СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/5501/25
пр. № 2/759/3575/25
09 травня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши у спрощенному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,
17.03.2025року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 11.01.2023 року по 30.06.2024 року на утримання сина, ОСОБА_3 , 2005 р. н., у розмірі 76 064,61 грн.
В обгрунтування своїх вимог зазначила, що вона з 27 березня 1999 року уклала шлюб з відповідачем по справі, який вони зареєстрували у відділі державної реєстрації актів громадянського стану Ленінградського району м. Києва.
10 жовтня 2012 року сторони розлучилися. Від шлюбу мають двох синів: ОСОБА_4 , 1999р.н. та ОСОБА_3 , 2005р.н., які після розірвання шлюбу залишились проживати з позивачкою.
На підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва відповідач має сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання повнолітнього сина,
ОСОБА_3 , 2005р.н., який продовжує навчання, у розмірі 1/4 від заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 11.01.2023 року до закінчення навчання, тобто до 30.06.2024 року.
Постановою № 75000112 відкрито виконавче провадження з примусового виконання (виконавчий лист №759/501/23 від 27.09.2023 року.
Внаслідок невиконання відповідачем рішення суду за ним утворилася заборгованість по виплаті позивачці аліментів за період з 11.01.2023 року по 30.06.2024 року у розмірі 76 064,60 грн.
Скориставшись своїм правом, позивачка просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів.
Ухвалою суду від 19.03.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України, визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст. ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Враховуючи наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні правовідносини.
Судом встановлено, що сторони 27 березня 1999 року уклали шлюб , який вони зареєстрували у відділі державної реєстрації актів громадянського стану Ленінградського району м. Києва.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2012 року сторони розлучилися.
Судом встановлено, що від шлюбу мають двох синів: ОСОБА_4 , 1999р.н. та ОСОБА_3 , 2005р.н., які після розірвання шлюбу залишились проживати з позивачкою.
Судом встановлено, що на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва відповідач має сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , 2005р.н., який продовжує навчання, у розмірі 1/4 від заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 11.01.2023 року до закінчення навчання, тобто до 30.06.2024 року.
Судом встановлено, що постановою № 75000112 відкрито виконавче провадження з примусового виконання (виконавчий лист №759/501/23 від 27.09.2023 року.
Судом встановлено, що згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліменам, внаслідок невиконання відповідачем рішення суду за ним утворилася заборгованість по виплаті позивачці аліментів за період з 11.01.2023 року по 30.06.2024 року у розмірі 76 064,60 грн.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
При цьому суд в обов"язковому порядку повинен встановити наявність вини платника аліментів щодо виникнення заборгованості. Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 661/905/19.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Верховний Суд у складі Великої Палати у Постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц зазначив, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а, отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості), та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць помножена на кількість днів прострочення помножена на 1 %. За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Таким чином, розрахунок пені за даним позовом здійснюється наступним чином:
Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де: p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Сума заборгованості у відповідності до розрахунку складає 206 068,08грн. Оскільки сума пені обмежена законом і не може перевищувати 100 % заборгованості , стягненню підлягає сума пені в розмірі 76 064,61грн.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, враховуючи вимоги ст.196 СК України, задовольняє позов та стягує з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення по виплаті аліментів у розмірі 76 064,61грн.
У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено позовні вимоги у розмірі, то з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 неустойку(пеню) за прострочення по виплаті аліментів у розмірі 76064,60грн. за період з 11.01.2023 по 30.06.2024р. за виконавчим листом №759/501/23 від 27.09.2023р., виданого Святошинським районним судом м. Києва.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Л.М. Шум