Справа № 509/2065/25
09 травня 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2022 року у справі № 396/2733/19
Захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2022 року у справі № 369/2733/19, у зв'язку з декриміналізацією діяння.
В судове засідання засуджений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не з'явились, від ОСОБА_5 надійшло клопотання про проведення розгляду справи без його участі та без участі засудженого.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти клопотання захисника, просила в його задоволенні відмовити.
Представник філії Держаної установи "Центр пробації" в Одеській області Одеського районного відділу №2 в судове засідання не з'явився, подано до суду клопотання про розгляд даної справи без їх участі.
Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Встановлено, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2022 року у справі № 369/2733/19, ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_4 покарання шляхом поглинення покарання, призначеного за цим вироком, покаранням, признаечним вироком від 14.07.2022 року Приморського районного суду м. Одеси за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Даний вирок набрав законної сили 05.12.2022 року.
Відповідно ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2022 року у справі № 369/2733/19 вбачається, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч.1 ст.185 КК України 08.01.2019 року, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на суму 626,90 грн.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2019 року по 30.06.2019 року складав 960,50 грн. (1921 грн - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 08.01.2019 року х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 960,50 х 2 = 1921 грн.
Таким чином, вартість викраденого ОСОБА_4 майна на момент вчинення даного кримінального правопорушення (08.01.2019 року) не перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1921 грн.).
Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Однак, зі змісту вироку Приморського районного суду міста Одеси від 14.07.2022 року у справі № 522/7042/22 вбачається, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України 17.04.2022 року, завдавши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 2500,00 грн.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2022 року по 30.06.2022 року складав 1240,50 грн. (2481 грн - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 17.04.2022 року х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1240,50 х 2 = 2481 грн.
Таким чином, вартість викраденого ОСОБА_4 майна на момент вчинення кримінального правопорушення (17.04.2022 року) перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2481 грн.).
Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 не розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Суд звертає увагу, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2022 року у справі № 369/2733/19, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_4 остаточно призначено покарання шляхом поглинення покарання, призначеного за цим вироком (за вчинення кримінального правопорушення 08.01.2019 року, яке підлягає декриміналізації) покаранням, призначеним вироком від 14.07.2022 року Приморського районного суду м. Одеси (за вчинення кримінального правопорушення 17.04.2022 року, яке не підлягає декриміналізації).
Отже у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 , про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2022 року у справі № 396/2733/19, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2022 року у справі № 396/2733/19, у зв'язку з декриміналізацією відповідно до Закону України № 3886-ІХ, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1