Номер провадження: 22-ц/813/3026/25
Справа № 521/12075/19
Головуючий у першій інстанції Ільяшук А. В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
22.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення у порядку статті 435 ЦПК України по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову - Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з нею, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Роздільнянського районного суду Одеської області із заявою, згідно якої ОСОБА_1 просила відстрочити виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року по справі №521/12075/19 терміном на один рік.
Заява обґрунтована тим, що Роздільнянським районним судом Одеської області 29 листопада 2019 року ухвалено рішення за результатами розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову - Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з нею.
Вказаним рішенням визначено способи участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення перебування дитини з батьком щотижня з 13:00 до 18:00 в суботу та неділю, у присутності матері, до досягнення дитиною п'ятирічного віку; після досягнення дитиною п'ятирічного віку, перебування дитини з батьком щотижня з 11:00 суботи до 13:00 неділі, з ночівлею, за місцем проживання батька, а саме: АДРЕСА_1 , без присутності матері.
Далі, на виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист.
Поряд з цим, з 01 травня 2022 року ОСОБА_2 проходить військову службу, що унеможливлює виконання вищевказаного рішення.
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення у порядку статті 435 ЦПК України - відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підставою для звернення є об'єктивна обставина неможливості виконання рішення суду, а саме військовий стан у країні і проходження позивачем військової служби станом на 22.09.2024 року та станом на момент розгляду справи тобто 05.11.2024 року. До того ж в іншій цивільній справі № 521/14508/21, саме з ініціативи адвоката Коваленко К.О. зупинене провадження у справі з підстав: «Відповідач перебуває на військовій службі по мобілізації з 01 травня 2022 року, з огляду на що, об'єктивно позбавлений можливості відвідати судове засідання». Отже сам представник вказує на цю підставу, але суд вважає цей факт недоведеним.
Також скаржник наголошує, що з причини того, що позивач проходить військову службу і рішення суду не виконується і не може бути виконано з об'єктивних причин, ОСОБА_1 постійно безпідставно Державна виконавча служба притягає до відповідальності, і остання вимушена оскаржувати кожне їх рішення.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 22.04.2025 року на 15:00 год. треті особи - Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.
Присутні у судовому засіданні ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 адвокат Коваленко К.О. не заперечували проти розгляду справи за фактичною явкою сторін.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 22.04.2025 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення у порядку статті 435 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання нею рішення або роблять його виконання неможливим.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року визначено способи участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення перебування дитини з батьком щотижня з 13:00 год. до 18:00 год. в суботу та неділю, у присутності матері, до досягнення дитиною п'ятирічного віку; після досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , п'ятирічного віку, перебування дитини з батьком щотижня з 11:00 год. суботи до 13:00 год. неділі, з ночівлею, за місцем проживання батька, а саме: АДРЕСА_1 , без присутності матері. Рішення набрало законної сили 03.01.2020 року.
Постановою старшого державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Протасевич Р.Я. від 12.10.2021 року відкрито виконавче провадження № 67114052 з виконання виконавчого листа № 521/12075/19, виданого 27.08.2021 року Роздільнянським районним судом Одеської області про визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З довідки від 01 травня 2022 року № 623, виданої молодшому сержанту ОСОБА_2 вбачається, що останній перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 01 травня 2022 року по теперішній час.
Колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 4 статті 435 ЦПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року, що набрало законної сили, визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_3 і спілкуванні з нею у формі зустрічей з батьком за встановленим графіком, до досягнення дитиною п'ятирічного віку у присутності матері, та після досягнення дитиною п'ятирічного віку без присутності матері дитини, за місцем проживання батька.
Сторонами у справі не заперечувалось, що рішення суду в частині особистих зустрічей батька ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 за встановленим судом графіком не виконується.
Як зазначає заявник, фізичні зустрічі дитини з батьком унеможливлені, оскільки в Україні введено воєнний стан та стягувач перебуває на військовій службі у лавах ЗСУ станом на 22.09.2024 року та станом на момент розгляду справи тобто 05.11.2024 року.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дія якого продовжена до теперішнього часу.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.
Разом з тим, положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання, вбачається, що законодавство надає право суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Тобто, вирішуючи питання відстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк відстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.
Беручи до уваги, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі та бере участь у відсічі збройній агресії держави-окупанта, доцільно створити йому умови для реалізації права на контакт з дитиною за графіком встановленим судом, за узгодженням між батьками (зокрема, під час канікул дитини, відпустки батька) та з урахуванням поточних обставин життя дитини.
Відстрочення виконання судового рішення про контакт батька з дитиною фактично на невизначений строк може призвести до ілюзорності захисту прав та інтересів учасників цієї справи. До того ж необхідно враховувати, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення (частина шоста статті 435 ЦПК України).
Оцінюючи доводи заяви про відстрочення виконання судового рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року за поданою заявою ОСОБА_1 , колегія суддів керується тим, що із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що надання відстрочення виконання судового рішення без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, позбавляє стягувача можливості захистити свої права, а тому заявлений боржником строк відстрочення виконання рішення суду є безпідставним.
Батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.
Колегія суддів зауважує, що правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ може бути тимчасовою і нетривалою (постанова Верховного суду від 22.01.2025 року справа № 285/7632/23).
Апеляційний суд зауважує, що відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Доводи апеляційної скарги заявника про те, що до моменту завершення режиму воєнного стану в Україні у сторін немає жодної можливості виконувати рішення суду, не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Колегія суддів апеляційного суду наголошує на тому, що виконанням сторонами визначеного судовим рішенням, що набрало законної сили, графіку побачень стягувача з дитиною (час та місце), досягається єдина мета - виконання відповідного рішення суду.
Разом з тим, як у запереченнях на заяву ОСОБА_1 , так і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник стягувача зазначила, що попри несення військової служби ОСОБА_3 систематично знаходиться в м. Одесі, та має змогу приймати участь у вихованні дитини і спілкуватися з нею у встановлений судом спосіб.
При цьому, визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні доньки не є перешкодою для підтримки зв'язку між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.
Так, у випадку, коли реалізація рішення перебуває під загрозою або виявляється неможливою, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання - стаття 435 ЦПК України.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, належним чином проаналізував доводи заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення, та з дотриманням вимог статей 435, 263 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку заявленим стороною боржника підставам для відтермінування виконання судового рішення, правильно оцінив співмірність і пропорційність балансу інтересів обох сторін (стягувача та боржника) й дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування, визначеної статтею 435 ЦПК України, процедури відстрочення виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року в частині особистих зустрічей батька ОСОБА_2 з донькою - ОСОБА_3 .
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви ухвали суду першої інстанції для відмови у відстроченні виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 листопада 2019 року у справі № 521/12075/19 і відхиляє доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 про те, що оскаржувана ухвала постановлена без належної оцінки наданих заявником доказів та їх належного обґрунтування.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено: 08.05.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова