Справа №760/11048/25
Провадження №3/760/3942/25
08 травня 2025 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Мозолевська О.М., розглянувши адміністративну справу, складену заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу з батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Лейпциг, Німеччина, громадянина України, старший солдат, командир відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
Встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.03.2025 №80/ДСК, старший солдат ОСОБА_3 , розвідник 3 відділення військової частини НОМЕР_2 , призначений на посаду командира відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , а отже, в розумінні положення примітки до ст. 172-13 та ст. 425 КК України, він являвся військовою службовою особою - суб'єктом правопорушення передбаченого ст. 172-15 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу серії НОМЕР_1 №2 від 16.04.2025 встановлено, що старший солдат ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до припису військової частини НОМЕР_2 від 18.03.2025 №36 зобов?язаний був прибути до подальшого місця проходження служби військової частини НОМЕР_3 20.03.2025 на посаду зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів. Проте, без поважних на те причин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи його правові наслідки, не з?явився вчасно на військову службу за місцем розташування свого підрозділу, а з?явився лише 24.03.2025. Чим порушив вимоги припису №46 від 18.03.2025 та під час відсутності в місці розташування підрозділу військовослужбовець не виконував свої обов?язки, проявив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУпАП.
ОСОБА_2 в судове засіданн не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений в порядку, визначеному ст.277-2 КУпАП.
Згідно з положеннями ст. 268 КУпАП інкриміноване ОСОБА_2 адміністративне правопорушення за ст. 172-15 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким присутність особи у судовому засіданні є обов'язковою.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП від 16.04.2025 та додані до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.03.2025 №80/ДСК, старший солдат ОСОБА_3 , розвідник 3 відділення військової частини НОМЕР_2 , призначений на посаду командира відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 .
16.04.2025 підполковний ОСОБА_1 склав протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, щодо військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 та скерував його для розгляду до Солом'янського районного суду м. Києва.
Відповідно до положень ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також, відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут) кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними законами, посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указами Президента України в Україні діє правовий режим воєнного стану з 24.02.2022.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Визначення військової службової особи надано у примітці до ст. 172-13 КУпАП, відповідно до якої, під вказаними особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Так, недбале ставлення до військової служби - це правопорушення у сфері службової діяльності, яке вчинюється тільки з необережності. З суб'єктивної сторони воно характеризується злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. При службовій недбалості за наявності об'єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов'язків, у зв'язку з чим виконує їх неналежним чином або взагалі не виконує.
Кваліфікуючоюознакою правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, є недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначені фактичні обставини вчиненого діяння, за яких ОСОБА_2 неналежним чином виконав свої функціональні обов'язки. Разом з тим формулювання об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2 не відповідає диспозиції ст. 172-15 КУпАП, оскільки відсутня така кваліфікуюча ознака, як недбале ставлення до військової служби.
Разом з тим, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), n. 161, SeriesА заява № 25).
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява F7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки, доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком. Також, відповідно усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У даній ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишають місце сумнівам, як наслідок, не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом.
Аналіз зібраних у справі доказів дає підстави стверджувати те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, уповноважена особа не дотрималась вимог закону щодо необхідності встановлення ознак складу даного адміністративного правопорушення та не зібрала доказів на підтвердження наявності в діях особи ознак складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного, ОСОБА_2 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, оскільки «поза розумним сумнівом» не доведена його винуватість у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, а отже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, тому справа підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 172-15, 247, 251, 283-284, 287-291 КУпАП, суд,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП України закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва.
Суддя О.М. МОЗОЛЕВСЬКА