Справа № 758/5984/25
05 травня 2025 року слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025105160000003 від 24.04.2025, розпочате за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,-
До Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025105160000003 від 24.04.2025, розпочате за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
В обгрунтування клопотання вказує, що в провадженні сектору дізнання ВП в річковому порту Київ ГУНП у місті Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105160000003 від 24.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
Процесуальне керівництво досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.04.2025 приблизно о 05 год. 50 хв. на березі річки Десенка, що у Дніпровському районі міста Києва за кординатами 50.5269298, 30.5621262 працівниками поліції виявлено гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 котрий у період нересту здійснив незаконний вилов риби у кількості 35 екземплярів, а саме: карась сріблястий - 22 шт., лящ - 7 шт., чехоня - 1 шт., плітка звичайна - 5 шт., а також біля останнього виявлено 2 сітки кустарного виробництва на які здійнено вилов риби. Згідно пояснень від 24.04.2025, ОСОБА_4 , пояснив, що за допомогою сіток здійснив вилов риби у кількості 35 екземплярів.
Наказом Київського рибохоронного патруля від 26 березня 2025 року № 94 Про затвердження переліку меж нерестовищ, у період нересту у 2025 році в районі діяльності Київського рибоохоронного патруля встановлено термін заборони на лов (добування) водних біоресурсів у веснянио-літній період їх природного відтворення (нересту) у 2025 році відповідно до Правил промислового рибальства та Правил любительського рибальства, а саме:
- з 1 квітня по 20 травня - на річках та їх кореневих водах;
- з 1 квітня по 10 червня - на водосховищах, озерах, ставках;
- з 1 квітня по 30 червня - в придаткових водах річок (стариці русел, заплави);
На період заборони дозволено любительський і спортивний лов до 3(трьох) кілограм риби за світловий день (за годину до сходу сонця та за годину від заходу сонця) однією поплавковою або донною вудкою з одним гачком і спінінгом з берегової смуги водойм і річок у місцях зазначених у Переліку місць, визначених для любительського рибальства у період весняно- літньої заборони.
24.04.2025 протоколом огляду місця події виявлено та вилучено :
- 2 сітки кустарного виробництва;
- риба у кількості 35 екземплярів, а саме: карась сріблястий - 22 екземпляри, лящ- 7 екземпляри, чехоня - 1 екземпляр, плітка звичайна - 5 екземпляри.
Постановою від 24.04.2025 т.в.о. начальника сектору дізнання ВП в річковому порту Київ ГУНП у м. Києві вилучені в ході огляду місця події від 24.04.2025 речі, визнано речовими доказами.
Метою арешту є збереження вказаних речей як речових доказів у даному кримінальному провадженні.
У судове засідання прокурор не з'явилась, подала заяву про розгляд клопотання у її відсутності.
Власник майна, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з'явився до суду.
Дослідивши клопотання про арешт майна та матеріали кримінального провадження на його обґрунтування, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10, ч. 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні сектору дізнання ВП в річковому порту Київ ГУНП у місті Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105160000003 від 24.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
Процесуальне керівництво досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.
Постановою від 24.04.2025 т.в.о. начальника сектору дізнання ВП в річковому порту Київ ГУНП у м. Києві вилучені в ході огляду місця події від 24.04.2025 речі, визнано речовими доказами.
Таким чином, наведене вище свідчить про те, що вказане майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим слідчий суддя має достатні підстави вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
На підставі наведеного, з метою забезпечення збереження речового доказу, недопущення подальшої зміни його цілісності для забезпечення проведення судових комплексних експертиз, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно, вказане у клопотанні.
Керуючись ст. 170, 172-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025105160000003 від 24.04.2025, розпочате за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на 2 сітки кустарного виробництва та рибу у кількості 35 екземплярів, а саме: карась сріблястий - 22 екземпляри, лящ - 7 екземпляри, чехоня - 1 екземпляр, плітка звичайна - 5 екземпляри.
Ухвала про арешт майна, у відповідності до вимог ст. 175 КПК України, виконується негайно слідчим, прокурором.
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надіслати слідчому, прокурору, третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Роз'яснити, що згідно із частинами 1-2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_5