Справа № 728/606/25 Головуючий у 1 інстанції Глушко О. І.
Провадження № 33/4823/419/25
Категорія - ч. 5 ст.126 КУпАП
09 травня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Салая Г.А.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, студента 1 курсу Харківського національного медичного університету, не одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно постанови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 18.12.2024 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, застосовано захід впливу у виді попередження,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилученням транспортного засобу.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп судового збору.
Місцевим судом установлено, що 15.01.2025 року о 20 годині 50 хвилин ОСОБА_1 у м. Бахмачі по вул. Батуринська,83, керував автомобілем “Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року: згідно з постановою Борзнянського районного суду від 18.12.2024 за ч.2 ст. 126 КУпАП застосовано захід впливу у виді попередження. Своїми діями порушив вимоги п. 2.1 а) Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує на відсутність доказів по справі факту керування ним автомобілем того дня та виконання функцій водія, автомобіль був припаркований на тому місці не ним вже давно і навіть не в цей день. Також вказує на неповноту та небезперервність відеозапису поліцейських, адже там не відображено рух автомобіля та його зупинку. Звертає увагу на розбіжність у часі керування автомобілем, а саме установлено час - 15.01.2025 20:50:00, але на відео такий час - 15.01.2025 20:40:52. Зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом по справі, адже викладався суб'єктом владних повноважень по його волі.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 просив задовольнити вимоги, викладені у апеляційній скарзі.
Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У відповідності до ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Пунктом 2.1 а) Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 221921 від 15.01.2025 року ОСОБА_1 власноруч його підписав (а.с. 5).
Згідно копії постанови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2024 року 08.12.2024 о 23:30 год керував транспортним засобом не маючи права керування таким видом транспортного засобу, чим порушив п. 2.1 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 7-8).
Згідно довідки т.в.о. начальника ВП №1 (м. Бахмач) Ніжинське районне управління поліції ГУНП в Чернігівській області в. Головатоюка від 13.03.2025 у гр. ОСОБА_1 документ “посвідчення водія» відсутній. (а.с. 2).
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, як було зупинено автомобіль “Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Поліцейський повідомляє про ведення відеофіксації та причину зупинки, а саме у зв'язку з надходженням повідомлення про необережне водіння водієм автомобіля. На вимогу поліцейського пред'явити посвідчення водія, ОСОБА_1 повідомив про відсутність у нього такого посвідчення. Поліцейський перевіряє інформацію з бази даних та попереджає про складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього за ч. 5 ст. 126 КУпАП за повторне протягом року керування транспортним засобом не маючи посвідчення водія. На місці події водій обіцяє, що таке більше не повториться та намагається домовитися про не складання протоколу. Поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 із змістом протоколу та повідомляє, що розгляд справи відбудеться у Бахмацькому районному суді Чернігівської області, водій власноруч підписав протокол. Будь-яких запитань, зауважень він не виказував.
Надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, місцевий суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 повторно притягається до адміністративної відповідальності протягом року за ст. 126 КУпАП, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою при керуванні транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.
За таких обставин, суд першої інстанції, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, в повному обсязі врахував вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП, які встановлюють завдання у справах про адміністративні правопорушення, а саме, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Дослідивши вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження «поза розумним сумнівом» висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.1.а) ПДР, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Посилання апелянта на відсутність доказів по справі факту керування ним автомобілем того дня, оскільки автомобіль був припаркований на тому місці не ним вже давно і навіть не в цей день, не є слушними та в повному обсязі спростовуються відеозаписом, згідно якого на місці події водій ОСОБА_1 особисто не заперечував факту керування автомобілем, пояснював, що біля магазину АТБ він не їхав, та намагався залагодити ситуацію, вказуючи, що він вже притягався до відповідальності за керування транспортним засобом без посвідчення водія, переконував працівників поліції його відпустити, повністю усвідомлював ситуацію, в якій опинився, та будь-яких пропозицій чи зауважень з його боку з цього приводу взагалі не надходило. Крім того, під час спілкування з поліцейськими, останні неодноразово наголошували на причину зупинки його автомобіля, який на місці не заперечував проти цього.
За наявності вищевказаного, апеляційний суд вважає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, підтверджений в повному обсязі, а тому його позицію щодо невизнання факту керування автомобілем, апеляційний суд вважає обраним останнім способом захисту з метою уникнути відповідальності.
Посилання апелянта на відсутність безперервності відеозапису є безпідставними, оскільки у цій справі фіксація правопорушення відбувалася безперервно та з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року та п. 5 Розділу ІІ Наказу МВС від 18.12.2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», яким передбачено, що: «5. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу».
Як вбачається з відеозапису, у ньому зафіксовано весь перебіг події, який розпочався о 20:40 год, та закінчився о 21:08 год, а також зафіксовано порядок оформлення матеріалів. Між тим, в апеляційній скарзі не вказано, які обставини, що істотно можуть вплинути на висновки по суті правопорушення, поліцейським не були зафіксовані під час використання відеофіксації. У апеляційного суду не викликає сумніву в достовірності та належності відеозапису поліцейських.
Доводи апелянта про розбіжність у часі, на чому він наголошує у скарзі, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки час, відображений на бодікамері поліцейського, повністю співпадає з часом події, вказаним у протоколі. А зазначення у протоколі часу його складання, а саме, 20:50 год не впливає на висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненому.
Підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи. Доводи апелянта апеляційний суд розцінює як такі, що мають формальний характер і спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не установлено.
При апеляційному перегляді не установлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів установив.
Отже, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та відповідають фактичним обставинам справи.
Адміністративне стягнення накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, в межах санкції та строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
З огляду на викладене, зібрані у справі докази в їх сукупності підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, що не спростовано доводами апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому відсутні підстави для задоволення поданої апеляційної скарги, скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяГ. А. Салай