Справа № 758/11426/24
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
13 лютого 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У вересні 2024 року позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023 в розмірі 49 651,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.01.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №679567978. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 10 400,00 грн. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118- 01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023. 23.02.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №23/0224-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023. 17.07.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №17/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги, в тому числі за договором кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» вказує, що станом на 11.09.2024 заборгованість за договором кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023 відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у нього обліковується прострочена заборгованість в розмірі 49 651,68 грн., з яких: 10 400,00 грн. - заборгованість по кредиту; 39 251,68 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості та судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ухвалою суду від 20.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу за його відсутності, окрім того, не заперечив щодо ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.01.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №679567978.
На виконання умов зазначеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 10 400,00 грн.
Відповідно до умов договору кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023 відповідачу надано кредит на умовах строковості у розмірі 10 400,00 грн, строком на 30 днів, тобто з 28.01.2023 по 27.02.2023 включно (дисконтний період), зі сплатою відсотків за користування таким кредитом на умовах, визначених цим договором (процентна ставка 0,76 % в день).
Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV42W6U (одноразовим паролем).
Відповідно до п.2.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10 400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з п.7.3. проценти за договором сплачуються в наступному порядку:
- п.п.7.3.1. протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору;
- п.п.7.3.2. після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.
Відповідно до п.8.5.1. якщо позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку дисконтного періоду, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 277,40 (двісті сімдесят сім цілих чотири десятих) відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,76 % від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - дисконтна процентна ставка).
Положеннями п.п.8.5.2. визначено, якщо позичальник вчинить описані в п.3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів та здійснить повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку дисконтного періоду (з урахуванням всіх пролонгацій), то зобов'язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом за період від дати видачі кредиту до 27.02.2023 (включно) будуть визначається на умовах п.8.5.1. договору за дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 27.02.2023 за ставкою 554,78 (п'ятсот п'ятдесят чотири цілих сімдесят вісім сотих) відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,52 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - індивідуальна процента ставка). У разі здійснення починальником двох та більше пролонгацій кредитодавець може зменшити розмір індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір позичальник інформується в особистому кабінеті.
Кредитні кошти в сумі 10 400,00 грн. надано відповідачу, шляхом зарахування на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 28.01.2023.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.
Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, тобто станом на 11.09.2024, за договором кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023 становить 49 651,68 грн., з яких: 10 400,00 грн. - заборгованість по кредиту; 39 251,68 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору від 28.01.2023 шляхом заповнення заявки на отримання грошових коштів на сайті позикодавця з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Отже, суд дійшов висновку, що при укладені вищезгаданого договору було дотримано умови, порядок та обставини укладення цього договору, а також погоджено усі його істотні обставини. Такий договір є чинним, а докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за договором ТОВ «ФК «ЕЙС» до відповідача суд зазначає наступне.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2022 між сторонами договору факторингу було укладено додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №223 від 04.04.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 23 928,32 грн.
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, тобто, право вимоги за договором №679567978 від 28.01.2023 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 04.04.2023, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №223.
Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги позивачем долучено довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за договором кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023 до ТОВ «Таліон Плюс».
Розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023 на момент його відступлення, наявний в матеріалах справи.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 до договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49 651,68 грн.
17.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №17/07/2024, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023.
За цим договором фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до ст. 514 ЦК України. У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Судом достовірно встановлено, що фінансова установа свої зобов'язання за договором позики виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору позики, суму заборгованості не сплачує.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що товариство на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за яким є відповідач.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми отриманих коштів за кредитним договором в розмірі 10 400,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по договору кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023 становить 10 400,00 грн. і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором, укладеним 28.01.2023 з ТОВ «Манівео швидка допомога» №679567978, з 28.02.2023 по 20.08.2024, задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 по справі №300/438/18.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем договору, дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а останній зобов'язувався повернути надану позику у повному обсязі у визначений договором строк до 27.02.2023.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування до 27.02.2023, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Досліджені судом додатки до позовної заяви свідчать про те, що визначена позивачем сума заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «ФК «ЕЙС» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період з 28.02.2023 по 20.08.2024 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за договором кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023 у розмірі 2 371,20 грн. (10 400,00 грн. х 0,76 % /100 х30 днів), тобто в межах строку договору.
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, то суд вважає за необхідне частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023 в загальному розмірі 12 771,20 грн., що складається із: 10 400,00 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 2 371,20 грн. - заборгованість за відсотками.
Зважаючи на викладене, в іншій частині в позові необхідно відмовити.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
Згідно з приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до п.1,2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: скан-копію договору про надання правничої допомоги №26/07/24-01 від 26.07.2024, додаткову угоду №4 до договору про надання правничої допомоги №26/07/24-01 від 26.07.2024, протокол погодження вартості послуг та акт прийому-передачі наданих послуг до вказаного договору.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.. На переконання суду такий розмір є розумним та справедливим розміром зазначених витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 19, 76, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії №679567978 від 28.01.2023, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у загальному розмірі 12 771,20 грн., з яких: 10 400,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 2 371,20 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2 422,40 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог позивача відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956;
відповідач - ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О.О. Ковбасюк