Справа № 758/3031/25
09 травня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання - Новіцької О.К.,
представника позивача - Кучера В.М.,
представника відповідача - Мішустіна М.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати,
У березні 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Кучера Віталія Миколайовича звернулась до Подільського районного суду міста Києва із позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати у розмірі 136 627,88 грн, з яких 133 892,70 грн - заборгованість з орендної плати за лютий та березень 2025 року, 1 535,18 грн - пеня, 1 200 грн - компенсація вартості послуг охорони за лютий та березень 2025 року, а також стягнення судового збору у розмірі 1 366,28 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 27 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що їй на праві власності на підставі договору дарування від 02.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Діленян Л.Р., належить квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, одним із видів діяльності якої є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
12.11.2024 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди №12-11-2024 зазначеної квартири строком на один рік, тобто до 13.11.2025 року. На виконання умов договору 13.11.2024 року відповідач сплатив позивачу 104 882,60 грн, з яких 37 936,27 грн - орендна плата за листопад 2024 року, 66 946,33 грн - гарантійний платіж. Також 02.12.2024 року та 30.12.2024 року відповідач сплатив позивачу 133 892,7 грн орендної плати за грудень 2024 року та за січень 2025 року.
З лютого 2025 року відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договору оренди, чим порушив умови договору оренди та права позивача на отримання орендної плати. Крім того посилається на те, що відповідно до умов договору орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені не обмежується будь якими граничними строками. Відтак, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 535, 17 грн.
Також умовами договору передбачено сплату відповідачем послуг охорони в сумі 600 грн, тому на компенсацію вартості послуг охорони за лютий, березень 2025 року з відповідача підлягає стягненню 1200 грн.
Ухвалою суду від 10.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
01.04.2025 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 в особі його представника - адвоката Мішустіна М.К. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на їх безпідставність. Відповідач не заперечує укладення договору оренди № 12-11-2024, однак зазначає, що умови договору не передбачають можливості його розірвання у випадку попередження з боку однієї із сторін, що, на його думку, є несправедливим. Зазначає, що за час оренди квартири у нього змінилось фінансове становище (придбання будинку), що призвело до того, що оплачувати подальшу орендну плату він не має змоги. Вважає, що ним вчинено усі необхідні дії для належного повідомлення позивача про ці обставини та надано компенсацію витрат позивача, пов'язану із таким достроковим припиненням умов договору. Так, для того, щоб не допустити порушень у майбутньому, враховуючи зміну фінансового становища відповідач вчинив наступні дії: повідомив завчасно позивача про бажання припинити дію договору оренди; прибрав квартиру, тобто повернув її у стан, передбачений договором; запропонував позивачу прийняти квартиру за актом приймання-передачі; сплатив всі витрати за комунальні послуги, якими скористався; виїхав, звільнивши квартиру; у якості компенсації залишив гарантійний платіж у розмірі 66 946,33 грн; направив позивачу відео звіт стану квартири на момент звільнення. Зазначає, що відповідач не порушував договір, а запропонував його припинити і надати позивачу відповідну компенсацію. Позивач компенсацію отримала і вирішила покласти на відповідача свої підприємницькі ризики. Враховуючи той факт, що позивач не забрала ключі і не підписала акт прийому-передачі із відповідачем є ознаки спроби зловживання правом.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Кучер В.М. позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача - адвокат Мішустін М.К. у судовому засіданні заперечив позовні вимоги з мотивів, наведених ним у відзиві.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 02.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Діленян Л.Р., зареєстрованого в реєстрі за № 114.
Крім того, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, одним із видів діяльності якої є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 213127183533 від 22.10.2024 року.
Частиною першою статті 15 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до змісту ст. 12, 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона- власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
За правилами ч. 1 ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.
Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина (ч. 1 ст. 812 ЦК України).
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами 12.11.2024 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди №12-11-2024 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (Об'єкт оренди).
Об'єкт оренди орендується Орендарем для житла (п. 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 3.1 Строк оренди починається з моменту підписання Акту прийому-передачі Об'єкту оренди, але не пізніше 14.11.2024 року, та закінчується 13.11.2025 року.
Сторонами за договором 14.11.2024 року підписано Акт прийому-передачі Об'єкту оренди та перелік матеріальних цінностей, які знаходяться в Об'єкті оренди.
27.11.2024 року між сторонами за договором укладено Додаткову угоду № 1 до договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року, відповідно до якої внесено зміни щодо реквізитів оплати за договором.
На виконання умов договору 13.11.2024 року відповідач сплатив позивачу 104 882,60 грн, що підтверджується випискою по рахунку «Рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 27.02.2025 року».
У судовому засіданні представники сторін підтвердили, що вказану сума складається з орендних платежів за листопад 2024 року - 37 936,27 грн та гарантійного платежу в розмірі 66 946,33 грн.
02.12.2024 року відповідач сплатив позивачу орендну плату за грудень 2024 року в сумі 66 946,35 грн, що підтверджується випискою по рахунку «Рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 26.02.2025 року».
30.12.2024 року відповідач сплатив позивачу орендну плату за січень 2025 року в сумі 66 946,35 грн, що підтверджується випискою по рахунку «Рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 26.02.2025 року».
У судовому засіданні представники сторін підтвердили, що 25.01.2025 року відповідач надіслав позивачу лист, в якому висловив свій намір розірвати договір оренди у зв'язку з придбанням власного будинку і, як наслідок, зменшення його фінансових можливостей і виникненням додаткових витрат. У відповідь на вказаний лист позивач листом від 27.01.2025 року повідомила відповідача про погоджений сторонами строк дії договору оренди до 13.11.2025 року та відсутність підстав, передбачених Цивільним Кодексом України та договором оренди, для дострокового розірвання такого договору.
Однак, 30.01.2025 року відповідач надіслав позивачу лист, в якому зазначив про відсутність фінансової можливості оплатити за наступний місяць оренди, просив прийняти квартиру з оренди та підписати акт прийому-передачі.
У відповідь на вказаний лист позивач листом від 03.02.2025 року повідомила про відсутність підстав для повернення квартири з оренди та підписання акту прийому-передачі. Також 04.02.2025 року позивач надіслала відповідачу претензію, в якій просила внести оплату за оренду квартири за лютий місяць 2025 року.
04.02.2025 року відповідач надіслав позивачу лист, в якому повідомив про відсутність фінансової можливості проведення оплати за наступний місяць оренди, просив вважати договір припиненим, щоб не допустити його порушення, прийняти квартиру з оренди та підписати акт прийому-передачі.
Позивач стверджує, що відповідач має заборгованість з орендної плати за лютий та березень 2025 року у розмірі 133 892,70 грн, що і обумовило його звернення до суду.
Таким чином, спірні відносини виникли внаслідок того, що позивач, посилаючись на положення ЦК України та умови договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року вважає, що договір діє, а відтак відповідач повинен сплачувати орендну плату та платежі, визначені такому договорі, а відповідач, посилаючись на істотну зміну обставин, вжиття заходів щодо повернення об'єкту оренди та підписання акту прийому-здачі квартири вважає договір припиненим.
Суд враховує те, що відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.
Як вбачається з пункту 3.1 договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року сторони досягли згоди, що строк оренди починається з моменту підписання Акту прийому-передачі Об'єкту оренди, але не пізніше 14.11.2024 року, та закінчується 13.11.2025 року.
Положеннями частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже за загальним правилом зміна та розірвання цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).
Згідно з пунктом 8.1 договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року сторони погодили, що договір припиняється або може бути достроково припинений у наступних випадках:
-закінчення строку оренди;
-загибелі об'єкту оренди;
-за погодженням сторін;
-за рішенням суду;
-за ініціативою Орендаря, у разі невиконання Орендодавцем пп. 6.1.1 цього договору (тобто у випадку не передачі об'єкта оренди за Актом прийому-передачі). В цьому разі Орендодавець повинен повернути Гарантійний платіж протягом 3 робочих днів з моменту отримання повідомлення Орендаря про розірвання Договору оренди;
-за ініціативою Орендодавця, у разі затримки сплати Орендної плати більш, ніж на 15 днів з вини Орендаря;
-з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.
Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на те, що істотно змінені обставини, якими він керувався при укладенні договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року, зокрема він придбав будинок і не має можливості оплачувати подальшу орендну плату квартири.
Так, відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Суд зауважує, що умовами договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року передбачено можливість дострокового припинення договору оренди за погодженням сторін.
Разом з тим, позивач не погоджується на дострокове припинення договору, посилаючись на те, що придбання відповідачем власного будинку є добровільним, обдуманим та завчасно спланованим рішенням. Придбання власного будинку не може бути несподіваною подією, яка не залежить від волі і бажання особи, тому ймовірна зміна фінансового стану відповідача у зв'язку з придбанням будинку є наслідком добровільного та усвідомленого рішення відповідача, а не обставиною, на яку відповідач не міг вплинути. Приймаючи рішення, яке ймовірно могло змінити фінансовий стан відповідача, він повинен був враховувати наявність своїх зобов'язань за договором оренди, знаючи, що договір діє до 13.11.2025 року, а також повинен був враховувати права та інтереси позивача, які випливають з цього договору.
Відповідно до частини другої статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Верховний Суд у постанові від 17.05.2023 року по справі № 914/865/22 виснував, що зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах. Аналіз наведеної норми вказує на те, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що не звертався до суду із вимогою про розірвання договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки згода сторін на приведення договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року у відповідність з обставинами, які істотно змінились відсутня, а також заінтересована сторона, в даному випадку відповідач, не зверталась до суду із вимогами щодо розірвання такого договору, то зазначений договір оренди є дійсним і діє до 13.11.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначена презумпція обов'язковості договору, зокрема договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 3 статті 815 ЦК України визначено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 820 ЦК України розмір плати за найм житла встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за найм житла, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Наймач вносить плату за найм житла у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за найм житла не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.
Відповідно до п. 5.1 договору орендна плата на момент підписання договору складає 66 946,35 грн на місяць. У випадку, якщо на день платежу відбудеться збільшення курсу продажу євро в застосунку «Монобанк», розмір орендної плати пропорційно збільшується.
Згідно з п. 5.3 договору оренди сторони домовились, що орендна плата за листопад в сумі 37 936,27 грн сплачується Орендарем не пізніше 13.11.2024 року. В подальшому Орендна Плата сплачується один раз на місяць авансом, не пізніше 1-го числа поточного (розрахункового) місяця.
Пунктом 7.1.2 договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року визначено, що Орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.
Позивач стверджує, що відповідач не сплатив орендну плату за лютий та березень 2025 року на загальну суму 133 892,70 грн.
Враховуючи те, що договір оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року є дійсним, а відповідач належним чином не виконує зобов'язання за договором, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості зі сплати орендної плати за лютий та березень 2025 року на загальну суму 133 892,70 грн.
Крім того, відповідно до п. 9.4 договору оренди у випадку порушення строків оплати Орендної плати та інших платежів, визначених розділом 5 Договору, Орендар зобов'язується сплатити на користь Орендодавця неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені не обмежується будь якими граничними строками.
З урахуванням наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.02.2025 року по 03.03.2025 року (31 день) за заборгованість зі сплати орендної плати за лютий 2025 року в сумі 1 535,18 грн (66 946,35 (сума боргу) х 27% (розрахункова подвійна облікова ставка НБУ)/365х31).
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідач своєчасно не сплатив орендну плату за лютий 2025 року, відповідно до умов п. 9.4 договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року, а також вищевказаних вимог ЦК України, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 пені в розмірі 1 535,18 грн є обґрунтованими.
Крім того, відповідно п. 5.4 договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року сторони погодили, що до Орендної плати не входять та щомісячно компенсуються Орендарем витрати на сплату комунальних платежів (за користування системами водо-, теплопостачання, вивезення сміття, користування електроенергією) відповідно до рахунків постачальників, а також послуги охорони в сумі 600 грн на місяць.
Позивач посилається на заборгованість відповідача зі сплати послуг охорони за лютий та березень 2025 року в сумі 1200 грн.
Доказів, які б підтверджували сплату послуг охорони за лютий та березень 2025 року відповідачем не надано.
Відтак, наведене підтверджує доводи позивача про порушення відповідачем умов договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року щодо сплати послуг охорони за лютий та березень 2025 року в сумі 1200 грн.
Щодо посилань представника відповідача на те, що відповідачем сплачено гарантійний платіж у розмірі 66 946,35 грн як компенсацію витрат позивача судом встановлено наступне.
Так, відповідно до п. 5.2 договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року для забезпечення виконання зобов'язання за цим договором, Орендар перераховує Орендодавцю гарантійний платіж у розмірі Орендної плати за один місяць оренди, а саме 66 946,35 грн на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 13.11.2024 року. У випадку невиконання (прострочення) Орендарем будь-якого із його зобов'язань за цим Договором, або заподіяння шкоди Об'єкту оренди та/або матеріальним цінностям, що були передані Орендареві, Орендодавець має право погасити таку заборгованість Орендаря та/або компенсувати таку шкоду за рахунок коштів Гарантійного Платежу, при цьому Орендодавець має повідомити про це Орендаря письмово, з зазначенням підстави використання, а Орендар має компенсувати використану суму Гарантійного платежу протягом 3-х робочих днів з моменту звернення Орендодавця. Гарантійний Платіж (або його залишок) повинен бути повернутий Орендареві впродовж 3-х робочих днів з моменту закінчення Строку Оренди та повернення Орендодавцеві Об'єкту Оренди, якщо інше не передбачено цим Договором.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 13.11.2024 року відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача гарантійний платіж в розмірі 66 946,35 грн.
Як вже встановлено судом має місце невиконання відповідачем зобов'язань да договором оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року, отже відповідно до п. 5.2 такого договору оренди позивач має право погасити таку заборгованість відповідача за рахунок коштів Гарантійного Платежу.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що умовами договору визначено, що це є право позивача як Орендодавця за договором. Крім того, реалізація такого права чітко визначена п. 5.2 договору оренди № 12-11-2024 від 12.11.2024 року.
При цьому, в судовому засіданні представник позивача повідомив, що позивач не звертався до відповідача із письмовим повідомленням про реалізацію права на погашення заборгованості зі сплати орендної плати за лютий та березень 2025 року за рахунок коштів Гарантійного платежу. В свою чергу позивач зобов'язується повернути такий гарантійний платіж з моменту закінчення Строку Оренди та повернення Орендодавцеві Об'єкту Оренди.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором оренди, що обумовило наявність заборгованість зі сплати орендної плати і послуг з охорони, та застосування забезпечення виконання зобов'язання за договором у виді пені, що обґрунтоване належними та допустимими доказами в справі, а відтак позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 136 627,88 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1366,28 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № E32В-2ЕНМ-ВМ36-МЕХ7 від 03.03.2025 року.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги від 06.08.2023 р., укладеного між Адвокатом Кечуром В.М. та ОСОБА_1 , копію ордера на надання правничої допомоги адвоката Кучера В.М., копію розрахунку витрат на правову допомогу, копію акту про надання/отримання правової допомоги від 03.03.2025 року.
Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в акті про надання/отримання правової допомоги від 03.03.2025 року, вбачається, що адвокатом надано наступні послуги, загальна вартість яких складає 27 000 грн: ознайомлення з повідомленням ОСОБА_2 від 17.01.2025 року про його намір розірвати Договір оренди від 12.11.2024 року, ознайомлення з умовами Договору оренди від 12.11.2024 року, надання письмової юридичної консультації щодо наявності підстав для розірвання Договору оренди від 12.11.2024 року у виді висновку; ознайомлення з листом ОСОБА_2 від 25.01.2025 року, підготовка проекту листа-відповіді ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 від 27.01.2025 року про відсутність підстав для розірвання договору оренди; ознайомлення з листом ОСОБА_2 від 30.01.2025 року, підготовка проекту листа-відповіді ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 від 03.02.2025 року та претензії від 03.02.2025 року; підготовка позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати з додатками та подача позовної заяви до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, а їх стягнення становитиме надмірний тягар для іншої сторони.
За вказаних вище обставин, враховуючи принцип справедливості, співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 12, 13, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 136 627 (сто тридцять шість тисяч шістсот двадцять сім) грн 88 коп., з яких 133 892 (сто тридцять три тисячі вісімсот дев'яності дві) грн 70 коп. - заборгованість з орендної плати за лютий, березень 2025 року, 1 535 (одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять) грн 18 коп.- пеня, 1 200 (одна тисяча двісті) грн - компенсація вартості послуг охорони за лютий, березень 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 366 (одна тисяча триста шістдесят шість) грн 28 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн.
У задоволенні решти судових витрат - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Повний текст судового рішення складено 09.05.2025 року.
Суддя Я.К. Левицька