Справа № 603/63/24Головуючий у 1-й інстанції Галіян І. М.
Провадження № 22-ц/817/339/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
30 квітня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Костіва О.З., Храпак Н.М.
за участю секретаря - Панькевич Т.І.,
представника Тернопільської обласної прокуратури
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 603/63/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Андрусенко Ігор Ярославович на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року (ухвалене суддею Галіяном І.М., повне рішення складено 27 грудня 2024 року), в справі за позовом керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Монастириської міської ради Тернопільської області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Горожанка» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, -
В січні 2024 року керівник Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області Носовський М.В. звернувся до суду в інтересах держави в особі Монастириської міської ради Тернопільської області із позовом про витребування на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради з незаконного володіння відповідачів земельної ділянки загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0285, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території с. Горожанка Чортківського району Тернопільської області (далі - с. Горожанка).
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що Бучацькою окружною прокуратурою в межах кримінального провадження № 12021211130000097 від 20.05.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства та неправомірного отримання в приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Так, було встановлено, що ОСОБА_2 , яка виконувала обов'язки голови Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області (далі - Горожанська сільська рада), в період з 02.09.2020 року до 03.11.2020 року, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи на користь інших фізичних осіб, в тому числі і відповідача ОСОБА_1 , з метою отримання ним завідомо неправомірної вигоди, що виразилось у незаконній передачі йому у власність земельної ділянки, діючи умисно, склала завідомо неправдивий протокол та рішення № 212 тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », а також завідомо неправдивий протокол та рішення № 226 тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ».
Зазначав, що на підставі вказаних завідомо підроблених ОСОБА_2 протоколів та рішень відповідач ОСОБА_1 безпідставно отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0285 загальною площею 2,0 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 22 263,65 грн. 02.11.2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .
Вказував на те, що у зв'язку з наведеним, вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України.
Посилався на те, що спірна земельна ділянка не передавалася ОСОБА_1 в установленому законом порядку. Так, 01.09.2020 року ОСОБА_1 подав в сільську раду заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, яка була зареєстрована в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради під № 61. На вказаній заяві в.о. голови Горожанської сільської ради ОСОБА_2 накладено резолюцію «на розгляд сесії 01.09.2020». Однак в проекті землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 міститься тотожна заява відповідача, на якій проставлено реєстраційний вхідний № 81, замість № 61.
Зазначав, що відповідно до протоколу засідання тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради, яке відбулося 02.09.2020 року та на якому було прийнято рішення № 212, на порядок денний сесії не виносилася заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Окрім того, відсутня будь-яка інформація про кількість депутатів, які проголосували за прийняття вказаного рішення і хто саме голосував. Відповідно до протоколу засідання тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради, яке відбулося 24.10.2020 року та на якому було прийнято рішення № 226, на сесії були присутні 10 депутатів з 12 обраних. Результати голосування свідчать про те, що за вказане рішення проголосували всі присутні депутати.
Звертав увагу на те, що, допитані як свідки в кримінальному провадженні депутати Горожанської сільської ради не підтвердили, що вищевказані рішення були прийняті на засіданнях тридцять четвертої та тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради відповідно.
Зазначав, що свідки ОСОБА_3 (оперуповноважений ВКП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області), ОСОБА_4 (директор Горожанської ЗОШ І-ІІІ ст.) повідомили про те, що 24.10.2020 сесія ради не проводилася.
Звертав увагу, що водночас ОСОБА_2 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно неї визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, а також повідомила, що 02.09.2020 року особисто на комп'ютері надрукувала та роздрукувала, а в подальшому - підписала протокол сесії, якої фактично не було, що також зробила і з рішеннями, зазначеними в обвинувальному акті. Тотожні дії вона вчинила й 24.10.2020 року.
Відтак вважав, що оскільки відповідні сесії не проводилися, депутати Горожанської сільської ради не голосували за вказані рішення, тому спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади без вираження її волі, чим було порушено інтереси держави.
Також звертав увагу на те, що на підставі ухвали слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області в справі № 595/869/21 від 17.06.2021 року було вилучено оригінали протоколу та рішень тридцять четвертої та тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року та від 24.10.2020 року відповідно, журнал реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради, книгу розпоряджень сільського голови, оригінали заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, зокрема, на ім'я ОСОБА_1 ..
Однак заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутня, а у вилученому журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради немає жодних записів про неї.
Вважав, що вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 знав, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону, і наведені обставини ставлять під обґрунтований сумнів його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність.
Зазначав, що оскільки 01.02.2021 року між ОСОБА_1 та ПП «Горожанка» було укладено договір оренди землі, предметом якого є спірна земельна ділянка, отже остання перебуває у фактичному користуванні орендаря. За таких обставин, при встановлені підстав для витребування земельної ділянки в ОСОБА_1 наявні також підстави для її витребування в ПП «Горожанка», якому спірна земельна ділянка була передана в оренду і яке є незаконним володільцем.
Вважав, що витребування земельної ділянки лише в ОСОБА_1 не призведе до її повернення у фактичне володіння Монастириської територіальної громади.
З огляду на те, що Монастириська міська рада є правонаступником Горожанської сільської ради, на території саме Монастириської міської ради розташована спірна земельна ділянка, остання наділена правом звернення до суду щодо захисту інтересів держави в спірних правовідносинах. Однак нею не вживалися та не планується вжиття заходів щодо відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади, в тому числі й шляхом звернення до суду з відповідним позовом, про що нею було повідомлено в листі № 11/02-20 від 03.01.2024 року. Таким чином, звернення до суду з цим позовом саме прокурором відповідає положенням ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи наведені обставини, просив витребувати з незаконного володіння відповідачів на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради спірну земельну ділянку, а також стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року року позов задоволено.
Витребувано на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради Тернопільської області з незаконного володіння ОСОБА_1 , ПП «Горожанка» земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0285 загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах населеного пункту с. Горожанка Чортківського району Тернопільської області (колишньої Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Тернопільської обласної прокуратури 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Стягнуто з ПП «Горожанка» на користь Тернопільської обласної прокуратури 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_5 - адвокат Андрусенко І.Я. подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вважає, що він отримав спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку, при цьому ОСОБА_2 добровільно відшкодувала завдані Монастириській міській раді збитки в сумі 200 372, 85 грн., що підтверджується матеріалами справи та вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року, згідно з яким ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.364 КК України, а тому позов є безпідставним.
Зазначає, що показання свідків, які зафіксовані у письмових протоколах допитів під час досудового розслідування і які не досліджувались судом безпосередньо, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Вважає, що вищевказаним вироком було встановлено, що вартість спірної земельної ділянки становить 22 263,65 грн., а не 198 202,68 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу Бучацька окружна прокуратура просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Зазначає, що спірна земельна ділянка була набута ОСОБА_1 з комунальної власності на підставі підроблених рішень Горожанської сільської ради, оскільки сесії не проводилися та депутати Горожанської сільської ради не голосували за дані рішення, що також встановлено вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року, який є преюдиційним у даній справі. Тому спірна земельна ділянка вибула з володіння зазначеної територіальної громади без вираження її волі, а отже не передавалася у власність ОСОБА_1 в установленому законом порядку.
В судовому засіданні представник Тернопільської обласної прокуратури заперечила проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві.
Відповідач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Андрусенко І.Я., Монастириська міська рада Тернопільської області, ПП "Горожанка", будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися без поважних причин.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.
Судом встановлено наступні обставини справи.
01.09.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Горожанської сільської ради із заявою №61 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 50-51).
На підставі вказаної заяви відповідача в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради здійснено відповідний запис за № 61 від 01.09.2020 року, а також визначено передати цю заяву на розгляд сесії (т. 1, а. с. 41-45).
Згідно з розпорядженням в.о. сільського голови Томкевич Г.Й. № 4 від 21.08.2020 року на 02.09.2020 року скликано тридцять четверту сесію сьомого скликання Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 39).
Рішенням тридцять четвертої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання № 212 від 02.09.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » вирішено надати відповідачу ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, а розроблену землевпорядну документацію на основі цього рішення представити на розгляд сесії Горожанської сільської ради та прийняти рішення по суті (т. 1, а. с. 57).
Як вбачається зі змісту протоколу тридцять четвертої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання від 02.09.2020 року, на порядок денний сесії не виносилось та не розглядалось питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, за результатом чого було б винесено рішення № 212 (т. 1, а. с. 52-56).
На підставі рішення Горожанської сільської ради № 212 від 02.09.2020 року ФОП ОСОБА_6 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Горожанка (т. 1, а. с. 71-83).
Більш того, судом встановлено, що в матеріалах проекту землеустрою міститься заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відміткою про реєстрацію у виконавчому комітеті «ВК № 81 01.09.2020» (т. 1, а. с. 73, зв.).
Згідно з розпорядженням в.о. сільського голови Томкевич Г.Й. № 6 від 14.10.2020 року на 24.10.2020 року було скликано тридцять шосту сесію сьомого скликання Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 40).
Відповідно до протоколу тридцять шостої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання від 24.10.2020 року на порядок денний сесії було винесено та розглядалось, серед іншого, питання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », за результатом чого винесено рішення № 226 (т. 1, а. с. 59-64).
Водночас запис про звернення ОСОБА_1 із заявою щодо затвердження проекту землеустрою та винесення цього питання на розгляд тридцять шостої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради відсутній (т. 1, а. с. 41-45).
Ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 17.06.2021 року (справа № 595/869/21) в межах кримінального провадження № 12021211130000097 від 20.05.2021 року працівникам СВ ВП № 2 (м. Бучач) було надано дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів документів, серед яких - оригінал заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою. Однак згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів та опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, вказана заява ОСОБА_1 відсутня (т. 1, а. с. 35-38).
Рішенням тридцять шостої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання № 226 від 24.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0285 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту та передати безоплатно у власність ОСОБА_1 вказану земельну ділянку (т. 1, а. с. 66).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 360416368 від 28.12.2023 року на підставі рішення Горожанської сільської ради № 226 від 24.10.2020 року державним реєстратором сектору державної реєстрації Монастириської районної держаної адміністрації Тернопільської області 02.11.2020 року за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0285 площею 2,0 га (т. 1, а. с. 169-170).
01.02.2021 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Горожанка» (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає (передає), а орендар приймає (отримує) в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0000 га (рілля) з кадастровим номером 6124283200:02:001:0285, місце розташування якої с. Горожанка Тернопільської області, строком на 7 років (т. 1, а. с. 171-172).
На підставі цього договору оренди землі за відповідачем ПП «Горожанка» 21.09.2021 року державним реєстратором Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки (т. 1, а. с. 169, зв.).
20.05.2021 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12021211130000097 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом здійснення в. о. голови с. Горожанка Томкевич Г.Й. службового підроблення протоколу 36-ї сесії та рішень сесії (запис № 1). 27.07.2021 року внесено запис № 3 про підробку ОСОБА_2 протоколу 34-ї сесії та рішень сесії, а 28.07.2021 року - запис № 5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом зловживання ОСОБА_2 своїм службовим становищем та внесення завідомо неправдивих відомостей в протоколи 34-ї і 36-ї сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради, а також рішень до них, внаслідок чого третім особам незаконно надано земельні ділянки у приватну власність в межах населеного пункту загальною площею 18 га, нормативно-грошова оцінка яких становить 200 372,85 грн, чим спричинено шкоду громаді Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 33-34).
У зв'язку з реорганізацією Горожанської сільської ради шляхом приєднання до Монастириської міської ради рішенням № 16 від 15.12.2020 року Монастириську міську раду визначено правонаступником всього майна, прав та обов'язків Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 168).
Постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Кобзара М. від 06.08.2021 року потерпілим в кримінальному провадженні № 12021211130000097 від 20.05.2021 року визнано Монастириську міську раду, а також залучено її представника на час проведення досудового розслідування (т. 1, а. с. 132).
Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року (справа № 603/547/21), який відповідно до інформації з ЄДРСР набрав законної сили 26.02.2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115168976), в кримінальному провадженні № 12021211130000097 від 20.05.2021 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України (т. 1, а. с. 153-161).
Як вбачається зі змісту зазначеного вироку, судом було встановлено, що ОСОБА_2 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, виконуючи обов'язки голови Горожанської сільської ради, в період з 02.09.2020 року до 03.11.2020 року, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та діючи в користь ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , з метою отримання вказаними особами завідомо неправомірної вигоди, що виразилося у незаконній передачі їм у власність земельних ділянок, діючи умисно, склала завідомо неправдивий протокол тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року, а також завідомо неправдиві рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 196-213 від 02.09.2020 року, завідомо неправдивий протокол тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року, а також завідомо неправдиві рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 223-230 від 24.10.2020 року, завідомо неправдивий протокол тридцять сьомої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 03.11.2020 року, а також завідомо неправдиве рішення № 240 від 03.11.2020 року.
На підставі завідомо підроблених ОСОБА_2 вищевказаних протоколів та рішень, зокрема, ОСОБА_1 (відповідач) безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0285, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн. та в результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 незаконно передано у власність 9 земельних ділянок загальною площею 18,00 га та загальною вартістю відповідно до нормативно-грошової оцінки 200 372, 86 грн.
Водночас вищевказаним вироком суду залишено без розгляду цивільний позов Бучацької окружної прокуратури про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави в особі Монастириської міської ради 200 372,86 грн. з огляду на відповідне клопотання прокурора та добровільну сплату ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі вимог заявленого цивільного позову.
Згідно відповіді Монастириської міської ради № 1063/02-20 від 03.06.2024 року, ОСОБА_2 відшкодувала збитки в розмірі 200 372,86 грн. (т. 2, а. с. 36 ).
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.07.2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6124283200:02:001:0285 становить 22 263,65 грн. (т. 1, а. с. 131).
Згідно з довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 04.01.2024 року вартість спірної земельної ділянки становить 198 202,68 грн (т. 1, а. с. 181-182).
22.12.2023 року Бучацька окружна прокуратура звернулася до Монастириської міської ради із запитом щодо вжиття міською радою заходів з відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом (т. 1, а. с. 162-166).
Як вбачається з відповіді Монастириської міської ради № 11/02-20, міською радою не вживались відповідні заходи щодо відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади і Монастириська міська рада не звертатиметься до суду з позовом про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 167).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач ОСОБА_1 набув у власність спірну земельну ділянку в порушення визначеної законом процедури і право власності на неї зареєстроване саме за останнім, вищевказана земельна ділянка підлягає витребуванню з його володіння, а також у орендаря цієї земельної ділянки ПП «Горожанка» на користь Монастириської міської територіальної громади, яка є правонаступником Горожанської сільської ради, та на території якої ця земельна ділянка розташована.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у цій справі пов'язані з вибуттям земельної ділянки з власності територіальної громади та становлять суспільний інтерес. Оцінюючи наявність підстав для втручання у право відповідача, як добросовісного набувача, на мирне володіння майном, в цій справі суд враховуючи, що Горожанська сільська рада розпорядилася належною територіальній громаді земельною ділянкою з порушенням вимог закону, приходить до переконання, що звернення прокурора із зазначеним позовом відповідає суспільним інтересам та є пропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном, оскільки полягає у відновленні законності при вирішенні вибуття з власності територіальної громади земельних ділянок та їх повернення у власність держави для задоволення потреб територіальної громади.
Вказане узгоджується із Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.08.2020 у справі №299/2739/17).
Згідно з частиною першою статті 68 Закону України «Про запобігання корупції» фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.
ЦК України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово - правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово - правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
Власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, провадження №14-208цс18).
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Так, судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0285, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована в межах населеного пункту с. Горожанка, вибула з володіння територіальної громади незаконно та всупереч її волі - на підставі підроблених в.о. голови Горожанської сільської ради ОСОБА_2 протоколу і рішення № 212 тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року, протоколу та рішення № 226 тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року, що встановлено відповідним вироком суду, а також за відсутності визначених законом дій відповідача ОСОБА_1 , які повинні були передувати переданню земельної ділянки безоплатно у власність із земель комунальної власності (зокрема, подання заяви про затвердження проекту землеустрою).
Враховуючи наведені обставини, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 набув у власність спірну земельну ділянку в порушення визначеної законом процедури, і право власності на неї зареєстроване саме за ОСОБА_1 , вищевказана земельна ділянка підлягає витребуванню з його володіння на користь Монастириської міської територіальної громади, яка є правонаступником Горожанської сільської ради, та на території якої ця земельна ділянка розташована.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки у порядку статті 388 ЦК України і що спірна земельна ділянка повинна бути повернута у власність Монастириської міської ради, оскільки ОСОБА_1 , неправомірно отримав у власність спірну земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0285, яку в подальшому передав в оренду ПП «Горожанка».
Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Закон, за наявності визначених ст.ст. 387, 388 ЦК України умов, не обмежує абсолютне право власника на витребування належного йому майна із незаконного володіння, зокрема чинністю/нечинністю договорів чи інших правочинів, стороною яких не є власник. Витребування спірної земельної ділянки тільки у відповідача ОСОБА_1 не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою з боку ПП «Горожанка» та її повернення у фактичне володіння Монастириської міської ради, оскільки не буде ефективним та достатнім способом захисту.
Оскільки орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника, тому при наявності підстав для витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що існують також підстави для її витребування від особи, якій вона передана в оренду - ПП «Горожанка».
Колегія суддів також зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до відповідного органу задля отримання земельної ділянки у встановленому законом порядку, оскільки незаконні дії в.о. голови Горожанської сільської ради ОСОБА_2 , вчинені при прийнятті відповідних рішень, не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 добровільно відшкодувала завдані Монастириській міській раді збитки в сумі 200 372, 85 грн., не свідчить про відсутність підстав для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння, з огляду на наведені вище вимоги Закону та правові позиції Верховного Суду.
Що стосується посилання представника ОСОБА_1 на показання свідків, які зафіксовані у письмових протоколах допитів свідків, складених слідчим під час досудового розслідування, та які, як зазначає адвокат Андрусенко І.Я., суд не досліджував, а тому вони не можуть бути покладеними в основу судового рішення, то колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки, як зазначалось вище, вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року були встановлені усі обставини справи щодо незаконних дій в.о. голови Горожанської сільської ради.
Крім того, згідно вироку суду, свідки були допитані безпосередньо в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться лише до незгоди з висновком місцевого суду щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції не допущено. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 08 травня 2025 року.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Костів О.З.
Храпак Н.М.