07.05.25
22-ц/812/605/25
07 травня 2025 року м. Миколаїв
справа №490/5414/24
провадження №22-ц/812/605/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів - Крамаренко Т. В., Серебрякової Т. В.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О. М.,
за участі представника відповідачів - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О. А. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,
Короткий зміст позовних вимог
22 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект» або Товариство) подало до суду зазначений позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який обґрунтовувало наступним.
02 березня 2007 року ОСОБА_2 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту №11123653000, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у сумі 27 700 доларів США, зі сплатою 13,5% річних.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору №11123653000 02 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язувалася відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і ОСОБА_2 , за повернення основної суми заборгованості, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором.
02 серпня 2007 року ОСОБА_2 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту №11192887000, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у сумі 85 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору №11192887000 02 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язувалася відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і ОСОБА_2 , за повернення основної суми заборгованості, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2011 року (справа №2-217/11) з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 02 березня 2007 року у сумі 208 922,36 грн та за кредитним договором від 02 серпня 2007 року у сумі 674 588,17 грн.
12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1 та договір відступлення прав вимоги, за якими до Товариства перейшло право вимоги до відповідачів за вказаними вище кредитними договорами та договорами іпотеки.
Позивач зазначав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до теперішнього часу вказане вище рішення суду не виконали.
Посилаючись на вказане, ТОВ «Кей-Колект» просило стягнути з відповідачів на підставі статті 625 ЦК України за період з 01 серпня 2017 року до 23 лютого 2022 року 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 121 053,06 грн, інфляційні втрати у сумі 377 311,49 грн, а також судовий збір у сумі 7475,47 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2025 року ТОВ «Кей-Колект» відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду мотивоване тим, що відсутні докази наявності вини в діях відповідачів щодо невиконання рішення суду від 13.01.2011 р. з огляду на те, що ТОВ «Кей-Колект» в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами 02 серпня 2017 року набуло право власності на предмет іпотеки, яке було припинено на підставі постанови Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду, ТОВ «Кей-Колект» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Позивач зазначав, що ним доведено наявність у нього права вимоги до відповідачів за кредитними договорами, а також невиконання останніми зобов'язань зі сплати заборгованості за кредитами, а тому суд, неправильно розтлумачивши обґрунтування позову та його вимоги, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Фактичні обставини справи
02 березня 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №11123653000, за умовами якого останній отримав споживчий кредит у сумі 27 700 доларів США, зі сплатою 13,5 відсотків річних строком до 02 березня 2018 року.
02 березня 2007 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору №11123653000 АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 уклали договір поруки, за умовами якого остання зобов'язувалася відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і ОСОБА_2 , за повернення основної суми заборгованості, процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.
02 серпня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №11192887000, за умовами якого останній отримав споживчий кредит у сумі 85 000 доларів США, зі сплатою 12,5 відсотків річних строком до 02 серпня 2022 року.
02 серпня 2007 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору №11192887000 АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 уклали договір поруки, за умовами якого остання зобов'язувалася відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і ОСОБА_2 , за повернення основної суми заборгованості, процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2011 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором від 02 березня 2007 року у сумі 208 922,36 грн та за кредитним договором від 02 серпня 2007 року у сумі 674 588,17 грн.
12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1 та договір відступлення прав вимоги, за якими до Товариства перейшло право вимоги до відповідачів за вказаними вище кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки від 05 березня 2007 року та від 02 серпня 2007 року (предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 ).
02 серпня 2017 року рішенням державного реєстратора Миколаївської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Миколаївської області Волевич І. В. за ТОВ «Кей-Колект» було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року (справа №490/1061/20) визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 36430237 від 02 серпня 2017 року, прийняте державним реєстратором Миколаївської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Миколаївської області Волевич Іриною Вікторівною, припинено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 21683585.
Суд апеляційної інстанції констатував, що квартира не могла перейти у власність ТОВ «Кей-Колект», оскільки це суперечило вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відповідно до наданого ТОВ «Кей-Колект» розрахунку за період з 01 серпня 2017 року до 23 лютого 2022 року ним нараховано на підставі ст.625 ЦК України 3 % річних у сумі 121 053,06 грн та інфляційні втрати у сумі 377 311,49 грн.
Розрахунок 3% річних: за період з 01 серпня до 31 грудня 2017 року - 11 110,45 грн (883 510,53 грн (сума боргу) х 3%/100% х 153 днів/ 365 днів); за період з 01 січня до 31 грудня 2018 року - 26 505,32 грн (883 510,53 грн (сума боргу) х 3%/100% х 365 днів / 365 днів); за період з 01 січня до 31 грудня 2019 року - 26 505,32 грн (883 510,53 грн (сума боргу) х 3%/100% х 365 днів/ 365 днів); за період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року - 26 505,32 грн (883 510,53 грн (сума боргу) х 3%/100% х 366 днів /366 днів); за період з 01 січня до 31 грудня 2021 року - 26 505,32 грн (883 510,53 грн (сума боргу) х 3%/100% х 365 днів /365 днів; за період з 01 січня до 23 лютого 2022 року - 3921,33 грн (883 510,53 грн (сума боргу) х 3%/100% х 54 днів/ 365 днів).
Розрахунок інфляційних втрат:
883 510,53 грн х (142,70594153516427 % / 100%) - 883 510,53 грн = 377 311,49 грн.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з вимогами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на вищенаведені норми права, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 01 липня 2020 року у справі №535/757/17, від 15 листопада 2023 року у справі №711/4585/22.
Отже, у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект», суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази наявності вини в діях відповідачів щодо невиконання рішення суду від 13.01.2011 р. з огляду на те, що ТОВ «Кей-Колект» в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами 02 серпня 2017 року набуло право власності на предмет іпотеки, яке було припинено на підставі постанови Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Досліджені докази свідчать, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають невиконане грошове зобов'язання перед ТОВ «Кей-Колект», яке визначено судовим рішенням від 13 січня 2011 року (справа №2-217/11) у сумі 208 922,36 грн за кредитним договором від 02 березня 2007 року та у сумі 674 588,17 грн за кредитним договором від 02 серпня 2007 року.
За такого у позивача, який у належний спосіб набув право вимоги до відповідачів за обома кредитними договорами, про що свідчить договір факторингу та додаток до нього, виникло право на стягнення з відповідачів у солідарному порядку сум, передбачених статей 625 ЦК України.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Позивач визначив цей строк з 01 серпня 2017 року до 23 лютого 2022 року.
З урахуванням змісту пунктів 12, 18, 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України про застосування позовної давності під час дії карантину та воєнного стану, а також звільнення від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану вказаний позивачем строк порушення грошового зобов'язання є обґрунтованим.
Розрахунок сум за порушення грошового зобов'язання позивачем обчислено правильно.
За такого колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування йому відповідачами за період з 01 серпня 2017 року до 23 лютого 2022 року 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 121 053,06 грн та інфляційних втрат у сумі 377 311,49 грн.
Посилання відповідачів на те, що у вказаний позивачем період у них не було прострочення виконання грошового зобов'язання, бо стягувач задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, колегія суддів відхиляє.
Відповідачам було відомо, що третій співвласник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , яка є членом сім'ї відповідачів, ініціювала спір про незаконність переходу права власності на квартиру до стягувача.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року (справа №490/1061/20) припинено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 .
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У випадку, який розглядається, вбачається порушення відповідачами вказаного принципу.
Співвласники наведеної вище квартири повернули її у свою власність, а тому не можуть стверджувати, що у вказаний позивачем період у них не було прострочення грошового зобов'язання.
За встановлених у справі обставин вбачається наявність у відповідачів обов'язку відшкодувати позивачу суми, передбачені ст.625 ЦК України.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, у зв'язку з чим припустився помилки при ухваленні судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Кей-Колект» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог Товариства, оскільки вони є обґрунтованими.
Щодо судових витрат
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Кей-Колект», скасував рішення суду першої інстанції, та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову, то відповідачі повинні відшкодувати позивачу судовий збір за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій в сумі по 8223,02 грн кожен.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» за період з 01 серпня 2017 року до 23 лютого 2022 року 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 121 053,06 грн та інфляційні втрати у сумі 377 311,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій по 8223,02 грн з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
Т. В. Серебрякова
Повне судове рішення складено 09 травня 2025 року.