Справа № 463/3148/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.
Провадження № 22-ц/811/1038/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
06 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Гаврилюк Я.Ю.
з участю представника позивача Кізко Л.С., представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Кредобанк" на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2025 року в складі судді Нора Н.В. в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У червні 2013 року позивач ПАТ «Кредобанк» звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Під час розгляду справи представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Качор С.Б. подав клопотання про призначення судово - економічної експертизи, проведення якої доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Львів, вул. Липинського, 54), на вирішення якої просить поставити такі запитання:
- Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (по сплаті процентів за кредитом та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору №459/Ш від 19.11.2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?
- Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором вимогам Положення про кредитування АТ «Кредобанк»?
- Яка реальна заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Кредобанк» за кредитним договором № 459/Ш від 19.11.2008 року? (т. 4 а.с. 96-97).
Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Качора С.Б. задоволено.
Призначено по справі судово - економічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі запитання:
-Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (по сплаті процентів за кредитом та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору №459/Ш від 19.11.2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?
-Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором вимогам Положення про кредитування АТ «Кредобанк»?
-Яка реальна заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Кредобанк» за кредитним договором №459/Ш від 19.11.2008 року?
Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Львів, вул. Липинського, 54), попередивши їх про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку за ст.ст. 384, 385 КК України.
У розпорядження експертів направлено матеріали даної цивільної справи.
Оплату за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 .
На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Ухвалу суду оскаржив представник АТ «Кредобанк» Кізко Л.С., вважає ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що ухвала містить лише загальну фразу про те, що експертиза є необхідною для з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Вважає, що у матеріалах справи наявні всі докази для вирішення спору, а представником АТ «Кредобанк» неодноразово надавалися пояснення щодо розрахунку заборгованості, що спростовує необхідність проведення експертизи.
На думку апелянта, заявником не доведено необхідність призначення експертизи та не вказано на обставини, які б свідчили про неправильність, здійснених банком розрахунків заборгованості.
Вважає, що питання які ставляться на вирішення експерту, не вимагають спеціальних досліджень, стосуються безпосередньо умов кредитного договору та віднесені до компетенції суду.
Покликаючись на рішення Франківського районного суду м. Львова від 19.02.2018 у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсним кредитного договору № 459/Ш від 19.11.2008, встановлено факт отримання кредитних коштів ОСОБА_2 , тому такий факт не підлягає доказуванню.
Звертає увагу на судову практику у розрізі питання належності доказів, які підтверджують наявність заборгованості, а саме, що такими є первинні документи, які надані стороною позивача.
Наводить роз'яснення порядку повернення суми кредиту, черговості погашення заборгованості та зазначає про внесені позичальником кошти в рахунок погашення заборгованості, погодження сторонами процентної ставки.
Також зазначає, що сторони не позбавлені можливості перерахувати відсотки та надати контррозрахунок.
Просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.
Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що призначення судово - економічної експертизи є обов'язковим, оскільки така необхідна для з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Також суд роз'яснив сторонам положення ст. 109 ЦПК України, відповідно до яких у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів, або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Оскільки для проведення експертизи потрібний значний проміжок часу, на час проведення експертизи суд зупинив провадження у справі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Тобто серед джерел доказів, відповідно до статті 76 ЦПК України, крім іншого, є висновок експерта.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом, як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Статтею 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.
Недопустимим є порушення перед експертом питань, рішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.
Підстави обов'язкового призначення судом експертизи визначені статтею 105 ЦПК України.
При цьому за ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Таким чином, враховуючи норму статті про призначення експертизи, суд зобов'язаний забезпечити (організувати) змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків.
З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про наявність у матеріалах справи всіх доказів для вирішення спору, відсутність спростувань правильності здійснених банком розрахунків заборгованості, можливість перерахувати відсотки та надати контррозрахунок, не виключають можливість учасника справи звернутися до суду із клопотанням про призначення експертизи, а суду, з врахуванням принципу диспозитивності, але не виключно, забезпечити змагальний процес.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
У пункті 2 постанови Пленуму «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №8 від 30 травня 1997 року (з відповідними змінами та доповненнями), Верховний Суд України вказав судам на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема щодо вини, неосудності чи недієздатності особи тощо).
Враховуючи те, що сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень, а перевірка вказаних обставин має значення для правильного вирішення спору, суду необхідно перевірити, чи дійсно вказаний доказ, дослідження якого буде предметом призначеної судом експертизи, стосується предмету доказування по даній справі та чи дійсно з'ясування відповідних обставин є необхідним та ключовим.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших)
Із аналізу вказаних норм вбачається, що судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Оскільки, предметом даного апеляційного провадження є виключно процесуальне питання, від вирішення якого залежить можливість проведення відповідної судової експертизи у справі, колегія суддів не надає оцінки будь яким мотивам (доводам) апеляційної скарги, що стосуються суті спірних правовідносин та, на думку сторони позивача, свідчать про підставність позовних вимог, оскільки таким буде надана оцінка при розгляді справи по суті.
Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, у провадженні Личаківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Таким чином, заявлені вимоги носять майновий характер та випливають із кредитних правовідносин, а саме з кредитного договору договору № 459/Ш від 19.11.2008.
Судова колегія зауважує, що предмет доказування і предмет позову виступають ключовими орієнтирами при визначенні меж здійснення судочинства. Повне, своєчасне і належне використання судом «предмету доказування» є запорукою реалізації принципу процесуальної економії та є гарантією дотримання права сторін на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Враховуючи наведене, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних.
Поряд з цим, і висновок експерта як доказ підлягає судовій оцінці разом з іншими доказами, які є у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Як зазначено вище, предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором кредиту.
Звертаючись з клопотанням про призначення судово-економічної експертизи, сторона відповідача свої доводи зводить до незгоди та заперечення суми заборгованості.
Перевіряючи підставність призначення експертизи, колегією суддів враховує надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог та проведений розрахунок заборгованості, тому наявність у матеріалах справи відповідних вихідних даних дозволить провести перевірку суми заборгованості, яку просить стягнути банк.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що преюдиція рішення Франківського районного суду м. Львова від 19.02.2018 у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсним кредитного договору № 459/Ш від 19.11.2008, де встановлений факт надання банком кредиту, не спростовує необхідність перевірки розрахунку заборгованості, як і не доводить безумовну підставність позовних вимог, які крім тіла кредиту, складаються з інших нарахувань.
Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, для повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема щодо відповідності наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості позичальника перед банком, умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору №459/Ш від 19.11.2008, а також визначення реальної заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Кредобанк» за кредитним договором №459/Ш від 19.11.2008 року,
дійсно необхідні спеціальні знання у галузі документів фінансово-кредитних операцій.
Враховуючи вимоги закону та характер спірних правовідносин, колегія суддів розділяє висновок місцевого суду про те, що предмет спору та позовні вимоги свідчать про необхідність призначення судової економічної експертизи у даній справі.
Більше того, сторонами (стороною) не надані висновки експертів саме із цих питань, при цьому, питання, які поставлені перед експертом, не є правовими та є такими для вирішення яких потрібні спеціальні знання.
Також колегія суддів виходить з того, що призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється, у тому числі, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, у розділі ІІІ якої визначено основні завдання та орієнтований перелік питань економічної експертизи.
Враховуючи наведене, поставлені перед експертом питання відповідають завданням відповідної експертизи.
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою, представник відповідача не наводить доводів щодо незгоди із окремими питаннями, як і не зазначає свій перелік таких, відтак колегія суддів не знаходить достатніх підстав для зміни оскаржуваної ухвали у цій частині.
У постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі №718/1305/24 зазначено, що суд зобов'язаний забезпечити (організувати) змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків.
Отже, призначення експертизи є елементом права на справедливий розгляд справи та відповідає принципу змагальності та рівності сторін.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання, що висновок суду першої інстанції щодо необхідності призначення у справі судової економічної експертизи в цілому є правильним, оскільки можливі результати дадуть змогу суду у сукупності зі іншими доказами визначитися із спірними правовідносинами та матимуть значення для встановлення істини у справі.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Кредобанк" - залишити без задоволення.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 07 травня 2025 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк