Справа № 727/500/25
Провадження № 2/727/567/25
09 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді: Гавалешка П.С.,
за участі секретаря судового засідання: Макаренко Б.В.,
представника позивача: Ринжук Г.М.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» звернулося до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії в будинок АДРЕСА_1 розташована у вказаному багатоквартирному житловому будинку, який вводився в експлуатацію з комплексом інженерного обладнання. До вказаного інженерного обладнання входять прилади централізованого опалення. Дана квартира відключена від системи централізованого опалення. Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VІІІ від 14.05.2015 року (далі Закон), визначено особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Відповідно до вище вказаного Закону, спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Таким чином, всі співвласники будинку (власники квартир), в тому числі і власники квартир з індивідуальним опаленням, повинні брати участь у загальних витратах на опалення будинку пропорційно займаній площі житла.
Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315, загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних основних складових: обсягу теплової енергії на опалення приміщення Споживача; обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення - обсягу теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу.
Комерційний прилад обліку теплової енергії обліковує всю теплову енергію, витрачену у будівлі, а не лише на опалення квартир, які не відокремлені від системи теплопостачання. Кожен співвласник квартири, приміщення оплачує свою частку.
Дві складові оплачують усі співвласники будівлі - це обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та функціонування системи. Нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення розрахунків. Між позивачем та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання відповідно до п.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ (далі договір) та розміщений на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради https://city.cv.ua/ та на офіційному веб-сайті МКП «Чернівцітеплокомуненерго» https://teplo.cv.ua/.
Отже, нарахування плати за обсяги теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, плата за абонентське обслуговування є обов'язковими для власників квартир з індивідуальною системою опалення.
Згідно п.6, ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ споживачами, які отримують послуги теплопостачання здійснюється плата за абонентське обслуговування. МКП «Чернівцітеплокомуненерго» розраховує плату за абонентське обслуговування згідно прямих фактичних витрат. Відповідно до постанови КМУ від 21.08.2019р. № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування» для одного абонента платіж не може перевищувати 31,15 грн. Розмір плати за абонентське обслуговування не залежить від кількості комунальних послуг, що надаються одним виконавцем абонентові, у рахунках на оплату послуги з постачання теплової енергії виставляється як окремий платіж. Нараховується у фіксованому розмірі на один особовий рахунок, незалежно від кількості мешканців у квартирі.
Відповідач не здійснював плату за абонентське обслуговування, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 511,34 грн. за період з 01.11.2021р. по 31.10.2024 року.
Відповідач своїх обов'язків, передбачених законом не виконує, внаслідок чого заборгував позивачу за надані послуги за опалення місць загального користування будинком за період 01.11.2021 р. по 31.10.2024 року в сумі 1107,58 грн.
За період з 01.11.2021 р. по 31.10.2024 року МКП «Чернівцітеплокомуненерго» до суду з позовною заявою не зверталось. На попередження відповідача щодо оплати заборгованості, що утворилася та на пропозицію укласти угоду на погашення заборгованості відповідач не прореагував, тим самим відмовившись в добровільному порядку вирішити питання по погашенню заборгованості.
Тому на підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідача: ОСОБА_1 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги за опалення місць загального користування будинком в сумі 1107,58 грн., 511,34 грн. плату за абонентське обслуговування, 242,40 грн. судового збору.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.01.2025 року було відкрито спрощене провадження у справі № 727/500/25 за позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідач спрямувала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що з 2001 року у їхній квартирі встановлено індивідуальне опалення. Централізованого опалення немає. В будинку встановлено лічильник на тепло. У місцях загального користування в будинку централізованого опалення ніколи не було і немає. Зазначає, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» вимагає від відповідача оплату за централізоване опалення, яке ОСОБА_1 не отримувала й не отримує. Всі квартири, які отримують централізоване опалення, оплачують за надане тепло згідно з лічильників.
Від МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення (пункт 2, розділ І Методики) Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/ будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень (пункт 2, розділ І Методики).
Пунктом 3 розділу І Методики передбачено Розподіл обсягів спожитих у будівлі/ будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Пунктом 12 Розділу IV Методики передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Комерційний прилад обліку теплової енергії обліковує всю теплову енергію, витрачену у будівлі, а не лише на опалення квартир, які не відокремлені від системи теплопостачання. Підтримання температури вище 0° протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У житловому будинку належний температурний режим вище 0° підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку.
Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини не передбачено звільнення споживачів від обов'язку з оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення, а й трубопроводів та арматури.
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Підпунктом 13 пункту 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії зазначено, що у разі відключення приміщення індивідуального споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Пунктом 5 типового індивідуального договору передбачено, що обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Підпунктом 11 пункту 41 типового індивідуального договору передбачено, що споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від системи (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Якщо проєктом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (п.11, розділу ІУ Метдики).
Так, як по будинку АДРЕСА_2 у позивача (виконавця послуг) відсутні дані щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техприміщеннях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення розрахований, як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку відповідно до пункту 8, розділу ІУ Методики, а не по формулі яку зазначили у відзиві відповідачі.
На підставі вище викладеного нарахування плати за обсяги теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, плата за абонентське обслуговування є обов'язковими для власників квартир з індивідуальною системою опалення.
Співвласниками будинку АДРЕСА_2 , не було обрано моделей організації договірних відносин по наданню послуги з постачання теплової енергії, тому з власниками (квартир та нежитлових приміщень) даного будинку відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами, саме МКП «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_1 з 01.11.2021 фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.
МКП «Чернівцітеплокомуненерго» відповідачу здійснювало нарахування за місця загального користування за період з 01.11.2021 року по 30.04.2023 року. Відповідно до протоколу загальних зборів співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 від 25.08.2023 року було прийнято рішення про те, що оплата за місця загального користування на квартири, які мають індивідуальне опалення не нараховувати. Так як на будинку встановлено лічильник обліку теплової енергії, то нарахування будуть розподіленні на квартири в яких є централізоване опалення. На підставі даного протоколу, підприємство припинило нарахування за місця загального користування на квартири з індивідуальним опаленням за адресою АДРЕСА_2 .
Отже, на підставі викладеного МКП «Чернівцітеплокомуненерго» позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник позивача Ринжук Г.М. в судове засідання з'явилася, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання з'явилася, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Свідок ОСОБА_2 зазначив, що в будинку за адресою АДРЕСА_2 відсутнє централізоване опалення, в місцях загального користування ніколи його не було і немає, про це неодноразово робилися повідомлення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог МКП «Чернівцітеплокомуненерго» слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що із змісту п. 5. типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 року вбачається, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Із розрахунку заборгованості, яка подана позивачем випливає, що сума заборгованості відповідачки перед МКП «Чернівцітеплокомуененерго» за період з 01.11.2021 року по 31.10.2024 року за послуги з постачання теплової енергії становить 1107,58 грн., заборгованість за надані абонентські послуги становить 511,34 грн.
Відповідно до протоколу загальних зборів співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 від 25.08.2023 року було прийнято рішення про те, що оплата за місця загального користування на квартири, які мають індивідуальне опалення не нараховувати. На підставі даного протоколу, підприємство припинило нарахування за місця загального користування на квартири з індивідуальним опаленням за адресою АДРЕСА_2 .
Згідно повідомлення ОСББ «ГАЛА-2002» від 29.01.2025 року судом встановлено, що у місцях загального користування будинку АДРЕСА_2 , централізованого опалення не було і немає.
Згідно акту обстеження від 08.07.2024 року, 09.02.2022 року, складений представниками МКП «Чернівцітеплокомуненерго» за адресою АДРЕСА_2 , зазначено, що в тому числі і у квартирі АДРЕСА_3 централізованого опалення немає, а також в загальному користуванні, де знаходиться квартира, теплопостачання також відсутнє.
Згідно протоколу № 1, 7 Загальних зборів власників багатоквартирного будинку «ГАЛА - 2002» вирішено, що квартира АДРЕСА_3 за теплопостачання не оплачує, так як у даній квартирі теплопостачання немає. А також немає теплопостачання у місцях загального користування.
Згідно звернень до МКП «Чернівцітеплокомуненерго» від 07.11.2022 р., 27.03.2023 р., 14.06.2023 р., 02.01.2025 р., до Директора департаменту інфраструктури та благоустрою міської ради від 05.06.2023 р. зазначено, що у квартирах за адресою АДРЕСА_2 , централізованого опалення немає, а також у місцях загального користування опалення відсутнє.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до положень, викладених у ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Як зазначає позивач, що між сторонами вважається укладеним типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю природою є публічними договором приєднання.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
За наведеним у пунктах 2, 5, 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначенням: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень Кабінету Міністрів України належать затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії» (далі Правила). Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).
Згідно з Прикінцевими та Перехідними положеннями ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Відповідно до п. 13 Правил, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статей 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
Однак, позивачем не надано суду ні підписаної відповідачкою заяви-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, ні документу, що підтверджує сплату відповідачкою рахунка за надані послуги з постачання теплової енергії, ні документ, що підтверджує надсилання відповідачкою через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію», ні докази, які б підтверджували факт отримання відповідачкою наданих послуг з постачання теплової енергії.
Суд зауважує, що сам по собі розрахунок заборгованості, представлений позивачем у якості доказу у даному спорі, в розумінні 77-80 ЦПК України не підтверджує факту отримання відповідачкою послуг з постачання теплової енергії.
Отже, позивачем не представлено суду доказів, які б підтверджували, що відповідачка здійснила приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (акцептування договорів).
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об'єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов'язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води.
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року (далі - Правил) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Відповідно до п.14 Правил № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п.38 Правил).
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14.05.2015 року, визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).
У підпункті 13 пункту 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії зазначено, що у разі відключення приміщення індивідуального споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку він зобов'язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Суд доходить висновку, що розрахунки заборгованості, подані МКП «Чернівцітеплокомуненерго», не містять належної інформації щодо способу нарахування заборгованості.
Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що проектом будинку АДРЕСА_2 , передбачалося встановлення опалювальних приладів у місцях загального користування. Так, згідно роз'яснення Міністерства Регіонального Розвитку, Будівництва та Житлово-Комунального Господарства України щодо розрахунку вартості оплати опалення місць загального користування № 8/20-357-14 від 24.04.2014, у будинках, де проектом не передбачено встановлення опалювальних приладів на сходових клітинах та у житлових будинках, уведених за нестандартними проектами, підтримання температури вище 0° С у місцях загального користування відбувається за рахунок теплопередачі крізь огороджувальні конструкції житлових приміщень. У таких випадках плата за опалення місць загального користування окремо не встановлюється.
Отже, оскільки позивач не довів, що відповідачка здійснила приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (акцептування договорів), враховуючи, що в матеріалах справи розрахунки заборгованості, подані МКП «Чернівцітеплокомненерго», не містять належної інформації щодо способу нарахування такої, не надано суду проекту, в якому передбачалися б опалювальні прилади на сходових клітинах та місцях загального користування, суд відмовляє в задоволенні позову МКП «Чернівцітеплокомуненерго» про стягнення з відповідачки заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, то відповідно стягнення плати за абонентське обслуговування також не підлягає до задоволення.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги МКП «Чернівцітеплокомуненерго» не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що судом відмовлено у задоволені позовних вимог, понесені судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову МКП «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя П.С. Гавалешко