Справа № 758/13033/24
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
09 квітня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У жовтні 2024 року позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №10002136635 від 17.07.2020 в розмірі 34 640,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.07.2020 ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», яке змінило своє найменування на ТОВ «Компані Інвест Фінанс», та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту №10002136635. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 6 000,00 грн. 05.09.2022 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №556/ФК-22, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансового кредиту №10002136635 від 17.07.2020. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» вказує, що станом на 11.10.2024 заборгованість за договором №10002136635 від 17.07.2020 відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у неї обліковується прострочена заборгованість в розмірі 34 640,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 28 640,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості та судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ухвалою суду від 23.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надала, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу за його відсутності, окрім того, не заперечив щодо ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заяв та клопотань до суду не подала.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справу повідомлений належним чином.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.07.2020 ОСОБА_1 прийняла умови оферти ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», в результаті чого 17.07.2020 сторони уклали договір про надання фінансового кредиту №10002136635.
На виконання умов зазначеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту №10002136635 від 17.07.2020 відповідачу надано кредит на умовах строковості зворотності, платності у розмірі 6 000,00 грн, строком на 30 днів, тобто з 17.07.2020 по 16.08.2020 включно, та згідно з п.1.3. договору зі сплатою відсотків за користування таким кредитом.
При цьому судом встановлено, що договір про надання фінансового кредиту №10002136635 від 17.07.2020 та графік розрахунків підписано відповідачем за допомогою електронного підпису.
Відповідно до п.1.1. договору, товариство зобов'язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) на суму 6 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, на умовах встановлених цим договором.
Згідно з п.1.3. договору нарахування процентної ставки за користування кредитом залежить від фактичного виконання позичальником умов цього договору, яка становить:
- відповідно до п.п.1.3.1. договору знижена процентна ставка в розмірі 1 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (річна процентна ставка становить 365 %) застосовується на період строку надання кредиту (починаючи з першого дня перерахування суми кредиту та до закінчення строку кредиту), визначеного у п.1.2. цього договору, якщо в цей строк позичальник здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох робочих днів, що слідують за датою закінчення такого строку;
- відповідно до п.п.1.3.2. договору стандартна процентна ставка в розмірі 2 % від сум кредиту за кожний день користування кредитом (річна процентна ставка становить 730 %) застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.2. цього договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.1.3.1. цього договору для застосування зниженої процентної ставки.
Положеннями п.1.4. договору встановлено, що розмір процентних ставок, визначених п.1.3. договору, є фіксованим та може бути змінено товариством в односторонньому порядку лише за умовами попереднього письмового повідомлення позичальника.
Кредитні кошти в сумі 6 000,00 грн. надано відповідачу, шляхом зарахування на банківську карту № НОМЕР_1 через платіжний сервіс Platon, 17.07.2020 о 17:07:57, номер транзакції 29499-48758-94828, що підтверджується інформаційною довідкою Вих.№62/696/12 від 14.12.2022.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.
Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за договором про надання фінансового кредиту №10002136635 від 17.07.2020 становить 34 640,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 28 640,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладення договору від 17.07.2020 шляхом прийняття оферти (акцепту) ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» на укладення договору про надання фінансового кредиту №10002136635 від 17.07.2020 та отримання грошових коштів на сайті позикодавця з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Отже, суд дійшов висновку, що при укладені вищезгаданого кредитного договору було дотримано умови, порядок та обставини укладення цього договору, а також погоджено усі його істотні обставини. Такий договір є чинним, а докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
Крім цього, судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем 17.08.2020 було укладено додаткову угоду про зміну умов договору №10002136635 від 17.07.2020, відповідно до змісту якої сторони дійшли згоди змінити п.1.2. договору, виклавши його у такій редакції: «1.2. кредит надається строком до 31.08.2020, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором».
09.09.2020 додатковою угодою продовжено строк дії договору про надання фінансового кредиту №10002136635 від 17.07.2020 до 23.09.2020.
20.10.2020 між цими ж сторонами укладено додаткову угоду про зміну умов договору №10002136635 від 17.07.2020 щодо реструктуризації заборгованості, відповідно до умов якої загальна сума заборгованості, що підлягає реструктуризації складає 14 640,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - основна сума кредиту, 5 160,00 грн. - проценти за користування кредитом, та 3 480,00 грн. - прострочені проценти за користування кредитом, передбачені п.6.3. договору. Боржник зобов'язується у повному обсязі погасити заборгованість, яка зазначена у п.2 цієї додаткової угоди, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора шістьма рівними частинами. Боржник зобов'язаний сплатити перший платіж в день укладення цієї угоди, а періодичність внесення наступних чергових платежів - кожні чотирнадцять днів після внесення першого платежу у термін і сумі згідно графіку погашення заборгованості.
Надалі, у період з 25.11.2020 по 02.03.2021 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди про зміну умов договору №10002136635 від 17.07.2020, відповідно до яких строк договору було неодноразово продовжено з кінцевою датою до 02.03.2021.
Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за договором ТОВ «Діджи Фінанс» до відповідача суд зазначає наступне.
05.09.2022 ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) уклали договір факторингу №556/ФК-22, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансового кредиту №10002136635 від 17.07.2020.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 17.09.2024 до договору факторингу №556/ФК-22 від 05.09.2022, ТОВ «Діджи Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 34 640,00 грн.
Розрахунок заборгованості, підготовлений первісним кредитором за договором про надання фінансового кредиту №10002136635 від 17.07.2020, наявний в матеріалах справи.
Факт переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача також підтверджується платіжними інструкціями, що наявні в матеріалах справи.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до ст. 514 ЦК України. У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 30.10.2023 направлялася відповідачу досудова вимога, однак позитивних результатів це не дало.
Судом також було встановлено, що на підставі протоколу загальних зборів ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» №2024-04-12-1 від 12.04.2024 найменування товариства змінено на ТОВ «Компані Інвест Фінанс», що вбачається зі змісту наказу №15-04-2024-1 від 15.04.2024.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Судом достовірно встановлено, що фінансова установа свої зобов'язання за договором позики виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору позики, суму заборгованості не сплачує.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що товариство на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за яким є відповідач.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачений в договорі строк кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми отриманих коштів за кредитним договором в розмірі 6 000,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по договору про надання фінансового кредиту №10002136635 від 17.07.2020 становить 6 000,00 грн. і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором, укладеним 17.07.2020 з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», з 03.03.2021 по 16.12.2021, задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку, який неодноразово було продовжено на підставі додаткових угод, зазначених вище, кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 по справі №300/438/18.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та відповідачем договору, дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а остання зобов'язувалася повернути надану позику у повному обсязі у визначений договором строк (з урахуванням додаткових угод) до 02.03.2021.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування до 02.03.2021, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Досліджені судом додатки до позовної заяви свідчать про те, що визначена позивачем сума заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «Діджи Фінанс» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період з 03.03.2021 по 16.12.2021 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 17 720,00 грн., в межах строку договору.
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконувала, то суд вважає за необхідне частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №10002136635 від 17.07.2020 в загальному розмірі 23 720,00 грн., що складається із: 6 000,00 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 17 720,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Зважаючи на викладене, в іншій частині в позові необхідно відмовити.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що задоволено 68,50 % відсотків позовних вимог (23 720,00 грн. від 34 640,00 грн.), наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1 659,35 грн., а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2 422,40 грн. х 68,50 % / 100%).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
Згідно з приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до п.1,2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: скан-копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.04.2024, додаткову угоду №10002136635 від 16.09.2024 до договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.04.2024, детальний опис робіт, виконаних адвокатом, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 16.09.2024.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.. На переконання суду такий розмір є розумним та справедливим розміром зазначених витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 19, 76, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс», про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №10002136635 від 17.07.2020, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , у загальному розмірі 23 720,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 17 720,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1 659,35 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог позивача відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 42649746;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7, прим. 28, код ЄДРПОУ 40284315.
Суддя О.О. Ковбасюк