Справа № 308/3330/25
09 травня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Цмур В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, заяву про відвід головуючому судді Зареві Н.І., в цивільній справі № 308/3330/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Наталію Іванівну Зарева.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2025 у справі відкрито провадження, призначено доту підготовчого судового засідання.
06.05.2025 відповідачем по справі заявлено відвід головуючої по справі Зарева Н.І., який обґрунтовано тим, що у зв?язку з поданням представника позивача ОСОБА_5. заяви про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, відповідач ОСОБА_2 , подала безпосередньо до канцелярії суду заперечення на цю заяву. Підготовче судове засідання було призначено на 22 квітня 2025 р. і не відбулося за неявки позивача і представника позивача. Однак, без її участі як сторони по справі, яка своєчасно з?явилася на цей судовий розгляд, суддею Зарева Н. І. без врахування думки відповідача з приводу заявленого клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції винесено ухвалу, якій повністю задовільнено заяву представника позивача. Відповідач зазначає, що її явка на судове засідання 22.04.2025р. підтверджена записом охорони у відповідному журналі явки сторін.
Крім того, у заяві вказано на те, що ухвала винесена в день судового засідання,що не відбулося, і при винесенні цієї ухвали суддя Зарева Н.І. не тільки не спростувала, але навіть і не зазначила жодних аргументів проти трьох пунктів заперечень відповідача на заяву про участь представника позивача в режимі відеоконференції, а лише послалася на відповідне чинне законодавство, яке передбачає таку можливість. Ці всі обставини викликають у ОСОБА_2 безсумнівний висновок про однобічний, на користь позивача та її представника, напрямок з боку судді Зарева Н.І.,на повне задоволення позову. А тому жодного сумніву в її об?єктивності та безсторонності з боку судді Зарева Н. I. в ОСОБА_2 немає та не може бути , що є підставою для задоволення її відводу на підставі ст.36 ч.1 п.5 та Ст.40 ч.5 Цивільного процесуального кодексу України про її відвід.
ОСОБА_2 просить: відвести суддю Зарева Н.І. від участі як головуючої по цивільній справі №308/3330/25 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди з них 60 000 грн. суми завданих збитків та 100 000 грн. моральної шкоди, а також 25 000 грн. за 5 судових засідань безпосередньої участі представника позивача ОСОБА_5 ., що він безпосередньо сам передбачив у позовній заяві від 05.03.2025 р., яку особисто і підписав.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області головуючий суддя Зарева Н. І., заяву про відвід головуючому судді в цивільній справі N? 308/3330/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, передати до канцелярії суду для визначення судді для розгляду заявленого відводу у встановленому законом порядку.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025 року, визначено суддю з розгляду заяви про відвід Фазикош О.В .
Вирішуючи питання про відвід судді слід зазначити, що вимогами ч.ч.1,3 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
У зв'язку з наведеним, судом вирішено розглянути заяву без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи №308/4932/20, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно ч. 3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як на підставу відводу відповідач вказує на задоволення суддею клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, розгляд клопотання відбувся без участі відповідача та без врахування думки відповідача з приводу заявленого клопотання. Та, що ухвала винесена в день судового засідання,що не відбулося, і при винесенні цієї ухвали суддя Зарева Н.І.не тільки не спростувала ,але навіть і не зазначила жодних аргументів проти трьох пунктів заперечень відповідача на заяву про участь представника позивача в режимі відеоконференції.
Вирішуючи питання щодо відводу, слід виходити із поняття упередженості судді в процесі розгляду справи. Для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони мають бути доведені.
Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40 / 32 та 40 / 146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № ( 94 ) 12 та від 17 листопада 2010 року № CM / Rec ( 2010 ), вимагають від держав - учасниць вжиття всіх належних заходів для забезпечення поваги, захисту і сприяння незалежності та неупередженості суддів. Судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомірного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно, з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось, мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
У перелічених міжнародних документах констатується, що незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя.
Незалежність суддів є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, що забезпечується, крім іншого, забороною будь - якого впливу на суддів, захистом їх професійних інтересів. Заборона впливу на суддів у будь - який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді ( Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 19 - рп / 2004). Законом України " Про судоустрій і статус суддів " визначено умови виконання професійних обов"язків суддів та правові засоби за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності суддів та незалежності суддів. Зокрема статтею 6 Закону України встановлено заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь - який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб, з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, закликів до невиконання судових рішень.
Аналізуючи підстави, які зазначені заявником для відводу судді, суд вважає, що вони не є такими, що свідчать про упередженість судді, оскільки заявником не доведено конкретних фактів та наслідків цих фактів (обставин), які можуть вплинути на об'єктивність розгляду даної справи.
Підстави для відводу на які вказує відповідач фактично є непогодженням відповідача із процесуальним рішенням суду.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 212 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
Вивчивши клопотання було встановлено, що представник позивача подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за 5 днів до судового засідання, з направленням його копії відповідачу.
Згідно із ч.3 ст. 212 ЦПК України суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала. В ухвалі про участь учасника справи, його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду зазначається суд, який має забезпечити її проведення. Копія такої ухвали негайно, але не пізніше наступного дня з дня її постановлення, надсилається учаснику справи чи його представнику відповідно та суду, який має забезпечити проведення відеоконференції.
Таким чином, зазначені в заяві про відвід підстави для відводу судді фактично зводяться до незгоди відповідача з ухвалою суду від 22.04.2025, якою задоволено клопотання представника позивача та надано йому можливість приймати участь у судових засіданнях під час розгляду справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
При цьому, ч. 4 ст. 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
В ході розгляду заяви, викладені заявником обставини, на переконання суду, не доводять наявності підстав сумніватися в безсторонності чи упередженості головуючого по справі судді. Суд приходить до висновку, що доводи заявника щодо наявності обставин для відводу головуючого по справі судді Зареви Н.І., не знайшли свого підтвердження, оскільки будь-яких доказів щодо заінтересованості судді у розгляді даної справи з боку заявника не зазначено та не надано. Також, заявником не надані допустимі, належні, достовірні та достатні докази, які б підтверджували наявність підстав для відводу судді у зв'язку з неупередженістю.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення у справі «Білуха проти України»).
Стосовно об'єктивного критерію ЄСПЛ вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на помилковість аргументу заявника про те, що відповідно до висновків ЄСПЛ щонайменші сумніви щодо упередженості судді є підставою для його виходу з процесу. Так у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти», на яку вказав ОСОБА_4 , ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meћnariж v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Суд вважає, що поведінка головуючого судді не дає жодних об'єктивних підстав вважати, що вона не є безстороннім або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що заявником не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості головуючого по справі судді при вирішенні даної цивільної справи.
Особистої заінтересованості головуючого судді Зарева Н.І. в результатах розгляду зазначеного провадження та інших обставин, які викликають сумніви у її неупередженості судом не встановлено.
Інших підстав передбачених ч.1 ст. 36 ЦПК України не зазначено. Інших обставин, які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, або ж слугували підставою для відводу судді з інших підстав, не виявлено.
За таких обставин, достатніх підстав для задоволення заяви про відвід головуючої судді Зареви Н.І., суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40 Цивільного процесуального кодексу України , суд, -
Відмовити у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючому судді Зарева Н.І., в цивільній справі №308/3330/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Фазикош О.В.