печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20544/25-к
пр. 1-кс-19030/25
08 травня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 , на постанову прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 від 16 квітня 2025 року про відмову в задоволені клопотання в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42012110060000036 та зобов'язання вчинити дії, -
01.05.2025 року до суду надійшла вказана скарга ОСОБА_2 на постанову прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 від 16 квітня 2025 року про відмову в задоволені клопотання в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42012110060000036 та зобов'язання вчинити дії.
Вказана скарга фактично передана слідчому судді ОСОБА_1 07.05.2025.
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Так, у поданій скарзі особа, що подала скаргу, просить скасувати постанову прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 від 16 квітня 2025 року про відмову в задоволені клопотання про витребування інформації у осіб.
Статтею 303 КПК України, а саме частиною 1 цієї статті пунктом 7, законодавцем передбачено оскарження у суді рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Процесуальна дія провадиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями кримінально-процесуального закону, чинного на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
З аналізу вищевказаних норм кримінального процесуального законодавства вбачається, що клопотання сторони захисту не містить у собі прохання про проведення процесуальної дії, а відтак постанова за наслідками розгляду такого клопотання не може бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки таке оскарження не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, що регламентовано положеннями Глави 6 цього Кодексу з урахуванням вимог ст. 220 КПК України.
Частиною 2 статті 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.
Частиною 1 статті 36, частиною 5 статті 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Наряду з вказаним, слід відмітити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відтак вимоги заявника про скасування постанови прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 від 16 квітня 2025 року про відмову в задоволені клопотання в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42012110060000036, не можуть бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки таке оскарження не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, що регламентовано положеннями Глави 6 цього Кодексу.
Під час кримінального провадження слідчий суддя, суд неухильно додержуються вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства та вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їхніх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України, слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 303, ч. 4 ст. 304, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 від 16 квітня 2025 року про відмову в задоволені клопотання в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42012110060000036 та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її отримання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1