Справа № 607/18812/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/164/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.121 КК України
02 травня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2025 року в кримінальному провадженні №12019210010003332,-
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тернопіль, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючої за адресою АДРЕСА_2 ,-
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту затримання - 31 жовтня 2022 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на два місяці, тобто до 18 квітня 2025 року.
Також вироком задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Тернопільської обласної ради, КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради про відшкодування витрат понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_10 та цивільний позов адвоката ОСОБА_9 в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави в особі Тернопільської обласної ради, КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради 3755 (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 70 (сімдесят) копійок витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_10 , які перерахувати за реквізитами: р/р UA268999980314000535000019001, отримувач: ГУК у Тернопільській області, код бюджетної класифікації 21080500 «інші надходження».
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 600000 (шістсот тисяч) грн. моральної шкоди.
Питання щодо речових доказів вирішено.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 12 листопада 2019 року в 15 год 20 хв звернулася до КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради (далі - ТОР) з скаргою на стан здоров'я свого малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами огляду медичними працівниками дитина і матір були госпіталізовані до закладу охорони здоров'я з підозрою на лімфаденопатію. Для повного обстеження, діагностичного та лікувального процесу, малолітнього ОСОБА_10 було поміщено у бокс-палату №20 інфекційно-боксованого відділення КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР разом із ОСОБА_7 . Після комплексу обстежень лікуючий лікар у обідній час 13 листопада 2019 року повідомила ОСОБА_7 про те, що діагноз «лейкоз» у дитини не підтверджується. На отриману інформацію ОСОБА_7 розпочала конфлікт із медичним персоналом звинувачуючи їх у непрофесійності. Того ж дня - 13 листопада 2019 року у вечірню пору доби у ОСОБА_7 виник умисел спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень малолітньому сину ОСОБА_10 . З метою реалізації свого умислу ОСОБА_7 , переконавшись про відсутність поблизу бокс-палати №20 медичного персоналу, взяла медичну голку та усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, знаючи про те, що здоров'я та життя будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, а також те, що протиправне посягання на нього є кримінально караним, діючи умисно, протиправно, цілеспрямовано та рішуче, з особливою зухвалістю наблизилась до потерпілого і зафіксувавши пальцями повіки правого ока, медичною голкою ушкодила яблуко правого очного яблука, що проникло у його передню камеру, проколовши рогівку ока в напрямку від лімба до центру зіниці, що спричинило для дитини особливий, нестерпний біль, від чого він почав плакати, оскільки ушкодження розташоване в особливо чутливому на механічні подразнення анатомічних структур очного яблука, що і призвело до нестерпного болю у потерпілого. Наступного дня, тобто 14 листопада 2019 року під час ранкового обходу пацієнтів, лікуючий лікар під час огляду малолітнього ОСОБА_10 виявила травму правого ока у зв'язку з чим дитина була транспортована до офтальмологічного відділення КНП «Тернопільська університетська лікарня» ТОР, де під час обстеження у дитини було встановлено діагноз «проникаюче поранення рогівки правого ока», без порушення функції зору. Оскільки, внаслідок умисного спричинення проникаючого поранення рогівки правого ока ОСОБА_11 тяжкі наслідки для малолітнього не настали, остання бажаючи довести свій злочинний умисел спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень для дитини, діючи умисно, цілеспрямовано, знаючи, що через вікові особливості малолітній ОСОБА_10 не може розуміти характер та значення вчинених з ним дій, та цілковито довіряючи матері не зможе чинити опору, 14 листопада 2019 року, перебуваючи у бокс-палаті № 2 інфекційно-боксованого відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна дитяча лікарня» ТОР, у вечірню пору доби, точно годину не встановлено, ОСОБА_7 взяла медичну голку та усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, знаючи про те, що здоров'я та життя будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, а також те, що протиправне посягання на нього є кримінально карним, діючи умисно, протиправно, цілеспрямовано та рішуче, з особливою зухвалістю наблизилась до потерпілого і зафіксувавши пальцями повіки правого ока, голкою ушкодила яблуко правого очного яблука, що проникли у його передню камеру, двічі проколовши рогівку ока в напрямку від лімба до центру зіниці, що спричинило для дитини особливий, нестерпний біль, від чого він почав сильно плакати і на плач прийшов медичний персонал медичного закладу охорони здоров'я, для надання допомоги.
Малолітнього ОСОБА_10 15 листопада 2019 року транспортовано до офтальмологічного відділення КНП «Тернопільська університетська лікарня» ТОР, де під час обстеження у дитини було встановлено діагноз «проникаючі поранення рогівки правого ока», що як наслідок призвело до після травматичних змін правого очного яблука із втратою зору цим оком, що, відповідно до ст. 24 «Таблиці процентів втрати загальної працездатності в результаті різних травм» становить 35% стійкої втрати працездатності. Отже, внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_7 спрямованих на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_10 , дитині спричинено травму правого очного яблука, яке за своїми наслідками, належить до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою стійкої втрати загальної працездатності не менш на одну третину - п. 2.1.1. (г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» МОЗ України. Отже, кримінальне правопорушення пов'язане з домашнім насильством, яке відповідно до п.3, 17 ст.1 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству» ОСОБА_7 вчинила стосовно члена сім'ї - сина ОСОБА_10 у формі заподіяння тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2025 року скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 України, закрити.
Свої вимоги мотивує тим, що вина обвинуваченої не була доведена поза розумним сумнівом, а вирок ґрунтується виключно на непрямих доказах.
Також вказує на те, що в ході судового розгляду було допитано шістьох свідків ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ), і досліджено письмові докази, однак, сторона обвинувачення не надала суду жодного прямого доказу винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, а тому її обвинувачення ґрунтується виключно на сукупності непрямих доказів.
Також зазначає, що згідно результатів проведення слідчої дії огляду місця події, оформленого протоколом огляду від 18.11.2020, не виявленого жодного предмета схожого на медичну голку у боксі №20, інфекційно-боксованого відділення КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР, що на вул. Сахарова, 2а в м. Тернопіль, де знаходився на лікуванні ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .
Також вказує, що орган досудового розслідування не вчинив жодної слідчої дії з метою встановлення, вилучення, огляду, дослідження та зберігання речового доказу «іграшкового автомобіля» яким, згідно показань обвинуваченої, ОСОБА_10 поранив око.
Захисник стверджує, що висновок експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи №45 від 30.09.2021 в частині ушкодження правого ока у ОСОБА_10 не могли утворитися внаслідок «самотравмування іграшкою» грунтуються на припущеннях, оскільки згідно показань обвинуваченої, іграшковий автомобіль, яким, ОСОБА_10 поранив око не був предметом дослідження судово-медичної експертизи.
Крім того, слідчим не надано експерту для проведення судово-медичної експертизи жодного документу або протоколу слідчої дії, які б містили детальний опис про індивідуальні особливості «іграшкового автомобіля», яким травмувався ОСОБА_10 , за версією обвинуваченої, про відсутність або наявність на іграшці травмуючих поверхонь і яких саме. А тому, висновки суду про те, що знаряддям вчинення злочину була медична голка грунтуються на припущеннях.
Також вважає недопустимим доказом висновок експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи №45 від 30.09.2021, так як в матеріалах справи відсутня постанова слідчого від 09.06.2021 про призначення судово-медичної експертизи, і зіславшись на правову позицію, висловлену у постанові ВС від 19.11.2019 у справі № 565/1725/16-к, однак дана правова позиція не може бути застосована у даній справі, оскільки долучений до обвинувального акту «Реєстр матеріалів досудового розслідування» не містить у собі посилання на постанову слідчого від 09.06.2021 про призначення у справі судово-медичної експертизи.
Також вказує, що в матеріалах справи міститься постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 18.11.2019, якою визначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , та постанова про зміну прокурорів у кримінальному провадження від 14.03.2022, якою визначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ОСОБА_19 та ОСОБА_24 , а також ці постанови відображаються у «Реєстрі матеріалів досудового розслідування», а тому продовження строку досудового розслідування під процесуальним керівництвом прокурора ОСОБА_24 , який не мав на те відповідних повноважень свідчить про незаконність продовження такого строку та обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування.
Захисник звертає увагу на те, що 18.11.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019210010003332 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, 30.08.2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а тому, останній день строку досудового розслідування мав би сплинути 31.10.2022 року. Постановою ГУНП в Тернопільській області (старший слідчий ОСОБА_25 ) від 09.09.2022 дане досудове розслідування було зупинено, а постановою ГУНП в Тернопільській області (старший слідчий ОСОБА_25 ) від 01.11.2022 було відновлено. За таких обставин, строк з 10.09.2022 по 30.10.2022, тобто 52 календарних дні, не включається до строку досудового розслідування. А тому, останнім днем строку досудового розслідування слід вважати 22.12.2022. Однак, ОСОБА_7 з 30.08.2022 - з дати повідомлення про підозру і до 22.12.2022 - до дня закінчення досудового розслідування (включно), не була повідомлена про завершення досудового розслідування у передбачений законом спосіб.
Також звертає увагу на те, що згідно з матеріалів досудового розслідування, повідомлення про завершення досудового розслідування було вручене лише захиснику обвинуваченої адвокату ОСОБА_26 , що вбачається з відмітки на повідомленні про відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення від 13.12.2022, а підозрюваній ОСОБА_7 не вручалось повідомлення про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження, в межах строку досудового розслідування. Однак, як вбачається із змісту протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрювана ОСОБА_7 ознайомилася з матеріалами досудового розслідування лише 23.12.2022, тобто докази у справі були відкриті поза межами строку досудового розслідування.
Адвокат вказує на те, що з моменту оголошення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення і до направлення обвинувального акта до суду минуло більше двох місяців, тобто обвинувальний акт направлений до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області поза межами строку, визначеного ст.219 КПК України. А тому, відповідно до положень ст.ст.2,28 КПК України ОСОБА_7 слід вважати такою, що не набула процесуального статусу обвинуваченої.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора і представника потерпілого, які заперечили проти доводів сторони захисту і просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з'ясував наступне.
Перевіркою матеріалів провадження в ході апеляційного розгляду встановлено, що оскаржений вирок повністю відповідає вимогам ст.370 КПК, а висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено та кваліфікація її дій є правильними і зроблені на підставі ретельно досліджених в судовому засіданні та детально оцінених у вироку доказів.
Так, згідно показань обвинуваченої в судовому засіданні, вона підтвердила, що 12 листопада 2019 року вона зі своїм сином ОСОБА_27 приїхала в лікарню на вул.Сахарова у м.Тернополі, де 13-14 листопада син отримав кілька травм ока і його оглядав офтальмолог, а згодом робили операцію.
При цьому, обвинувачена заперечила те, що саме вона заподіяла своєму синові вказані травми ока, а стверджувала, що ймовірно причиною травмування ока були іграшки, оскільки вона часто дитину залишала без догляду.
Однак, таку версію обвинуваченої суд першої інстанції детально перевірив та обґрунтовано відхилив, оскільки вона спростовується даними досліджених в ході судового розгляду доказів.
Так, судом першої інстанції правильно враховані показання:
- свідка ОСОБА_16 , лікуючого лікаря ОСОБА_27 , яка повідомила, що 13 листопада 2019 року хлопчик поступив у лікарню з матір'ю ОСОБА_7 , яка стверджувала, що в нього лейкоз, але такий діагноз під час обстежень не підтвердився. 14 листопада лікар виявила гематому на оці. ОСОБА_7 пояснила, що дитина впала та поранилася іграшкою, але офтальмолог встановив, що ушкодження спричинене тонким проколом голкою. Наступного дня лікар знову оглянула хлопчика і виявила нову травму - на рогівці з'явилася червона пляма. У Тернопільській університетській лікарні діагностували три проникаючі ушкодження;
- свідка ОСОБА_12 , яка знайома з обвинуваченою ОСОБА_7 з 2016 року і повідомила, що у 2019 році обвинувачену госпіталізували разом із сином через підозру на онкологічне захворювання, яке не підтвердилося. Однак на тілі ОСОБА_27 були синці, що викликало підозри щодо можливого фізичного насильства. Під час обстеження у ОСОБА_27 виявили травматичне ушкодження ока, що потребувало оперативного втручання. Після операції лікар-анестезіолог повідомив, що коли ОСОБА_27 прокинувся від наркозу, він сказав, що мати робила йому укол;
- свідка ОСОБА_28 , завідувача офтальмологічного відділення, яка повідомила, що у листопаді 2019 року до неї звернулася колега ОСОБА_15 , яка розповіла про пацієнтку, що скаржилася на почервоніння ока у її дитини. Первинний огляд виявив незначні ушкодження, але наступного дня у дитини спостерігалося значне погіршення стану ока. Після повторного огляду у травмпункті були виявлені отвори на райдужці, що вимагало хірургічного втручання. ОСОБА_7 пояснила, що дитина могла травмуватися іграшковою машинкою, але характер пошкоджень вказував на те, що такі травми неможливо було отримати випадково або внаслідок падіння;
- свідка ОСОБА_15 , яка повідомила, що у 2019 році ОСОБА_7 була госпіталізована разом із сином ОСОБА_27 з підозрою на його онкологічне захворювання, але таке не підтвердилось. Після цього у дитини виявили набряк ока, якого при поступлені в лікарню не було. Детальніший огляд показав проникаюче ушкодження ока. Наступного дня у хлопчика з'явився сильний набряк та почервоніння, що змусило лікарів повторно направити його до окуліста. За характером травми було малоймовірним, що вона могла бути спричинена випадковим ударом іграшкою;
- свідка ОСОБА_17 , офтальмолога, яка повідомила, що до травматичного центру Тернопільської університетської лікарні була доставлена дитина з трьома проникаючими пораненнями рогівки ока та ушкодженням райдужки. Дитину оглядали двічі, після чого провели хірургічну обробку цих ран. За характером та кількістю ушкоджень лікар встановила, що дитина не могла завдати їх самостійно.
Наведені показання свідків у частині того, що три ушкодження ока не могли утворитися випадково підтверджуються даними протоколу огляду від 18 листопада 2020 року боксу №20, розташованого на 2 поверсі інфекційно-боксованого відділення КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня», в якому на час лікування перебували обвинувачена та її син ОСОБА_27 . В ході огляду було детально оглянуто і описано обстановку в цьому боксі і будь-яких гострих предметів чи виступаючих гострих країв не виявлено.
Також, механізм утворення вказаних травм ока дитини і неможливість їх виникнення внаслідок самотравмування підтверджується даними висновку експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи №45 від 30 вересня 2021 року, відповідно до якого встановлено, зокрема те, що у ОСОБА_10 в період його знаходження у лікувальному закладі були встановлені ушкодження правого ока механічного походження у виді проникаючих поранень в ділянці рогівки, одне з яких було виявлено при лікарському обстеженні 14.11.2019р. та ще два - на наступний день. Морфологічні властивості ушкоджень правого очного яблука, що проникали у його передню камеру - «колоті» та «ріжучо-колоті рани» в ділянці рогівки «в напрямку від лімба до центру зіниці», свідчать про колючу дію гострого видовженого предмета з досить незначною товщиною - по типу голки. Ушкодження правого ока у ОСОБА_10 беззаперечно заподіяні сторонньою рукою в умисний і цілеспрямований спосіб. Вони не могли утворитися «внаслідок падіння па площині» чи «самотравмуванні іграшкою».
Наведені показання свідків щодо поведінки обвинуваченої та об'єктивні дані висновку судово-медичної експертизи щодо механізму спричинення потерпілому ушкоджень ока узгоджуються з даними детально проаналізованої у вироку суду стенограми і технічного запису судового засідання від 01 липня 2022 року, в якому проводився допит малолітнього ОСОБА_10 за участю психолога ОСОБА_29 і законного представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_30 . Під час цього допиту потерпілий ОСОБА_10 ствердив, що колись він був у лікарні і його мама ОСОБА_31 колола голкою в око.
Даними висновку судово-психіатричної експертизи №148 від 24 травня 2022 року підтверджується, що в момент скоєння протиправних дій ОСОБА_10 психічними захворюваннями та тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав, до підвищеного фантазування не схильний. ОСОБА_10 здатний запам'ятати і відтворити події, які розслідуються у справі.
Враховуючи наведені та інші встановлені в ході судового розгляду обставини апеляційний суд приходить до переконання, що наявні в цьому провадженні докази, які детально проаналізовані в оскарженому вироку, в їх сукупності беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи захисника про відсутність жодного прямого доказу винуватості ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки одним із доказів суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання потерпілого ОСОБА_10 , який під час його допиту прямо вказав, що голкою в око його колола його мама ОСОБА_31 . Наведені показання отримані під час досудового розслідування в порядку ст.225 КПК України і їх допустимість та належність як доказу в апеляційній скарзі не оспорюється.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про неповноту досудового розслідування і судового розгляду через те, що не було виявлено іграшку, якою за версією обвинуваченої потерпілий на протязі двох днів сам собі заподіяв травми ока у вигляді проникаючих поранень в ділянці рогівки.
Так, захисник звертає увагу на те, що згідно показань свідка ОСОБА_15 обвинувачена ОСОБА_7 показувала працівникам лікарні іграшковий автомобіль, яким згідно її слів потерпілий поранив собі око. Однак, такі показання свідка не підтверджують того, що таку іграшку було виявлено під час досудового розслідування.
Відповідно до ст.22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів провадження видно, що обвинувачена не видавала органу досудового розслідування такої речі, яка є її власністю, а також не повідомляла про місце її знаходження. Сторона захисту не скористалась своїм правом надати речовий доказ, який перебував у розпорядженні обвинуваченої, на підтвердження її версії подій. Також, після дослідження висновків експертизи, про неповноту якої стверджує захисник, сторона захисту не скористалась своїм правом заявити клопотання про призначення додаткової експертизи і надати для дослідження речовий доказ “іграшковий автомобіль», яким за версією сторони захисту потерпілий поранив око.
Натомість сторона обвинувачення вжила належних і достатніх заходів для перевірки показань обвинуваченої щодо механізму утворення ушкоджень ока в потерпілого, а саме провела судово-медичну експертизу, висновки якої повністю спростовують показання обвинуваченої про самотравмування потерпілого і однозначно підтверджують той факт, що морфологічні властивості ушкоджень правого очного яблука, що проникали у його передню камеру - «колоті» та «ріжучо-колоті рани» в ділянці рогівки «в напрямку від лімба до центру зіниці», свідчать про колючу дію гострого видовженого предмета з досить незначною товщиною - по типу голки. Описана у медичних документах виразність травматичних змін в ушкоджених структурах очного яблука дає підстави стверджувати, що ці ушкодження у ОСОБА_10 виникли саме у період його перебування у лікувальному закладі і незадовго перед його обстеженнями лікарями-офтальмологами, не виключено у вказані в постанові ймовірні терміни - «у вечірній час» 13 та 14.11.2019р. Ушкодження правого ока у ОСОБА_10 , виходячи із вищенаведеного їх характеру (розташування в особливо чутливих на механічні подразнення анатомічних структурах очного яблука, механізм утворення (походження), кількість та різні терміни виникнення, відсутність слідів травматичного впливу на повіках чи в навколоорбітальній ділянці) та його малолітнього віку, беззаперечно заподіяні сторонньою рукою в умисний і цілеспрямований спосіб, не виключено внаслідок «проколювання голкою». Вони не могли утворитися «внаслідок падіння па площині» чи «самотравмуванні іграшкою».
Наведені обставини повністю спростовують доводи захисника про те, що висновок щодо знаряддя злочину побудований виключно на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про недопустимість висновку експерта №45 через відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови про її призначення і неправильне застосування судом першої інстанції правових висновків ККС ВС є безпідставними.
Так, у вироку доводи сторони захисту про недопустимість висновку експертизи №45 через відсутність в матеріалах провадження постанови слідчого про її призначення суд першої інстанції обґрунтовано відхилив застосувавши правову позицію, що висловлена у постанові ВС від 19.11.2019р. у справі №565/1725/16-к, а саме, що відсутність постанов про призначення експертизи у матеріалах кримінального провадження не ставить під сумнів законність отримання цих доказів органом досудового розслідування та їх допустимість, оскільки у кожному із зазначених експертних висновків є посилання на дату винесення цієї постанови слідчим, номер кримінального провадження, а також перелік конкретних питань, які були поставлені слідчим на вирішення експертів.
У дослідженому в судовому засіданні висновку експертизи №45 вказано, що він складений на підставі постанови від 09.06.2021р. старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_25 про призначення комісійної судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні №120192100100003332 від 18.11.2019р. щодо малолітнього ОСОБА_10 , наведено вісім питань які поставлені на вирішення експертам і надано на них науково обґрунтовані відповіді.
Крім того, апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі захисник стверджуючи про недопустимість даних висновку експерта як доказу, жодним чином не обґрунтовує того, чи призвели зазначені ним обставини до таких істотних порушень вимог процесуального закону, що вплинули на ті чи інші конвенційні або конституційні права, а також не вказує наскільки такі процедурні недоліки порушили фундаментальні права учасників судового провадження або ж обмежили в можливостях їх ефективного використання. Крім того, захисник не вказує яким чином недолучення до матеріалів провадження постанови про призначення експертизи потягло за собою неспростовні сумніви у достовірності отриманих даних у результаті проведення експертного дослідження. З огляду на висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17 (провадження 13-3 кс 22) апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість висновку експерта №45 є безпідставними.
Перевіривши доводи апеляційної скарги про відсутність процесуальних повноважень прокурора ОСОБА_24 на вирішення питання продовження строку досудового розслідування та тимчасового доступу до медичної документації в цьому кримінальному провадженні апеляційний суд приходить до висновку, що вони також є безпідставними з огляду на наступне.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що в цьому кримінальному провадженні №12019210010003332 прокурор Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_24 погодила клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування від 11 листопада 2020 року, 12 травня 2021 року, 12 листопада 2021 року, а також клопотання про тимчасовий доступ до медичної документації ДУ “Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова НАМН України».
Старшою групи прокурорів у цьому провадженні ОСОБА_24 як прокурор Тернопільської місцевої прокуратури була визначена постановами заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_32 від 26 січня 2021 року, а в подальшому у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури ОСОБА_24 як прокурор Тернопільської окружної прокуратури визначена старшою групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні постановою керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_33 від 21 квітня 2021 року.
Вказані постанови досліджені в ході апеляційного розгляду і сторона захисту не заперечувала, що ці процесуальні рішення були відкриті їй під час виконання вимог ст.290 КПК.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутність відомостей про вказані постанови у Реєстрі матеріалів досудового розслідування, який доданий до обвинувального акту, (т.1 а.к.п.7-12) не є підставою для висновку про відсутність у прокурора ОСОБА_24 процесуальних повноважень.
Крім того, з наданої прокурором письмової інформації з Єдиного реєстру досудових розслідувань у цьому провадженні видно, що він містить відомості про призначення керівниками прокуратури ОСОБА_34 і ОСОБА_35 прокурора ОСОБА_24 , а тому доводи сторони захисту про відсутність у неї процесуальних повноважень в цьому провадженні є безпідставними.
Аналізуючи доводи захисника про те, що обвинувачена була ознайомлена з матеріалами досудового розслідування і обвинувальний акт в цьому провадженні був направлений до суду поза межами строку досудового розслідування, апеляційний суд приходить до висновку що вони не ґрунтуються на положеннях КПК України та спростовуються матеріалами провадження.
Так, в ході апеляційного розгляду встановлено і в апеляційній скарзі не заперечується, що в цьому кримінальному провадженні №12019210010003332 повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ч.2 ст.121 КК України було вручено 30.08.2022р. Відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2022 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019210010003332 продовжено на 6 (шість) місяців. Постановою старшого слідчого ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_25 від 09.09.2022р. дане досудове розслідування було зупинено і його ж постановою від 01.11.2022р. - відновлено. За таких обставин, останнім днем строку досудового розслідування мало бути 22.12.2022р.
Однак, згідно ч.5 ст.219 КПК строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Встановлено, що згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 14 грудня 2022 року захисник підозрюваної ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_26 ознайомилась з матеріалами цього кримінального провадження в період з 14 грудня 2022 року по 23 грудня 2022 року.
Отже, відповідно до вимог ч.5 ст.219 КПК вказаний період не включається у строки досудового розслідування, а тому доводи апеляційної скарги захисника про те, що строк досудового розслідування сплив 22 грудня 2022 року є надуманими.
Також, в ході апеляційного розгляду встановлено, що підозрювана ОСОБА_7 ознайомилась з матеріалами цього кримінального провадження 23 грудня 2022 року, а обвинувальний акт відносно неї одержаний Тернопільським міськрайонним судом того ж дня (т.1 а.к.п.1), тобто в межах строку досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, при перевірці оскарженого вироку колегією суддів не встановлено такої невідповідності висновків суду першої інстанції, які могли би вплинути на правильність висновків суду і стати підставою для скасування вироку. За наведених обставин підстав вважати ОСОБА_7 необґрунтовано засуджено за ч.2 ст.121 КК України апеляційний суд не знаходить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою безумовне скасування чи зміну вироку під час перегляду апеляційним судом оскарженого вироку не виявлено, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги захисника.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції належним чином відповідно до ст.ст.50,65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу винної, її молодий вік, та обставину, яка пом'якшує покарання, якою є визнання вини. Обставиною, яка обтяжує покарання суд правильно вказав вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини. На переконання апеляційного суду за наведених у вироку обставин і відомостей про особу обвинуваченої суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2025 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою яка перебуває під вартою - у той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Головуючий
Судді