Справа №752/20280/24
Провадження № 2/752/2410/25
Іменем України
(заочне)
07.05.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря - Пастух З.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за договором позики
за участю представника позивача - адвоката Базалюк Ольги Юріївни (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1597347 від 03.09.2024)
ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач або позикодавець) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом також - відповідач або позичальник), в якому просив суд,
- стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 3 500,00 доларів США.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Вимоги позивача обґрунтовуються тим, що 01.02.2022 між сторонами був укладений договір позики (у формі розписки), згідно якого позивач, як позикодавець, передав відповідачу, як позичальнику, грошові кошти у розмірі 3 500,00 доларів США з умовою їх повернення до 01.03.2022.
Відповідач, у визначений термін, позичені грошові кошти не повернув, ув'язку з чим позивач звернувся до суду для стягнення боргу в судовому порядку.
Відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Процесуальні дії у справі
26.09.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.
30.09.2024 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 26.11.2024.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Так, з матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження у справі, позовна заява з доданими до неї документами неодноразово направлялися відповідачу рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (штрих-коди Укрпошти: 0610213151862, 0610244311400, 0103300184638 та 0103300237944) на відому адресу його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ) та на адресу фактичного проживання ( АДРЕСА_2 ) проте, відповідно до довідок відділення поштового зв'язку копія ухвали суду разом з доданими до неї документами, не вручені та повернуті на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Окрім того, суд додатково викликав відповідача в судові засідання 22.01.2025 та 28.04.2025 шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судові засідання неодноразову відкладалися у зв'язку з неявкою відповідача.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Умови проведення заочного розгляду справи визначені статтею 280 ЦПК України, згідно якої передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В цьому випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У судовому засіданні 28.04.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення; ухвалення та проголошення судового рішення було відкладене до 07.05.2025.
Фактичні обставини встановлені судом
01.02.2022 між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія та номер: НОМЕР_1 виданий Голосіївським РУ МВС України в м. Києві 05.07.2011) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія та номер: НОМЕР_2 , виданий Голосіївським РВ ГУДМС України в м. Києві 17.07.2015, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 ) укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 500,00 доларів США з умовою їх повернення до 01.03.2022.
Отримання відповідачем вказаних грошових коштів, умови їх отримання та повернення підтверджуються наявною в матеріалах справи розпискою ОСОБА_2 .
Оригінал вказаної розписки від 01.02.2022 знаходиться у позивача та був досліджений судом в судовому засіданні.
Доказів повернення відповідачем отриманих у позику грошових коштів матеріали справи не містять.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно наявної в матеріалах справи розписки відповідача, оригінал якої знаходиться у позивача та був досліджений судом у судовому засіданні, суд встановив, що 01.02.2022 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія та номер: НОМЕР_2 , виданий Голосіївським РВ ГУДМС України в м. Києві 17.07.2015, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) отримав від ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія та номер: НОМЕР_1 виданий Голосіїсшвським РУ МВС України в м. Києві 05.07.2011) грошові кошти у розмірі 3 500,00 доларів США, з умовою їх повернення до 01.03.2022.
Таким чином, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини пов'язані з позикою грошових коштів у іноземній валюті.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
У постанові Верховного Суду від 22.09.2021 справа № 520/11358/15-ц (провадження № 61-7539св21) зроблено висновок, що «тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок».
Відповідно до статей 627-629 та 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно розписки від 01.02.2022 розмір позики становив 3 500,00 доларів США, термін повернення позики визначений - до 01.03.2022.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином, видана відповідачем позивачеві розписка у розумінні Цивільного кодексу є договором позики.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідач, як позичальник свої зобов'язання не виконав, борг не повернув, про що свідчить наявний у позивача оригінал розписки, що доводить невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно з вимогами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Термін виконання зобов'язання відповідачем визначений до 01.03.2022.
За умовами договору (розписки) відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 3 500,00 (три тисячі п'ятсот) доларів США.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16.04.1991 N 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену в постанові від 16.01.2019 у справі N 373/2054/16-ц (провадження N 14-446цс18), де Верховний Суд вказав, що як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 в справі N 14-134цс18.
У договорі позики від 01.02.2022 (розписці) зобов'язання відповідача виражене у валюті - доларах США без визначення еквівалента у національній валюті України.
Оскільки на день розгляду справи у суді відповідач не повернув борг позивачу, він підлягає стягненню з нього у судовому порядку, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг в сумі 3 500,00 доларів США у тій валюті, яка визначена у розписці.
Судові витрати
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесені позивачем судові витрати документально підтверджено оригіналом квитанції КБ «ПРИВАТБАНК» від 05.09.2024 згідно якої позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 444,68 гривень.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 1 444,68 гривень.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 223, 259, 261, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) заборгованість за договором позики у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) доларів США 00 центів.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1 444 (одна тисяча чотириста сорок чотири) гривні 68 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складено 07.05.2025
Суддя: С.О. Чекулаєв