Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9854/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/349/25
Категорія ч.4 ст.187 КК України Доповідач ОСОБА_2
30 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
прокурора: ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024060400001383 від 06.05.2024 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2024 року, яким засуджено
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
- за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності.
Початок строку відбування покарання вирішено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
В порядку ст. 72 ч.5 КК України в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 06.05.2024 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.
До набрання вироку законної сили обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до - 22.11.2024 (включно).
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів для проведення експертиз, в загальній сумі 8363 (вісім тисяч триста шістдесят три) грн. 80 коп.
Арешти, накладені на майно, ухвалами слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 13.05.2024 - скасовано.
Питання про долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Як встановив суд, ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що в Україні введено воєнний стан, 06.05.2024 близько 09 год. 00 хв. перебував поблизу будинку № 60, що за адресою: м. Житомир, вул. Князів Острозьких, де побачив раніше знайомого йому ОСОБА_11 який проходив повз будинок.
В цей час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи, вчинене в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 в цей же час у цьому ж місці підійшов до ОСОБА_11 , який проходив повз ділянки місцевості за адресою: м. Житомир, вул. Князів Островських, 64а, та в цей час наніс останньому 4 удари дерев'яною палицею по правій частині тазової кістки, і в подальшому відкрито заволодів окулярами для зору та почав тікати з майном в сторону Житнього ринку.
Після цього ОСОБА_11 почав вживати заходи до зупинення ОСОБА_7 та повернення викраденого майна, у відповідь на такі дії останній, перебуваючи за адресою провулок 2-й Житній,5, дістав з правої кишені штанів предмет, ззовні схожий на ніж, з рукояткою коричневого кольору, та погрожуючи його застосуванням потерпілому ОСОБА_11 , який сприймав вказану погрозу як реальну для свого життя та здоров'я, заволодів майном останнього, а саме - окулярами торговельної марки «Level» модель «1608SC3», вартістю 347 грн. 99 коп.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_11 у період запровадженого на території України воєнного стану.
Крім цього, 06.05.2024 близько 09 год. 20 хв. ОСОБА_7 перебував поблизу під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 , де побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_12 , який проходив повз будинок.
В цей час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій у період запровадженого на території України воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 в цей же час, у цьому ж місці підійшов до ОСОБА_12 , який в цей час проходив повз будинок, та почав безпричинно штовхати ОСОБА_12 та відкрито вихопив з рук мобільний телефон торговельної марки «Apple Iphone 11 pro max" в корпусі темно-зеленого кольору.
Після цього ОСОБА_12 почав вживати заходи до зупинення ОСОБА_7 та повернення викраденого майна, у відповідь на такі дії останній дістав з правої кишені штанів предмет, ззовні схожий на ніж, та погрожуючи його застосуванням потерпілому ОСОБА_12 , який сприймав вказану погрозу як реальну для свого життя та здоров'я, заволодів майном останнього, а саме - мобільним телефоном торговельної марки «Apple Iphone 11 pro max" в корпусі темно-зеленого кольору, тим самим спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на суму 9 095 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_12 , вчинений особою, яка раніше вчинила розбій у період запровадженого на території України воєнного стану.
Крім цього, 06.05.2024 близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_7 перебував поблизу будинку № 28, що за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, де побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_13 , який тримав в руках пакет, де знаходився належний йому ноутбук торговельної марки «ProLine Prowise» в корпусі сірого кольору, серійний номер № 40065694090207900524 із зарядним пристроєм чорного кольору.
В цей час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій у період запровадженого на території України воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 в цей же час у цьому ж місці підійшов до ОСОБА_13 , який відпочивав біля під'їзду будинку, та відкрито вихопив пакет із майном із рук потерпілого без його згоди.
Після цього ОСОБА_13 почав вживати заходи до зупинення ОСОБА_7 та повернення викраденого майна, у відповідь на такі дії останній дістав з правої кишені штанів предмет, ззовні схожий на ніж, та погрожуючи його застосуванням потерпілому ОСОБА_13 , який сприймав вказану погрозу як реальну для свого життя та здоров'я, заволодів майном останнього, а саме - ноутбуком торговельної марки «ProLine Prowise» в корпусі сірого кольору, серійний номер № 40065694090207900524 із зарядним пристроєм чорного кольору, тим самим спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на суму 4515 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_13 вчинений особою, яка раніше вчинила розбій у період запровадженого на території України воєнного стану, у період запровадженого на території України воєнного стану.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 оскаржує вирок з підстав суворості призначеного ОСОБА_7 покарання. Просить вирок суду щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі з конфіскацію майна.
На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього на підставі ст. 76 КК України зобов'язань: не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально- виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. Строк відбування покарання обвинуваченому просить обраховувати з моменту його фактичного затримання і обмеження у вільному пересуванні працівниками поліції, а саме з 06.05.2024 року.
Вважає, що вирок суду підлягає зміні з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. Судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 65 КК України та призначено за ч. 4 ст. 187 КК України, несправедливе покарання його через суворість.
Зазначає, що потерпілі повідомили суду, що обвинувачений перебував в неадекватному стані, його поведінка могла свідчити про наявність психічної хвороби. З огляду на таке, потерпілі не пред'являли до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру, висловили думку, що обвинувачений, є особою яка потребує лікування, у зв'язку з чим просили суд суворо не карати. Також під час затримання обвинувачений ОСОБА_7 не чинив перешкод працівникам поліції, не намагався залишити місце злочину, розпорядитися на власний розсуд майном потерпілих. Під час надання показів в суді першої інстанції, обвинувачений визнав свою вину в повному обсязі, щиро розкаявся, неодноразово просив вибачення у потерпілих, які вибачили його.
Вважає, що суд першої інстанції мав підстави для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні йому покарання, врахувавши повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відсутність судимостей, наявність місця роботи, стан здоров'я обвинуваченого, потребує нагляду у лікаря психіатра, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілих. Не погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч.4 ст.187 КК України в апеляційній скарзі не оспорюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
З кримінального провадження вбачається, що суд призначаючи ОСОБА_7 покарання в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
При призначенні покарання ОСОБА_7 судом було враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, що відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, обставини, що пом'якшують його покарання щире каяття, публічні вибачення потерпілим, обставини, що обтяжують його покарання не встановлено, дані про особу обвинуваченого, який має молодий вік, є раніше не судимим в силу ст.89 КК України, характеризується негативно.
Також судом враховано думку потерпілих про призначення обвинуваченому не суворого покарання.
Підстав вважати призначене ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст. 187 КК України очевидно несправедливим внаслідок його суворості, як зазначено в апеляційний скарзі захисника, апеляційний суд не вбачає, не є такими обставинами і дані, які захисник ОСОБА_9 наводить у апеляційній скарзі, зокрема відсутність моральних та матеріальних претензій у потерпілих до обвинуваченого.
Колегія суддів враховуючи тяжкість та характер вчиненого кримінального правопорушення його суспільну небезпеку, наслідки злочину, особу обвинуваченого, який в один день вчинив три розбійні напади, спочатку заперечував свою причетність до вчиненого, висував свою версію подій, в подальшому вину визнав повністю, а тому вважає, що те, що у потерпілих не було матеріальних претензій, не зменшують суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги захисника щодо застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 вимог ч.1ст.69 КК України, колегія суддів визнає їх безпідставним та зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Тобто умовою застосування положень ч.1 ст.69 КК України є встановлення судом не менше двох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину з урахуванням особи винного.
Разом з тим, судом першої інстанції в даному кримінальному провадженні, фактично встановлено лише одну пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття. Визнання вини відповідно до ст.66 КК не є окремою пом'якшуючою покарання обставиною і не може бути врахована судом при вирішенні питання про застосування положень ст.69 КК України як друга пом'якшуюча обставина. Таким чином, враховуючи відсутність двох і більше пом'якшуючих обставини, негативні дані про особу обвинуваченого, кількість епізодів та інші обставини провадження, суспільну небезпеку вчиненого злочину, підстав для застосування до обвинуваченого ст.69 КК України апеляційним судом не встановлено.
Також апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи захисника про необхідність врахування при призначенні покарання те, що ОСОБА_7 перебував у хворобливому стані розладу психічної діяльності, що вплинуло, на думку захисника, на його поведінку.
Зокрема, в ході проведення судово - психіатричної експерта № 35-2024 від 11.06.2024, встановлено, що ОСОБА_7 на даний час виявляє клінічні ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок комбінованого вживання амфетаміну та канабіноїдів за емоційно-нестійким типом, стан компенсації (F19.17 MKX-10). Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 в період вчинення злочину, в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності - не перебував. Виявляв клінічні ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок комбінованого вживання амфетаміну та канабіноїдів за емоційно-нестійким типом, стан компенсації (F19.17 MKX-10). Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 не потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру. Потребує нагляду лікаря-психіатра за місцем його перебування (т.1 а.п.205-208).
Крім того, судом першої інстанції було допитано спеціаліста ОСОБА_14 , яка пояснила, що обвинувачений перебував на лікуванні в КНП через вживання наркотичних та психотропних засобів, через які останній поводив себе агресивно. В її відділенні обвинувачений був лише один раз, однак не тривалий час, оскільки порушував режим. Зазначила, що йому було призначено амбулаторне лікування, однак з одночасним вживанням наркотиків, лікування не давало позитивних результатів. Результативним лікування було б у тому випадку, якби Дзевіонтківський бажав пройти лікування від своєї залежності.
Експерт ОСОБА_15 пояснила, що обвинувачений виявляє ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок вживання психотропних та наркотичних засобів, інтоксикаційний характер. Під час проведення експертизи не знайшли підтвердження доводи ОСОБА_7 про отримання черепно-мозкової травми. Останньому встановлено діагноз (F19.17 MKX-10), тобто суто наркологічний шифр. Під час вчинення інкримінованих діянь обвинувачений не перебував в психотичному стані та міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, як під час їх вчинення, так і на даний час.
Отже доводи захисту про необхідність врахування при призначенні покарання хворобливого стану ОСОБА_7 є необґрунтованими, обвинувачений віддавав звіт своїм діям, а вживання ним психотропних та наркотичних засобів, не бажання проходити лікування, яке викликало агресію не пом'якшує його вину, а вказує виключно на підвищену небезпеку для суспільства його особи.
З врахуванням цих обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання яке є мінімальним за санкцією ч. 4 ст. 187 КК України, не можна розцінювати таким, що є очевидно несправедливим внаслідок його суворості.
Враховуючи вищенаведене, на думку колегії суддів, призначене обвинуваченому покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст.412 КПК України, які би тягнули за собою скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не допущено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: