Справа №333/1756/25
Провадження №3/333/1006/25
Іменем України
07 травня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Холод Р.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, перебуває на військовій службі, займає посаду водія-електрика у військовій частині НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №240678 від 07.02.2025 року, 07.02.2025 року, об 11 год. 32 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», державний реєстраційний номер на чорному фоні НОМЕР_2 , по вул. Космічній, 144 у м. Запоріжжі, будучи позбавленим правом керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, притягався 10.05.2024 року постановою серії БАД №115063 за ч.4 ст.126 КУпАП. Від керування відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України. Про повторність попереджений, чим порушив п.2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом; п.2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом, передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
27.02.2025 року справа відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, надійшла до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з Управління патрульної поліції Запорізької області.
У судові засідання, призначені на 27.03.2025 року, 25.04.2025 року та 07.05.2025 року ОСОБА_1 не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд направляв ОСОБА_1 рекомендованим листом повістки на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення ( АДРЕСА_1 ), які були отримані адресату.
Крім того, суд направляв смс-повідомлення на номер мобільного телефону, яким користується ОСОБА_1 у месенджері «Viber» та абонент отримав вказані повідомлення.
Також, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №240678 від 07.02.2025 року ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про складення відносно нього вказаного протоколу та попереджений про розгляд справи у Комунарському районному суді м. Запоріжжя.
Таким чином, ОСОБА_1 достеменно знав про наявність стосовно нього в суді справи про адміністративне правопорушення, місце, дату та час її розгляду. Від нього до суду не надходило жодного клопотання про неможливість прибути в судове засідання або проведення судового розгляду за допомогою відеоконференції у т.ч. за допомогою власних технічних засобів.
Оцінюючи вказані обставини, поведінку ОСОБА_1 , суддя дійшов до висновку, що останній зловживає своїми правами, а його неявка у судові засідання без поважних причин свідчить про затягування розгляду справи і впливає на розумні строки розгляду справи, тому було прийнято рішення про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Під час прийняття вказаного рішення суддя також враховував положення ч.2 ст.268 КУпАП, відповідно до яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП не є обов'язковою.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , дослідивши матеріали вказаної справи, суддя дійшов до такого.
Згідно з положеннями ст.6 ч.1 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Спираючись на ці положення, а також на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях від 09.06.2011 р. по справі «Лучанінова проти України», від 30.05.2013 р. по справі «Малофєєва проти Росії», від 20.09.2016 р. по справі «Карелін проти Росії», суддя приходить до переконання, що як і у кримінальному провадженні, так і у справі про адміністративне правопорушення, суддя, зберігаючи принцип неупередженості і безсторонності судового розгляду, не вправі самостійно, на шкоду особі змінювати формулювання правопорушення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказане формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
У протоколі про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 №240678 від 07.02.2025 року після викладення суті адміністративного правопорушення, в якій вказано, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавлений права керування транспортними засобами, працівником поліції вказано, що останній порушив п.2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом; п.2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.
Відповідно до п.2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Досліджуючи відеозапис «ЕПР1 №240678» з нагрудної камери працівника поліції встановлено, що поліцейський дійсно зупиняє транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Після перевірки документів у останнього (військового квитка), працівник поліції повідомляє, що згідно бази даних ОСОБА_1 вважається особою, позбавленою права керувати транспортними засобами та відносно нього 10.05.2024 року вже було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.4 ст.126 КУпАП. Натомість ОСОБА_1 відповідає, що йому взагалі невідомо, що його позбавили права керування транспортними засобами та надає посвідчення водія на керування транспортними засобами (час відеозапису: 01:16:20).
Тобто, фактично 07.02.2025 року ОСОБА_1 мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, а в протоколі про адміністративне правопорушення трактування працівником поліції порушення п.2.1.а ПДР України не відповідає вимогам ПДР України.
Крім того, незрозумілим є факт того, у чому поліцейський звинуватив ОСОБА_1 : 1) керує транспортним засобом і не має при собі посвідчення водія відповідної категорії; 2) керує транспортним засобом, при цьому будучи особою, яка не має права керування, тобто не отримавши відповідного посвідчення водія; 3) керує транспортним засобом, при цьому будучи особою, яка отримала відповідне посвідчення водія, але була позбавлена права керувати транспортним засобом.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №240678 від 07.02.2025 року, працівники поліції долучили:
- карту обліку адміністративного правопорушення, в якій фактично викладено зміст зазначеного протоколу;
- рапорт поліцейського Євгена Переяславець, в якому фактично повідомляється начальнику УПП в Запорізькій області ДПП Борзенку О. про: зупинку 07.02.2025 року о 10 год. 42 хв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 144 транспортного засобу «Volkswagen Transporter», державний реєстраційний номер на чорному фоні НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Постановою серії БАД 115063 від 10.05.2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП. Відносно ОСОБА_1 було складено електронний протокол серії ЕПР1 №240678 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП;
- довідку з УПП в Запорізькій області, згідно якої стосовно ОСОБА_1 10.05.2024 року складено постанову БАД 115063 за ч.4 ст.126 КУпАП - штраф 20400 грн. Останньому видавалося посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 21.02.2019 року, автомобіль«Volkswagen Transporter», державний реєстраційний номер на чорному фоні НОМЕР_2 належить військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 );
- копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №115063 від 10.05.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, так як останній керував транспортним засобом, позбавлений права керування.
При цьому у вказаній постанові не зазначено, коли саме, яким судом і з якої підстави ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами;
- дані адміністративної практики (таблиця), згідно яких відносно ОСОБА_1 було складено: 1) протокол серії ДПР18 №525356 від 10.07.2020 року за ст.124 КУпАП; 2) протокол №28 від 03.01.2024 року за ч.5 ст.121 КУпАП; 3) протокол №1169 від 10.05.2024 року за ч.4 ст.126 КУпАП; 4) протокол серії ААД №2317 від 11.05.2024 року за ч.2 ст.130 КУпАП (рішення прийнято 04.06.2024 року); 5) протокол серії ЕПР1 №11088 від 07.02.2025 року за ч.5 ст.126 КУпАП;
- відеозапис з нагрудних камер працівників поліції «ЕПР1 №240678».
Таким чином, до протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП працівниками поліції не було долучено жодних доказів про позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами, у т.ч. і станом на 10.05.2024 року (тобто день, коли відносно останнього було складено постанову за ч.4 ст.126 КУпАП).
Аналіз даних адміністративної практики свідчить, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ч.2 ст.130 КУпАП 11.05.2024 року і рішення по ньому прийнято 04.06.2024 року. Водночас, до матеріалів справи не долучено жодної постанови суду щодо позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами. Навіть у довідці з УПП в Запорізькій області не вказано про факт притягнення ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП та позбавлення його права керувати транспортними засобами. Суд в даному випадку не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином буде перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Дані, встановлені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №240678 від 07.02.2025 року, суд не може визнати допустимими доказами, враховуючи вищевказані обставини (незрозумілість фактичного обвинувачення працівниками поліції ОСОБА_1 ).
Відомості, зазначені у карті обліку адміністративного правопорушення, також не є доказами у розумінні ст.251 КУпАП.
Дані, зазначені у рапорті поліцейського Є. Переяславця не можуть вважатись належними і допустимими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки поліцейський є зацікавленою особою при розгляді цієї справи і рапорт по своїй суті є лише повідомленням поліцейським своєму керівництву щодо складення протоколу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 року у справі № 32435741/16-а (провадження № К/9901/33786/18).
З відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачаються, що ОСОБА_1 надав посвідчення водія відповідної категорії на вимогу працівника поліції.
Жодних рішень про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами працівниками поліції суду надано не було.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суддя вважає, що в цій справі відсутні належні, достатні і допустимі докази, а також поза розумним сумнівом, оцінивши які, можливо було б дійти до безсумнівного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 .
Враховуючи, що докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому на думку суду, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Згідно з п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі, зокрема, відсутності складу адміністративного правопорушення, тому, вважаю за необхідне провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Керуючись ст.ст. 130, 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С. Холод