08 травня 2025 року м.Суми
Справа №583/2109/24
Номер провадження 22-ц/816/695/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Віктора Михайловича
на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2024 року, у складі судді Яценко Н.Г., ухвалене в м. Охтирка,
06 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у березні 2024 року у мережі «Інтернет» вона знайшла оголошення ОСОБА_2 про надання ним послуг з вирощування, доставки та висаджування зелених насаджень, порядок надання яких сторони узгодили в телефонному режимі. 06 квітня 2024 року ОСОБА_2 приїхав до ОСОБА_1 для огляду земельної ділянки, зняття замірів та остаточного визначення вартості наданих ним послуг, яка мала скласти 70000 грн, було узгоджено розмір попередньої оплати у сумі 38000 грн. Цього ж дня позивачка сплатила ОСОБА_2 завдаток у готівковій формі у сумі 38000 грн за роботу, до виконання якої він мав приступити протягом трьох наступних днів, про що ним була складена відповідна розписка. Однак, після внесення завдатку, відповідач до виконання робіт з висадки саджанців не приступив, примірник договору не надав, телефонні дзвінки позивачки ігнорував. 18 квітня 2024 року ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_2 претензію з вимогою повернути безпідставно отримані ним грошові кошти, яка також була залишена відповідачем без відповіді, що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Посилаючись на викладені обставини, просила стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 38000 грн та судові витрати по справі.
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальов В.М. посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Заявляє про понесення, у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, витрат на правничу допомогу в орієнтовному розмірі 20000 грн.
Вказує про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 1212 ЦК України та не погоджується з висновком суду про існування між сторонами домовленості на виконання якої позивачкою і було перераховано 38000 грн. Зазначає, що ні після сплати передоплати, ні після спливу вказаного відповідачем строку - 3 дні, ні на момент подачі позову, відповідачем так і не надіслано договору для підписання, тому договір не укладено, жодні послуги не надавалися, тому сплачена позивачкою грошова сума в силу ст. 1212 ЦК України є безпідставно набутим майном і підлягає поверненню.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заявляючи в апеляційному суді клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням на службі в Збройних Силах України ОСОБА_2 , вказує про відсутність можливості їздити на судові засідання.
Однак, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення такого клопотання.
Так, підстави для зупинення провадження у справі у зв'язку з проходженням стороною у справі військової служби у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, визначено положеннями п. 2 ч. 1 ст. 251, п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України.
Для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.
У той же час, надана відповідачем довідка підтверджує, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 з 25 березня 2025 року. Однак, вказана довідка не містять відомостей про те, що військова частина у складі ЗСУ, в якій проходить службу відповідач ОСОБА_2 , переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території України.
Крім того, явка до апеляційного суду є необов'язковою, справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження без виклику сторін, а також відповідач не позбавлений можливості діяти через представника, реалізовувати свої процесуальні права, зокрема, шляхом листування поштою чи альтернативними засобами комунікації (підсистема «Електронний суд», офіційна електронна пошта суд, тощо).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2023 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 38000 грн, як завдаток на закупівлю туї брабанта, а також за послуги з висадки на присадибній ділянці, про що ОСОБА_3 склав особисту розписку (а.с. 30 зв.).
18 квітня 2024 року ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_3 претензію, в якій просила терміново їй повернути отриманий ним завдаток в розмірі 38000 грн, у зв'язку з ненаданням ОСОБА_3 послуг з вирощування, доставки та висаджування земельних насаджень. Крім того, ОСОБА_1 попереджала ОСОБА_3 , що у випадку неповернення вказаних грошових коштів вона буде змушена звернутися до суду з позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів (а.с. 7).
На дату звернення до суду з позовом грошові кошти в сумі 38000 грн позивачці не повернуто.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що між нею та відповідачем існувала домовленість щодо висадження зелених насаджень за винагороду, а тому викладені позивачкою обставини виключають безпідставність отримання відповідачем грошових коштів та виключають можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню інший стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Отже, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, у тому числі у виді розірвання договору.
Права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Згідно зі ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Тобто, для застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для передачі заявлених до стягнення грошових коштів.
Апеляційний суд погоджується, із наданням критичної оцінки доводам позивачки про відсутність між нею та відповідачем договірних відносин, оскільки вона сама вказує, що перерахувала спірну суму, як частину попередньої оплати по договору.
Сам по собі факт передачі нею коштів ОСОБА_2 до підписання договору не виключає виникнення договірних відносин між ними.
Виходячи з викладеного та положень ст. 1212 ЦК України, за наявності ознак договірних відносин між сторонами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Колегія суддів також враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішенням.
Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Віктора Михайловича залишити без задоволення, а заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
В. Ю. Рунов