Житомирський апеляційний суд
Справа №276/2665/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/459/25
Категорія ч.1 ст.155 КК Доповідач ОСОБА_2
01 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
законного представника
неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №276/2665/24 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 на вирок Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.01.2025 відносно
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.155 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання за ч.1 ст.155 КК України, якщо він протягом іспитового строку 1 не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, в грудні 2023 року ОСОБА_10 познайомився з неповнолітньою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та вони почали зустрічатися.
Приблизно у першій половині липня 2024 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 15.07.2024, ОСОБА_10 , перебуваючи в гостях за місцем проживання неповнолітньої ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , будучи достовірно обізнаним про вік ОСОБА_11 , а саме те, що їй виповнилось лише 14 років і вона є неповнолітньою, в останнього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій.
З метою задоволення своєї статевої пристрасті, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_11 є неповнолітньою особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, усвідомлюючи небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись у першій половині липня 2024 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 15.07.2024 поруч із останньою за місцем її проживання, за добровільної згоди неповнолітньої ОСОБА_11 , без застосування фізичного та психологічного насильства, а також погрози застосування до неї такого насильства, ОСОБА_10 , перебуваючи у приміщенні її спальної кімнати житлового будинку АДРЕСА_2 , близько 22 години вечора, вступив з нею у природні статеві зносини, шляхом вагінального проникнення геніталіями в тіло іншої особи.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просить вирок суду змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині рішення про застосування ст. 75 КК України, викласти вирок в редакції: на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік (один рік), якщо він упродовж іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення. В решті вирок залишити без змін. При цьому, зазначає, що поняття «кримінальне правопорушення» є ширшим за поняття «злочин», оскільки включає в себе також і «кримінальні проступки», у зв'язку з чим можна дійти висновку, що законодавець навмисно застосовує в ст.75 КК України саме визначення «кримінальне правопорушення» з метою забезпечення належної посткримінальної поведінки засуджених та запобігання вчиненню ними нових кримінально караних протиправних діянь. Однак, з оскаржуваного вироку вбачається, що суд, застосовуючи положення ст.75 КК України та звільняючи ОСОБА_10 від призначеного покарання, визначив умовою для такого звільнення - невчинення обвинуваченим протягом іспитового строку нового злочину, тим самим застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурорів в підтримку апеляційних вимог, позицію законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 , перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_10 , правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, правова кваліфікація його дій за ч.1 ст.155 КК України, ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються, а тому наведені обставини апеляційним судом не перевіряються. Судовий розгляд провадження проведено судом першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України
У відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як встановив апеляційний суд за результатами апеляційної перевірки оскаржуваного вироку, судом першої інстанції ці вимоги кримінального процесуального законодавства не дотримані в повній мірі.
Згідно оскаржуваного рішення, судом першої інстанції ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.155 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання за ч.1 ст.155 КК України, якщо він протягом іспитового строку 1 не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
При цьому, згідно змісту ч.3 ст.75 КК України, у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Як слушно зазначає прокурор, з аналізу положень ст.12 КК України вбачається, що поняття «кримінальне правопорушення» є ширшим за поняття «злочин», оскільки включає в себе також і «кримінальні проступки», у зв'язку з чим можна дійти висновку, що законодавець навмисно застосовує в ст.75 КК України саме визначення «кримінальне правопорушення» з метою забезпечення належної посткримінальної поведінки засуджених та запобігання вчиненню ними нових кримінально караних протиправних діянь.
Тобто, суд першої інстанції, застосовуючи положення ст.75 КК України та звільняючи ОСОБА_10 від призначеного покарання у виді 2 років позбавлення волі, визначивши умовою для такого звільнення - невчинення обвинуваченим протягом іспитового строку нового злочину, допустився помилки, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для зміни вироку у цій частині.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.01.2025 відносно ОСОБА_10 в частині застосування ст.75 КК України - змінити.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він упродовж іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді :