Справа № 740/5483/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/385/25
Категорія - - ч.1 ст.263 КК України Доповідач ОСОБА_2
08 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024270380000590 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2025 року,
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, освіта середня, не працює, в силу ст.89 КК України раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 14766,96 грн процесуальних витрат.
Скасовано арешт, накладений на речові докази, згідно з ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 12.08.2024.
Речові докази:
- запал типу УЗРГМ, на зовнішній частині якого нанесено барвником чорного кольору маркування «125» та тавруванням «77УЗРГМ583»; корпус гранати РГН, із написом барвником чорного кольору на зовнішній поверхні «РГН 254-100-88»; корпус гранати Ф-1, із написом барвником чорного кольору на зовнішній поверхні «107-85-771», запалювально-димовий патрон, один демонтований патрон калібру 9 мм, одну гільзу від патрона калібру 9 мм, пристрій для куріння з двох пластикових пляшок та 2 наперстки з нашаруванням коричневого кольору - ухвалено знищити;
- сліди папілярних візерунків із поверхні предмета, схожого на корпус гранати Ф-1, - ухвалено зберігати в матеріалах досудового розслідування, що перебувають у сторони обвинувачення;
- легковий автомобіль марки Mercedes-Benz С 200, р. н. НОМЕР_1 , номер рами НОМЕР_2 , - залишено ОСОБА_7 .
Вироком місцевого суду встановлено, що у травні 2024 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи в лісі в урочищі «Ветхе», що розташований на околиці м. Ніжина Чернігівської області, при в'їзді на вул. Ветхинська, знайшов: 1) корпус наступальної осколкової ручної гранати РГН, споряджений вибуховою речовиною А-ІХ-1 (флегматизований гексоген) масою 90 г., 2) корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, що споряджається бризантною вибуховою речовиною нормальної потужності - тротилом, масою 50-56 г, 3) підривач до ручних гранат УЗРГМ. У конструктивному поєднанні корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 і підривач до ручних гранат УЗРГМ є ручною оборонною осколковою гранатою Ф-1, що є вибуховим пристроєм промислового виготовлення і відноситься до категорії боєприпасів.
Після цього ОСОБА_7 , у порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 за №622, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за № 576, діючи умисно, з особистого мотиву, з метою самозахисту, без передбаченого законом дозволу привласнив знайдене, зберігав у салоні свого легкового автомобіля та транспортував у своєму автомобілі до вилучення вказаних предметів працівниками поліції 06.08.2024, чим вчинив придбання, зберігання та носіння вибухових речовин і бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 вважати засудженим за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення вола на строк 5 років. На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України. На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, безоплатно примусово вилучити у власність держави легковий автомобіль марки Mercedes-Benz С 200, р.н. НОМЕР_1 , номер рами НОМЕР_2 . В обґрунтування скарги, зазначив, що вказаний транспортний засіб є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, а тому підлягає спеціальній конфіскації, відповідно до ч.9 ст.100 КПК України
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинуваченого ОСОБА_7 , котрий просив вирок суду залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація його дій та вид і розмір призначеного покарання в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є слушними, з наступних міркувань.
Відповідно до статті 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
На підставі п.4 ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Як слідує з показань обвинуваченого ОСОБА_7 у суді першої та апеляційної інстанції, автомобіль марки Mercedes-Benz С 200, р.н. НОМЕР_1 , він придбав приблизно за 1500 доларів США у 2015 році у свого знайомого, на дружину якого - ОСОБА_9 автомобіль був зареєстрований, і після купівлі автомобіля документи не переоформлялися, та автомобіль залишався зареєстрованим за нею, хоча перебував у фактичному користуванні обвинуваченого. Восени 2024 року він переоформив автомобіль на себе.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, вищевказаний транспортний засіб був використаний ОСОБА_7 як засіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Відповідно до правового висновку викладеного Верховним Судом у судових рішеннях, зокрема у постанові від 07.11.2024 (справа №750/9588/23), застосовуючи норми ст.ст.96-1, 96-2 КК України у випадках, коли майно перебуває у власності іншої особи, ніж та, що використала його як знаряддя кримінального правопорушення, суд касаційної інстанції у постановах від 09.04.2019 та 29.01.2020 (справи № 138/2740/16-к, 683/2877/18) виснував, що в ч.ч.6, 9-11 ст.100 КПК та ч.ч.1, 5 ст.96-2 КК законодавець використовує терміни «власник» і «законний володілець» як альтернативні. Тому ці положення не вимагають доведення факту обізнаності про злочинне використання майна двох осіб - власника і законного володільця. Також закон не визначає переваги власника перед законним володільцем чи навпаки у питанні застосування спеціальної конфіскації. Наведене стосується і вирішення питання про те, обізнаність якої особи має доводитися для виконання умов застосування конфіскації. При визначенні, чиї інтереси - власника чи законного володільця - зачіпає можлива спеціальна конфіскація майна, суду належить виходити із сукупності встановлених обставин. Якщо ця сукупність свідчить про те, що особа, хоча й зазначена в певних документах як власник, формально має право на майно та не виявляє дійсного інтересу в його поверненні, вимога довести факт обізнаності такої особи про злочинне використання майна, з яким вона втратила зв'язок, не відповідає меті захисту права на мирне володіння майном, втіленій у ч.10 ст.100 КПК, але водночас створює нездоланні перешкоди для державних органів у досягненні цілей боротьби зі злочинністю.
Враховуючи вищевикладене, а також факт безперервного володіння обвинуваченим автомобілем марки Mercedes-Benz С 200, р.н. НОМЕР_1 , з 2015 року, й те, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, за допомогою використання даного транспортного засобу, місцевий суд безпідставно не застосував при ухваленні рішення ст.ст.96-1, 96-2 КК України та у порушення вимог зазначених норм права, повернув автомобіль обвинуваченому.
Частиною 1 статті 420 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Згідно з ч.1 ст.421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Відповідно до положень ч.1 ст.418 КПК України, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 цього Кодексу, при цьому повністю чи частково скасовуючи вирок місцевого суду. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.
За своєю правовою природою спеціальна конфіскація належить до інших заходів кримінально-правового характеру (розділ XIV «Інші заходи кримінально-правового характеру» Загальної частини КК).
У рішенні № 1-р/2022 від 30 червня 2022 року у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України (щодо спеціальної конфіскації) Конституційний Суд України визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), статті 96-1, 96-2 КК, при цьому, серед іншого вказав, що спеціальна конфіскація не є видом кримінального покарання, тому її застосування, зокрема, примусове безоплатне вилучення майна у недобросовісної третьої особи, на підставі судового рішення (вирок, ухвала), не є притягненням до кримінальної відповідальності.
Отже, спеціальна конфіскація не є кримінальним покаранням, її застосування не тягне за собою збільшення обсягу обвинувачення та не свідчить про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, тому рішення про застосування спеціальної конфіскації судом апеляційної інстанції приймається у формі ухвали згідно приписів ч.1 ст.418 КПК України.
Застосування згідно положень статей 96-1, 96-2 КК України судом апеляційної інстанції спеціальної конфіскації не є тим «іншим випадком», передбаченим ч.1 ст.421 КПК, що погіршує становище обвинуваченого.
Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з висновками, викладеними в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в справі №183/4229/23 від 16 вересня 2024 року, отже, відповідно до ст.ст.408, 420 та 421 КПК України, рішення апеляційного суду, яким застосовується спеціальна конфіскація, постановляється у формі ухвали, а тому вирок місцевого суду в цій частині необхідно змінити.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 - змінити.
На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію знаряддя вчинення злочину та примусово безоплатно вилучити у власність держави легковий автомобіль марки Mercedes-Benz С 200, р.н. НОМЕР_1 , номер рами НОМЕР_2 .
У решті цей же вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4