Справа № 496/5068/23
Провадження № 2/496/441/25
08 травня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Рябової А.П.,
представника позивача - Полубок Н.А.,
представника відповідача - Санагурської Р.С. (в режимі відеоконференції),
представника третьої особи - Раздорожного Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до
відповідача: Міністерство юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, юридична адреса: індекс 01001, Київська область, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13,
третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,
вимоги позивача: про припинення заборони земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав обтяження та іпотеки, -
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1. 17.07.2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу «Центр надання адміністративних послуг Біляївської міської ради», з залученням третьої особи - ОСОБА_2 , в якому просить суд припинити в Державному реєстрі речових прав державну реєстрацію обтяження (реєстраційний номер 6273238) та іпотеки (реєстраційний номер 6274088), земельної ділянки з кадастровий номер 5121084200:02:002:0853 (колишній кадастровий номер 5121084200:02:004:0853), що розташована в АДРЕСА_3 , для чого перенести зазначені відомості з архівної частини шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав власності.
2. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 20.12.2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № к-2471. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 , як майновим поручителем, укладено Іпотечний договір, посвідчений 20.12.2007 року Галайко О.Д., приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № 8036, відповідно до якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 0,249 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5121084200:02:004:0853, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). В зв'язку з невиконанням зобов'язань боржником за Кредитним договором, з метою задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки, банком 2014 року було оформлено право власності на вищевказане нерухоме майно на підставі Іпотечного договору, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.11.2014 року, номер запису про право власності: 8182094, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 535719851210. 20.11.2019 року між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та позивачем було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого до останнього перейшло право власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,249 гектарів, кадастровий номер 5121084200:02:002:0853, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Управлінням Держземагенства у Біляївському районі Одеської області було повідомлено, що вищевказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 5121084200:02:002:0853, але при виготовлені Державного акту про право власності на земельну ділянку було допущено описку, а саме невірно зазначено кадастровий номер 5121084200:02:004:0853. При звернені позивача до приватного нотаріуса, останнім було повідомлено ОСОБА_1 про наявність заборони відчуження (реєстраційний номер 6273238) та іпотеки (реєстраційний номер 6274088) накладених на земельну ділянку, кадастровий номер 5121084200:02:004:0853, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , в архівних складових частинах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначає, що 18.11.2014 року, державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,249 гектарів, кадастровий номер 5121084200:02:002:0853, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відкрито розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, але не перенесено з невід'ємної архівної складової частини Державного реєстру речових прав заборону відчуження та іпотеку. За даними Держгеокадастру, власником земельної ділянки, кадастровий номер 5121084200:02:004:0853, адреса якої: АДРЕСА_4 , є ОСОБА_2 . Через наявність у державному реєстрі відповідного запису про заборону на відчуження та існування обтяження іпотекою земельної ділянки позивача, ідентифікуючи її за адресою, присвоєною його земельній ділянці, позивач не може вільно розпоряджатися своїм майном. У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
3. 07.09.2023 року на адресу суду від представника Відділу «Центр надання адміністративних послуг Біляївської міської ради» надійшов лист, де зазначено, що останній є неналежним відповідачем. В обґрунтування зазначив, що Відділ «Центр надання адміністративних послуг Біляївської міської ради» є виконавчим органом Біляївської міської ради зі статусом юридичної особи публічного права, який утворено рішенням Біляївської міської ради від 25.03.2021 року № 147-6/VІІІ «Про утворення виконавчих органів Біляївської міської ради, а також внесення змін до структури та загальної чисельності апарату Біляївської міської ради та її виконавчих органів на 2021 рік, затверджених рішенням Біляївської міської ради від 24.12.2020 року № 23-3/VІІІ «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Біляївської міської ради та її виконавчих органів на 2021 рік». При цьому відділ «Центр надання адміністративних послуг Біляївської міської ради» не є правонаступником Біляївського міськрайонного управління юстиції. (а.с. 41)
4. 25.04.2024 року від представника Міністерства юстиції України (далі - відповідач), надійшов відзив на позовну заяву, яким просив у задоволенні позовних вимог, в частині позовних вимог до Міністерства юстиції України, відмовити в повному обсязі та виключити Міністерство юстиції України зі складу учасників справи, як неналежного відповідача. В обґрунтування зазначив, що з'ясування ким та яким чином порушуються права позивача має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. На думку представника позивача, з аналізу змісту позовної заяви залишається незрозумілим, яким чином Міністерство юстиції України має відношення до вчинення зазначених реєстраційних дій та, як саме Міністерство юстиції України порушило права позивача. Наголошує, що Міністерство юстиції України не приймало жодних рішень, які могли б порушувати безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Підставою звернення позивача до суду є припинення в Державному реєстрі речових прав державної реєстрації обтяження, яке було зареєстровано в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № к-2471, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 , майновим поручителем в якому виступав ОСОБА_4 . Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 02.07.2014 року № 228 «Про затвердження положення про Міністерство юстиції України, до основних завдань Мін'юсту належать, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухового майна, державної реєстрацію юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук. Таким чином, до повноважень Міністерства юстиції України не належить припинення заборони земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав обтяження та іпотеки. (а.с. 125-129)
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
5. 13.09.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову. (а.с. 80-81) В судовому засіданні яке відбулося 05.05.2025 року представник позивача пояснив що дана заява була розглянута попереднім складом суду в судовому засіданні та прийнята до розгляду. (а.с. 190-195)
6. 15.11.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про заміну сторони відповідача. (а.с. 48-49)
7. 21.02.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про заміну сторони відповідача. (а.с. 86-87)
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
8. Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 року, цивільну справу № 496/5068/23, передано в провадження головуючій судді Біляївського районного суду Одеської області Трушиній О.І. (а.с. 31)
9. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Трушиної О.І. від 08.08.2023 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 32-33)
10. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Трушиної О.І. від 21.02.2024 року клопотання представника позивача про заміну сторони відповідача від 21.02.2024 року було задоволено. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 102-103, 104)
11. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Трушиної О.І. від 06.05.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті. (а.с. 148, 149-150)
12. В зв'язку з поданням заяви про відставку та звільненням ОСОБА_5 з посади судді Біляївського районного суду Одеської області, Розпорядженням керівника апарату суду призначений повторний автоматизований розподіл судових справ. (а.с. 173)
13. Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 року, цивільну справу № 496/5068/23, передано в провадження головуючій судді Біляївського районного суду Одеської області Портній О.П. (а.с. 174)
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
14. Судом встановлено, що 01.11.2006 року на ім'я ОСОБА_4 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 940823, яким посвідчується його право власності на земельну ділянку площею 0,249 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5121084200:02:004:0853. (а.с. 22)
15. З копії листа управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області № 28-1502-0.4-2694/2-15 від 29.04.2015 року, земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , присвоєно кадастровий номер 5121084200:02:002:0853, але при роздрукуванні державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 940823, виданого на ім'я ОСОБА_4 , була допущена помилка - неправильно зазначений кадастровий номер 5121084200:02:004:0853. (а.с. 21)
16. Переможцем електронних торгів проведених 09.10.2019 року є ОСОБА_1 , що підтверджується копією Протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-16-000068-b. (а.с. 12).
17. 20.11.2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений Малим О.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1634, (а.с. 10-11) право власності за яким зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.11.2019 року, номер запису про право власності: 34224810, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 535719851210 (а.с. 16).
18. Предметом Договору купівлі-продажу є земельна ділянка площею 0,249 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5121084200:02:002:0853, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
19. 20.11.2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 був складений Акт приймання-передачі земельної ділянки. (а.с. 13).
20. З копії інформаційної довідки № 196413081 від 15.01.2020 року вбачається, що 18.11.2014 року за ПАТ «Банк Фінанси та кредит» на підставі Іпотечного договору, посвідченого 20.12.2007 року Галайко О.Д., приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 8036, було зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,249 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5121084200:02:002:0853, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), номер запису про право власності: 8182094, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 535719851210. (а.с. 14-15, 19-20)
21. Також, з інформації наявної в інформаційній довідці вбачається, що за параметрами запиту - кадастровий номер 5121084200:02:002:0853, відомості про реєстрацію іншого речового права, відомості про державну реєстрацію іпотеки, відомості про державну реєстрацію обтяжень, відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відомості з Державного реєстру іпотек відсутні.
22. Згідно копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5113326992020 від 16.01.2020 року, власником земельної ділянки площею 0,2485 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5121084200:02:002:0853, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є ОСОБА_1 (а.с. 17-18)
23. Згідно копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9900578382021 від 08.06.2021 року, та детальної інформації з Державного земельного кадастру, власником земельної ділянки площею 0,1969 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5121084200:02:004:0853, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є ОСОБА_2 (а.с. 23-26, 27-28)
24. 22.05.2023 року за вих. № 19/01-16 ОСОБА_6 , приватний нотаріус Біляївського районного нотаріального округу Одеської області надала позивачу, на його усне звернення, роз'яснення та повідомила, що на земельну ділянку з кадастровим номером 5121084200:02:004:0853, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не відкритий, заборона відчуження (реєстраційний номер 6273238) та іпотека (реєстраційний номер 6274088), на вказану земельну ділянку внесена в недіючі на теперішній час Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державний реєстр іпотек, де власником вказаного нерухомого майна є ОСОБА_4 , ці дані знаходяться в невід'ємній архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Окрім цього запропоновано звернутися до суду з питанням вирішення щодо припинення в Державному реєстрі речових прав обтяження (реєстраційний номер 6273238) та іпотеки (реєстраційний номер 6274088) вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 5121084200:02:002:0853 (колишній кадастровий номер 5121084200:02:004:0853), державним реєстратором. (а.с. 29)
25. В судовому засіданні, представник позивача та представник третьої особи позовні вимоги підтримали в повному обсязі. (а.с. 190-195)
26. В судовому засіданні, представник відповідача підтримав правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, в повному обсязі. (а.с. 190-195)
V. Оцінка Суду.
27. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
28. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
29. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК Украйни).
30. Тлумачення, як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
31. Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у ст. 1 визначає, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
32. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек (далі - архівна складова) (ч. 1 ст. 13 Закону).
33. Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141 (зі змінами) (далі - Порядок ведення), у п. 40 передбачає, що відомості невід'ємної архівної складової частини Державного реєстру прав використовуються державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію прав, їх обтяжень, у тому числі з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та погашення у випадках, передбачених цим Порядком.
34. Разом з тим, норми ч. 5 ст. 12 Закону встановлюють, що відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.
35. Підстави та процедуру погашення записів визначає п. 45 Порядку ведення, а саме: 1) у разі державної реєстрації прав, реєстрацію яких проведено до 01.01.2013 року в архівній складовій, після внесення до Державного реєстру прав відомостей, передбачених п.п. 41, 42 та 44 цього Порядку, державний реєстратор проставляє: - у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відмітку про погашення запису про об'єкт нерухомого майна, незавершеного будівництва. У разі належності майна на праві спільної власності проставляється відмітка про погашення запису про право власності виключно щодо особи, стосовно якої проводяться реєстраційні дії; - в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек відмітку про погашення запису про обтяження речового права та/або запису про іпотеку; 2) у разі, коли відповідна державна реєстрація вже проведена в Державному реєстрі прав без проставлення відмітки: - під час проведення наступних реєстраційних дій щодо відповідного об'єкта нерухомого майна; - у разі відсутності необхідності проведення реєстраційних дій - за заявою про виправлення технічної помилки, яку може подати також особа, записи про яку в Реєстрі прав власності на нерухоме майно залишилися без проставлення відмітки про погашення, або її спадкоємці (правонаступники).
36. Для погашення за окремою заявою жодні документи не подаються, але обов'язковими є ідентифікація відповідного об'єкта нерухомого майна та наявність у Державному реєстрі прав запису про право власності за особою, щодо якої здійснюється погашення запису, або за іншою особою (у разі подання заяви попереднім власником (його спадкоємцем), щодо якого записи залишилися непогашеними).
37. Так, відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
38. За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред'явленим позовом.
39. Як випливає зі змісту ст.ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.
40. Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.
41. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
42. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
43. Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
44. Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
45. На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
46. Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
47. Отже, саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
48. За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
49. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
50. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом.
51. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
52. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
53. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
54. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. Жодних клопотань, заяв щодо заміни сторони відповідача та/або залучення співвідповідача по справі, окрім вже розглянутих, від позивача не надходило.
55. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
56. Як вбачається з матеріалів справи позивач визначив відповідачем Міністерство юстиції України, але згідно ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
57. Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
58. Також, згідно ст. 7 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
59. Тобто до функцій та компетенції Міністерства юстиції України, що стосується Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відноситься лише організаційні питання, а також забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації. Отже, суд приходить до висновку, що Міністерство юстиції України не може виступати належним відповідачем у даному спорі.
60. Натомість, відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону. Державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження.
61. Окрім того, чинним законодавством, а саме ст. 74 Закону України «Про нотаріат», п.п.4.1. п.4 гл. 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв'язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; смертю відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором або смертю другого з подружжя, що уклали спадковий договір; смертю другого з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя; відчуженням майна, переданого під виплату ренти; спливом строку, на який накладено заборону відчуження; рішенням суду; судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; зверненням органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; в інших випадках, встановлених законодавством. Нотаріус знімає заборону відчуження рухомого майна у випадках, встановлених законодавством. Нотаріус у випадках, встановлених законодавством, знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна.
62. Отже, позивач скористався своїм правом на судовий захист, однак враховуючи викладене, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
63. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 79, 81, 258, 259, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, суд,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерство юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , про припинення заборони земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав обтяження та іпотеки- залишити без задоволення.
2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
3. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
4. Повний текст рішення складено 08.05.2025 року.
Суддя О.П. Портна