Справа № 496/3119/23
Провадження № 1-кп/496/279/25
повний текст
01 травня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі колегії:
судді доповідача - ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 в режимі відеоконференції,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 152 КК України, ОСОБА_10 , за ч. 2 ст. 296 КК України, -
До суду надійшло клопотання прокурора Каховської окружної прокуратури Херсонської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у зазначеному кримінальному провадженні, яке закінчується 09 травня 2025 року строку.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 152 КК України, посилаючись на наявність достатньої кількості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_6 обвинувачується у скоєні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, тому може переховуватись від суду, обвинувачений немає міцних соціальних зв'язків, постійної роботи та не має постійного місця проживання. Обвинувачений може здійснити вплив на потерпілого, оскільки під час скоєння кримінального злочину, ОСОБА_6 застосовував відносно потерпілої ОСОБА_11 фізичну силу. Крім того, потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у своїх показах вказали на те, що під час окупації, на них вчинявся з боку обвинуваченого фізичний вплив. Таким чином ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу не зменшились, не відпали, що виключає застосування більш м'якого запобіжного заходу обвинуваченому.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора, вважає ризики визначенні прокурором не обґрунтованими. Не погоджується з твердженням прокурора, який зазначив, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, так як він немає міцних соціальних зв'язків, проте обвинувачений має велику сім'ю та його вина у скоєному не доведена. Також, не доведено ризику щодо впливу на потерпілих, оскільки заяви про здійснення будь-який дій про них зі сторони обвинуваченого, від потерпілих не було подано. ОСОБА_6 частково визнає провину, тому не збирається уникати судових засідань, так як сам бажає закінчити справи розглядом. Просила застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав захисника.
Суд дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, клопотання прокурора, заслухавши заперечення захисника та обвинуваченого, прийшов до наступного висновку.
Ризики, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає такими, що не зменшились і наявні умови обґрунтованої ймовірності здійснення ним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченому кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, прокурор чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Беручи до уваги позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за інкриміновані дії підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доцільність продовження строку перебування під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні особливо тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим, про яку заявляла сторона захисту, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винним, визначає вірогідність переховування від суду і цей ризик не змінився. Так враховуючи, що санкція статті за якою обвинувачується ОСОБА_6 передбачає покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, що на думку суду є важливим аргументом, він може переховуватись від правосуддя. Крім того, обвинувачений визнає вину лише в частині обвинувачення, а отже може чинити дії, пов'язанні з впливом на свідків та потерпілих, з метою зміни ними показів та подальшого уникнення відповідальності. Тому, враховуючи сукупність зазначених ризиків та аргументів, які на даний час не відпали вважає клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що інші характеризуючи данні ніж зібрані досудовим слідством, що можуть мати значення, стороною захисту не надані, а також те, що особа обґрунтовано обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі, а також ризики, які на даний час не перестали існувати, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу неможливе.
Суд при цьому констатує, що нові ризики не з'явились, але старі, які стали підставою для обрання та в подальшому, для продовження тримання під вартою, не змінились та не відпали.
Усі заперечення щодо обґрунтованості обвинувального акту, в рамках розгляду клопотання про продовження тримання під вартою не розглядаються.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 184, 331, 371, 372, 376, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора Каховської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме з 01 травня 2025 року по 29 червня 2025 року, включно.
Утримання обвинуваченого проводити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання та для вручення обвинуваченому.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 07 травня 2025 року о 10:00 годині.
Суддя доповідач: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
ОСОБА_3