Справа № 305/3338/24 Номер провадження 1-кп/305/187/25
09.05.2025 Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в режимі відеоконференцзв'язку клопотання прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про покладення обов'язків на обвинуваченого,
До Рахівського районного суду Закарпатської області 18.09.2024 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 18.04.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000346 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою Рахівського районного суду від 18.09.2024 по вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а ухвалою Рахівського районного суду від 02.10.2024 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 08.05.2025 подав до суду клопотання про покладення обов'язків на обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 11.12.2024 покладено на ОСОБА_5 обов?язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, й строк дії ухвали продовжено до 05.05.2025, але надалі такий строк продовжений не був. Обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження. Наразі виникла необхідність у покладенні на обвинуваченого ОСОБА_5 обов?язків, передбачених ст. 194 КПК України. Отримані на етапі досудового розслідування відомості, задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України, і вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного злочину, при цьому, таке твердження цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об?єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»). Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності. З урахуванням того, що досудове розслідування завершене й обвинувальний акт передано до суду, окремі ризики припинили існування. Однак, на цей час встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений може: переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9-ти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, є підстави вважати, що він може переховуватися від суду. Характер вчиненого ОСОБА_5 злочину передбачає володіння останнім інформацією про можливість перетину державного кордону поза офіційними пунктами пропуску, наявність для цього відповідних контактів у прикордонних регіонах, знання особливостей рельєфу місцевості та дотримання відповідних заходів конспірації, що вказує на можливість перетину останнім державного кордону України поза межами пунктів пропуску, та в подальшому переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності. Водночас встановлено, що обвинувачений є особою, яка притягується до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке розглядалося Бориспільським районним судом та зупинене, у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації. Крім того, він неодноразово перетинав державний кордон України. З огляду на викладене, ризик можливого переховування ОСОБА_5 від суду сторона обвинувачення вважає достатньо високим. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, тобто він може вчиняти дії, спрямовані на здійснення тиску на свідків кримінального правопорушення, з метою зміни їх показів або відмови від раніше наданих показів, вчиняти дії спрямовані на знищення або спотворення зібраних доказів у кримінальному провадженні, або створенні штучних доказів своєї непричетності до інкримінованого правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Вказаний ризик існує щодо свідків, які були допитані органом досудового розслідування, анкетні відомості яких стали відомі ОСОБА_5 . Крім того, він може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується. На цей час вказані продовжують існувати, отже є всі підстави для покладення на ОСОБА_5 обов?язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Водночас сторона обвинувачення вважає, що сукупності матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи цього клопотання, достатньо для прийняття вмотивованого рішення, а необхідність у допиті будь-яких осіб, під час його розгляду клопотання, відсутня. З огляду на викладене та з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов?язків, для виконання завдань кримінального провадження, просить покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяці обов?язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні. Зобов?язати обвинуваченого ОСОБА_5 виконувати покладені на нього обов?язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора, суду; утриматися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
Прокурор ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримав клопотання з підстав наведених у ньому та наполягав на покладенні обов'язків на ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_5 вважає, що ризиків наразі не існує, оскільки він не порушує жодних процесуальних обов'язків.
Захисник ОСОБА_7 вважає, що процесуальна поведінка обвинуваченого є бездоганною й немає, на її думку, підстав для покладення обов'язків на обвинуваченого ОСОБА_5 .
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно з положенням статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Зі змісту 194 КПК України слідує, у разі наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення чи наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор слідчий суддя, суд зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, які зазначені у ч. 5 цієї статті. Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
ЄСПЛ під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у демократичному суспільстві у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Отже, суд, повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду наявність ризиків не процесуальної поведінки особи.
Прокурор звертаючись до суду з цим клопотанням зазначив, що наразі існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому не додає жодних доказів на підтвердження клопотання.
Згідно з Постановою №14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 "Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою" відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 щоразу з'являється на виклики до суду, прокурор не надав суду жодних заяв від свідків чи інших доказів щодо незаконного впливу на останніх ОСОБА_5 , він виконує обов'язки, покладені на нього ч. 7 ст. 42 КПК України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст. 9, 177, 194, 392 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про покладення обов'язків на обвинуваченого ОСОБА_5 .
Ухвала суду відповідно до ст. 394 КПК України оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1