Справа №:755/10970/24
Провадження №: 2-о/755/267/25
"29" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретарів - Булгакової Є.І., Лазоришин А.В.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, -
25.06.2024 року заявниця звернулась до суду із заявою встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, у якій просить встановити факт постійного проживання заявниці зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю з 1996 року по час смерті ОСОБА_3 .
Вимоги заяви мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина щодо частини квартири АДРЕСА_1 . Заявниця вказує, що померла ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , донькою якого від першого шлюбі є заявниця, тобто заявниця є падчеркою ОСОБА_3 . Заявниця та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю в кв. АДРЕСА_1 з 1996 року по час смерті спадкодавиці і заявниця продовжує проживати за вказаною адресою до теперішнього часу. Паспорта заявниці та померлої містять відмітки про зареєстроване місце проживання, яке було для них спільним до дня смерті ОСОБА_3 . У встановлений законом строк заявниця подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , поскільки вона відноситься до четвертої черги спадкування, але для реалізації права на спадщину факт проживання однією сім'єю не менш ніж 5 років до часу відкриття спадщини має бути встановлений рішенням суду. Заявниця зазначає, що з мачухою в неї склались усталені сімейні відносини, вони проживали разом та вели спільне господарство. Підтвердженням проживання заявниці з померлою однією сім'єю є факт поховання заявницею своєї мачухи, також наявні сімейні фото, які підтверджують факт спільного проживання та підтримання тісних родинних відносин. Підтвердженням спільного проживання є також довідка ЖРЕО №415 про проживання у квартирі чотирьох осіб: ОСОБА_3 , заявниці та двох доньок заявниці з 1996 року. Чоловік ОСОБА_3 і батько заявниці - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Квартира АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13.11.1998 року належить ОСОБА_3 та членам її сім'ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в рівних долях. Після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_5 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом щодо частини квартири належній померлому. Після смерті ОСОБА_3 відсутні будь-які інші спадкоємці, окрім заявниці, яка відноситься до четвертої черги спадкування. Діти заявниці, які також є співвласниками квартири, не є родичами померлої ОСОБА_3 і заяви про прийняття спадщини після її смерті не подавали.
Ухвалою суду від 08.07.2024 року відкрите провадження у справі і призначено справу до розгляду в судовому засіданні за правилами окремого провадження.
Ухвалою суду від 22.08.2024 року задоволене клопотання представника заявника про витребування доказів.
Ухвалою суду від 24.10.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання свідка ОСОБА_9 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
27.08.2024 року до суду надійшли пояснення заінтересованої особи Київської міської ради, у яких представник просить відмовити у задоволенні заяви посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ведення спільного господарства, такі як сплата комунальних послуг, спільний ремонт, відпочинок тощо.
У матеріалах справи міститься відповідь заявниці на пояснення заінтересованої особи Київської міської ради в якій зазначено, що в сукупності надані докази підтверджують факт спільного проживання та ведення спільного побуту заявниці та померлої, як родини.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка заявниця ОСОБА_5 суду показала, що зі своєю не рідною мамою вона жила з 1980 року по 1996 рік в кв. АДРЕСА_2 , а потім родина отримала кв. АДРЕСА_1 і переїхала в цю квартиру. Заявниця вказує, що проживала зі своєю мачухою однією сім'єю, вели спільне господарство, опікувались одна одною, оплачували комунальні послуги, купляли необхідну техніку, робили в квартирі ремонт. Жили як звичайна родина, мачуха допомагала заявниці виховувати її дітей та онуків, доглядала їх, а заявниця опікувалась здоров'ям мачухи, лікувала її, оскільки ОСОБА_3 часто хворіла. ОСОБА_3 не є рідною матір'ю заявниці, але рідна матір заявниці померла коли вона була ще мала, а батько одружився вдруге і його дружина стала для заявниці матір'ю. У 2022 році заявниця виїжджала за межі України, але не на довго, лише аби влаштувати власних дітей та онуків, і знов повернулась до свої матері. Час від часу не більш ніж на тиждень заявниця їздила до своїх дітей за кордон.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_10 суду показала, що заявниця є її мамою, вона постійно жила з бабусею ОСОБА_3 , свідок часто до них приходила, а тому знає, що вони постійно проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільно робили в квартирі ремонт, замінювали вікна та двері. У бабусі було погане здоров'я і мати свідка опікувалась нею та лікувала. І мати, і бабуся працювали, бабуся звільнилась з роботи десь за 2-3 місяці до своєї смерті. Мати свідка та ОСОБА_3 за спільні кошти купляли все необхідне для проживання в квартирі, робили ремонт, купляли продукти, сплачували комунальні послуги. В квартирі один особовий рахунок.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду показала, що вона знає заявницю та її матір ОСОБА_3 , оскільки разом отримували квартири поряд, тобто є сусідами. Свідок стверджує, що заявниця та ОСОБА_3 жили разом однією сім'єю з 1996 року, допомагали один одному, вели спільне господарство, робили ремонт в квартирі. ОСОБА_3 допомагала заявниці виховувати її дітей та онуків. Коли ОСОБА_3 хворіла, заявниця завжди нею опікувалась. В 2022 році заявниця виїжджала за кордон аби влаштувати свої дітей та онуків, а потім повернулась до матері. Заявниця та ОСОБА_3 постійно проживали разом однією сім'єю.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду показала, що заявниця є її двоюрідною сестрою. Заявниця, її діти та нерідна матір заявниці проживали разом, однією сім'єю з 1996 року. Заявниця та ОСОБА_3 жили як мати та донька, дружно, разом з дітьми та онуками, вели спільне господарство, мали спільний побут, разом харчувались, разом були на всіх родинних святах, підтримували один одного, мали спільний бюджет, купували необхідні ліки, продукти, речі, робили ремонт, готували їжу. В 2022 році заявниця виїжджала за кордон для влаштування своїх дітей та онуків, а потім повернулась до мами. Бабуся під час спільного проживання доглядала дітей та онуків заявниці, а заявниця постійно опікувалась здоров'ям своєї мачухи, лікувала її, а після операції возила на візочку.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 суду показала, що вона разом працювала з померлою ОСОБА_3 , тому добре знає її родину. На роботу і додому свідок завжди ходила разом з померлою і ОСОБА_3 часто розповідала свідку яка гарна в неї донька. Заявниця та померла жили разом у квартирі, яку їм було видано, як родині. У квартиру по АДРЕСА_3 сім'я переїхала коли заявниці було десь 6 років. Оскільки свідок працювала з померлою разом 48 років, то знає що заявниця і померла жили однією сім'єю. У 2022 році заявниця виїжджала за кордон аби влаштувати своїх дітей, а потім повернулась до своєї матері. Заявниця та ОСОБА_3 вели спільне господарство, разом купляли всі необхідні речі, ліки тощо. Заявниця опікувалась своєю мачухою, лікувала її.
Заявниця в судовому засіданні підтримала вимоги своєї заяви з підстав викладених у ній та у власних показах в якості свідка і додатково зазначила, що ОСОБА_3 виховувала заявницю як рідну дитину, власних дітей вона не мала. Заявниця ставилась до мачухи, як до рідної мами.
Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги заяви з підстав викладених у ній, просить заяву задовольнити і додатково пояснив суду, що заявниця та ОСОБА_3 жили разом з часу коли заявниці виповнилось 6 років. Рідна мати заявниці померла, її батько одружився вдруге і мачуха замінила заявниці рідну матір. Заявниця та її мачуха жили в квартирі по АДРЕСА_3 однією сім'єю до самої смерті ОСОБА_3 , вони вели спільне господарство, робили ремонт в квартирі, купляли необхідні речі, техніку, прилади, сплачували комунальні послуги. ОСОБА_3 , заявниця, її діти та онуки жили в квартирі разом, а після смерті мачухи заявниця її поховала.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились.
Суд, вислухавши пояснення заявниці, її представника та покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, приходить до висновку про те, що заява підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
За змістом ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ст. 294 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 319 ЦПК України визначено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із роз'ясненнями п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
За змістом ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України).
Із копій паспортів заявниці та ОСОБА_3 вбачається, що вони зареєстровані за одною адресою: АДРЕСА_4 з 19.07.1996 року (а.с. 7-8, 10).
Такі самі дані містяться у Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва (а.с. 80).
За змістом довідки з місця проживання про склад родини та прописку від 13.07.2005 року, у квартирі АДРЕСА_1 проживають чотири члени родини: ОСОБА_3 (власник); ОСОБА_5 (дочка чоловіка); ОСОБА_14 (онука); ОСОБА_15 (онука), які зареєстровані у квартирі з 1996 року (а.с. 16).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 13.11.1998 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам її сім'ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 18).
ОСОБА_3 є мачухою заявниці на якій одружився батько заявниці ОСОБА_4 . При цьому, батько заявниці ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9, 17, 22-23).
Убачається, що після смерті батька заявниці ОСОБА_4 , спадщину прийняла донька померлого - заявниця у справі, та дружина померлого - ОСОБА_3 (а.с. 19-20).
Чоловік заявниці - ОСОБА_16 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 24).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла (а.с. 21).
Убачається, що у 1988 році ОСОБА_3 була відмічена державним листом за підписом директора школи та класного керівника за виховання у доньки дійсних людських якостей (а.с. 51, 141).
Відповідно до Акту від 11.10.2024 року, підписи на якому засвідчено начальником ЖЕД-406, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 підтверджують, що ОСОБА_5 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_4 з липня 1996 року та по теперішній час (а.с. 140).
На підтвердження факту проживання однією сім'єю заявницею надано медичну документацію ОСОБА_3 , рахунки на оплату медичних послуг, квитанції про здійснені оплати (а.с. 46-49, 52)
Також факт спільного проживання заявниці та ОСОБА_3 однією сім'єю підтверджується договорами на придбання засобів для ремонту та оплату робіт, товарними чеками, кошторисом на ремонт, гарантійними документами, накладними на придбання товарів вжитку, квитанціями про оплату товарів, актами приймання-передачі товарів (послуг), квитанціями про нарахування та здійснення оплат за житлово-комунальні послуги, рахунком на послуги щодо технічного випробування й аналізування по квартирі (а.с. 50, 142-175).
Спільне проживання заявниці та її мачухи ОСОБА_3 підтверджується і наявними в матеріалах справи спільними світлинами (а.с. 15, 135-138).
Із матеріалів спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_3 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулась лише ОСОБА_5 - заявниця у справі (а.с. 67-83, 139).
Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні та покази свідків, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту проживання заявниці зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_5 , що необхідно заявниці для реалізації свого права на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 1216-1218, 1220, 1223, 1258, 1264, 1268 ЦК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживали однією сім'єю з 19.07.1996 року по час смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 09.05.2025 року.
Учасники справи:
Заявник - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Заінтересована особа - Київська міська рада (м. Київ, вул. Ю. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141);
Заінтересована особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна (м. Київ, пр-т Миру, 15а, оф. 106).
Суддя -