Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/375/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст. 185 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
08.05.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 квітня 2025 року, якою стосовно обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
- 15.08.2011 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.1 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 05.04.2012 року Кіровським районним судом м. Кіровоград за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців. Постановою Ленінським районним судом м. Полтави від 14.11.2013 року невідбуту частину покарання 1 рік 9 місяців 9 днів змінено на виправні роботи з відрахуванням 20%;
- 28.01.2015 року Кіровським районним судом м. Кіровоград за ч.2 ст. 185, ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці, 14.08.2017 року звільнився по відбуттю строку покарання
- 22.07.2019 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 KK України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 14.11.2019 Кіровським районним судом м. Кіровограда за н.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки;
- 14.02.2020 Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці. На підставі ч.4 ст. 70 КК України по сукупності покарання - призначено кінцеве покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці, звільнений 14.10.2022 по відбуттю строку покарання;
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 (два) місяці, тобто до 25.06.2025 року включно,
В провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України /ЄУН 404/3724/23, кримінальне провадження № 12023121010000769 від 15.03.2023/.
В судовому засіданні районного суду прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 2 (два) місяці, тобто до 25.06.2025 року включно.
Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_7 хоч і має постійне місце проживання та реєстрації, проте офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні осіб похилого віку та неповнолітніх осіб не має. Вказане, з урахуванням повного заперечення обвинуваченим своєї вини, свідчить, що ОСОБА_7 не має сталих соціальних зв'язків, як наслідок, при обранні запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою може переховуватися від суду.
Окрім того, суд враховує попередню поведінку обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, має не зняті та не погашені судимості, що дає підстави суду вважати, що обвинувачений не зробив для себе належні висновки та може продовжувати подальшу злочинну діяльність.
Відтак, раніше встановлені ризики, на які посилався прокурор під час обрання даного виду запобіжного заходу щодо обвинуваченого на досудовому слідстві, на даний час не зменшились.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою йому змінити запобіжний захід на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що він обвинувачується безпідставно.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Кропивницької окружної прокуратури, обравши його підзахисному альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що його підзахисний не створює жодних перешкод кримінальному провадженню, а також не має на меті переховуватись від слідства чи суду, перекручувати визначальні обставини, знищувати сліди злочину чи здійснювати вплив на свідків.
Так, ризик переховування його від суду не підтверджується жодними доказами. ОСОБА_7 ніколи не впливав на потерпілих, свідків чи інших учасників кримінального провадження. При цьому, має постійне місце проживання та реєстрації. Крім того, хоч і не офіційно, однак працював, мав дохід для себе та його цивільної дружини.
Водночас суд вищевказаного не врахував та безпідставно відмовив в обранні більш м'якого запобіжного заходу, посилаючись на відсутність сталих соціальних зв'язків та неодноразове притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, та те, що він має не зняті та не погашені судимості.
Вважає, що доводи, якими суд обґрунтовує наявність підстав для продовження застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказують про можливість запобігти існуючим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. При цьому, сама лише тяжкість кримінального правопорушення, та наявність судимості не можуть бути підставою для запобіжного ув'язнення особи.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні скарги, просили їх задовольнити та обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу суду залишити без змін, дослідивши матеріали клопотання і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
На думку колегії суддів, суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_7 , що підтверджуються матеріалами кримінального провадження доданими до клопотання: протоколами огляду місця події, показаннями свідків, висновками експертів та іншими матеріалами справи.
Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_9 до вчинення злочинів, що пред'явлені в обвинуваченні, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
Доводи захисника та обвинуваченого про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегією суддів, не можу бути враховано.
Тяжкість злочину у якому обвинувачується ОСОБА_7 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Так, санкція статті закону за вчинення злочину у якому обвинувачується
ОСОБА_7 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Наведені обставини вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для переховування ОСОБА_7 від суду.
Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_7 , оцінюючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, із можливістю уникнення ним покарання шляхом переховування від суду, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також, колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді щодо існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків та інших співучасників.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та інших співучасників, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків та інших співучасників існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
За таких обставин, не будучи не обмеженими у вільному спілкуванні із зазначеним колом осіб підозрюваний може здійснити вплив на свідків та інших співучасників, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 добре зазнає свідків та інших співучасників, тому є вагомі підстави вважати, що останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що всі фігуранти кримінального правопорушення на даний час ще не встановлені, а тому ОСОБА_7 , у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, - може узгодити з ними позицію з метою ухилення їх від кримінальної відповідальності.
Отже, на переконання колегії суддів, обов'язок, який полягає в необхідності утримуватися підозрюваному від спілкування з визначеним колом осіб є об'єктивно виправданим.
При цьому необхідно зазначити про те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів проти власності, має судимість з 2011 року.
Вказана поведінка свідчить про те, що ОСОБА_7 не бажає ставати на шлях виправлення.
При цьому, необхідно зазначити про те, що імовірною причиною вчинення кримінальних правопорушень є відсутність грошових коштів в достатній кількості отриманих в законним шляхом.
Окрім цього, особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого
ОСОБА_7 оскільки даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, яке вчинив останній є тяжким.
Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено.
Що стосується тверджень захисника та обвинуваченого про те, що до ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
В той же час, у справі наявна реальна можливість обвинуваченого ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання зумовлена наявністю можливості і засобів, в тому числі здійснення виїзду за межи території України.
З цих же підстав колегія суддів залишає без задоволення доводи апеляції про недоведеність ризиків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить належне виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Що узгоджується з ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини - повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, - не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість. (Ухвала про неприйнятність від 05.07.2018 року, справа « ОСОБА_10 проти України»).
Що узгоджується з приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Доводи про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою не можуть бути враховані, оскільки по-перше відсутні докази належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а по-друге враховуючи санкцію статті закону, у виді довічного позбавлення волі, обвинувачений з високою імовірністю може вчинити спроби направлені на переховування від суду, а також вчинити нові кримінальні правопорушення.
Отже, ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які мали місце та були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу та продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (попередні судові рішенні) продовжують існувати на даний час та не вичерпались та продовжують існувати. Можливість настання ризиків безпосередньо залежить від застосування до обвинуваченого, більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт.
А тому, ці обставини та наявні ризики повинні бути перевірені судом першої інстанції під час розгляду клопотання прокурора по суті.
З огляду на викладене, враховуючи що всі інші доводи сторони захисту та надані ними апеляційному суду додаткові докази на підтвердження своїх доводів, наразі апеляційний суд позбавлений можливості надати їм правову оцінку, оскільки вони не були предметом судового розгляду суду першої інстанції, щодо обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про що заявляє прокурор у своєму клопотанні та які неодноразово були встановлені рішеннями слідчих суддів, а тому ці обставини додатково повинні бути перевірені судом першої інстанції під час розгляду по суті клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді під вартою.
За таких підстав, належна поведінка ОСОБА_7 не може бути забезпечена шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись суду, зокрема і шляхом виїзду до іншої країні, впливати на свідків та інших обвинувачених, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 квітня 2025 року, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 (два) місяці, тобто до 25.06.2025 року включно, - залишити без змін..
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4