Справа № 161/23394/24 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/452/25 Доповідач: Осіпук В. В.
29 квітня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
представника позивача Сечка С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, за апеляційною скаргою позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року про накладення штрафу за зловживання процесуальними правами,
У грудні 2024 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» звернулося в суд із зазначеним позовом.
Покликалось на те, що 19 липня 2022 року у м. Ковелі, Волинської області, по вул. Шевченка, 7, сталась дорожньо-транспортна пригода, під час якої відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz 814D», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв зіткнення із автомобілем марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2022 року було визнано відповідача ОСОБА_1 .
Позивач також вказував, що на час дорожньо-транспортної пригоди, саме він був страховиком винуватця ДТП, а тому згідно з укладеним договором добровільного страхування наземного транспорту, за зверненням потерпілої особи останній ним було виплачено страхове відшкодування в розмірі 33377 грн 13 коп.
Ураховуючи наведене, позивач ПрАТ «Страхова група «ТАС» просив суд в порядку регресу стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь сплачене ним власнику автомобіля «Opel Astra» страхове відшкодуванням в сумі 33377 грн 13 коп. та відшкодувати йому понесені судові витрати за сплачений судовий збір.
25 лютого 2025 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було постановлено ухвалу, якою позов ПрАТ «Страхова група «ТАС» залишено без розгляду.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року на позивача ПрАТ «Страхова група «ТАС» за зловживання процесуальними правами було накладено штраф у розмірі 6056 грн.
Вважаючи ухвалу суду першої інстанції про накладення штрафу незаконною та необґрунтованою, позивач ПрАТ «Страхова група «ТАС» подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм процесуального права та без врахування обставин справи.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини першої ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 2 частини другої ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина третя та четверта ст.44 ЦПК України).
Частиною першою ст.143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно з частинами першою, другою ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу в сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Цивільний процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року в справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Аналіз частини другої ст.13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12 серпня 2019 року в справі № 905/945/18 та від 16 жовтня 2019 року в справі № 906/936/18).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ПрАТ «Страхова група «ТАС» 11 грудня 2024 року подав до Луцького міськрайонного суду Волинської області позов до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування який було зареєстровано за унікальним номером 161/22819/24. У подальшому помилково було здійснено повторне надсилання вказаного позову до суду першої інстанції, що не свідчить про недобросовісність дій останнього з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справи між суддями, як вважав суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу.
Відповідно до приписів п. 4 частини першої ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року про накладення штрафу за зловживання процесуальними правами як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.259, 268, 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року про накладення штрафу за зловживання процесуальними правами скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді