Справа № 607/7964/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/116/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
08 травня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2025 року, -
Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено частково.
Накладено арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження, на майно, яке було вилучене під час проведення обшуків 15.04.2025, а саме:
- автомобіль марки «JEEP CHEROKEE» н.з. НОМЕР_1 ;
- автомобіль марки «RENAULT DUSTER» н.з. НОМЕР_2 ;
- військовий квиток серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_10 ..
У задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
В апеляційній скарзі представник власників майна просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Вказані вимоги мотивує тим, що автомобіль марки «JEEP CHEROKEE» належить ОСОБА_8 , що є дружиною підозрюваного, а автомобіль марки «RENAULT DUSTER» належить ОСОБА_7 , що є матір'ю підозрюваного і не належить особисто підозрюваному ОСОБА_11 .
Зазначає, що безпідставне накладення арешту на майно порушує їхнє право на приватну власність, а в матеріалах провадження відсутні відомості, що вказані транспортні засоби є предметом кримінального правопорушення або докази на підтвердження причетності ОСОБА_11 до вказаного злочину.
Крім того накладення арешту на автомобіль марки «JEEP CHEROKEE», що належить ОСОБА_8 буде мати негативні наслідки для добробуту її двох малолітніх дітей.
Вважає невиправданим накладення арешту на автомобіль марки «RENAULT DUSTER», оскільки він вже понад три місяці перебуває у неробочому стані.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, котрий вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, дослідивши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000370 від 21.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на майно вказане у клопотанні, слідчий суддя виходив з того, що дане майно має значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, в подальшому може бути використане як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, з метою забезпечення його збереження та запобігання можливих ризиків щодо його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, для забезпечення повноти та всебічності розслідування кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно клопотання, метою даного арешту прокурором вказано, що такий необхідний для збереження речових доказів, тобто що встановлено п.1 ч.2 ст.170 КПК України, з метою недопущення спотворення речового доказу або його відчуження, а також наявні достатні підстави вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
Вирішуючи вказане клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя виходив з того, що воно необхідне для збереження речового доказу, майна, щодо якого є достатні підстави вважати, що є ризик його відчуження або спотворення.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1.збереження речових доказів; 2. спеціальної конфіскації; 3.конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4.відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до змісту ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту клопотання в ході досудового розслідування, 15.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 15.04.2025 (справа № 607/7801/25) проведено обшук автомобіля «JEEP CHEROKEE» н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_11 в ході якого вилучено автомобіль марки «JEEP CHEROKEE» н.з. НОМЕР_1 .
Також, 15.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 15.04.2025 (справа № 607/7802/25) проведено обшук автомобіля «RENAULT DUSTER» н.з. НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_11 в ході якого вилучено: автомобіль марки «RENAULT DUSTER» н.з. НОМЕР_2 ; військовий квиток серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_10 .
Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_12 від 15.04.2025 року вилучене майно в ході обшуку визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
При цьому не заслуговують на увагу твердження апелянта, що вказане майно не підлягає арешту з огляду на наступне.
Так у випадку, передбаченому ч.3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що має місце у даному випадку.
Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слід зауважити, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження, заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
В апеляційній скарзі представник вказує на те, що вилучений автомобіль, який належить ОСОБА_8 буде мати негативні наслідки для добробуту її двох малолітніх дітей., однак зазначені факти не підтверджені жодними доказами.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що слідчим суддею в даному випадку не було допущено порушень вимог кримінального процесуального закону щодо порядку розгляду клопотання про арешт майна, про які стверджує апелянт.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування по суті вірної ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляцію - без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170-172, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2025 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді