Справа №727/9322/24
Провадження № 1-кп/727/138/25
08 травня 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження №12024263020000694 від 06.07.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, в силу ст.89 КК України ,раніше не судимого, -
03 липня 2024 року, близько 23 год. 45 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи на тротуарі поблизу будинку №117 по проспекту Незалежності в м. Чернівці Чернівецької області, побачив знайомого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував за вищевказаною адресою у компанії своїх знайомих, та запропонував ОСОБА_6 відійти в бік, оскільки мав намір з ним поговорити на що ОСОБА_6 погодився. Вони зайшли у внутрішній двір житлових будинків за вищевказаною адресою та продовжуючи свій рух парковою зоною один біля одного, пройшовши приблизну відстань близько 400 м ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тримаючи в правій руці ніж, наніс ОСОБА_6 одне ножове поранення в область шиї зліва, тим самим своїми протиправними діями спричинивши потерпілому тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани в ділянці шиї зліва, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 478 екс від 09.07.2024 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Після спричиненого, ОСОБА_7 з місця події втік .
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечував, що він спричинив потерпілому тілесне ушкодження у виді рани на шиї, проте заперечив наявність в його діях умислу на заподіяння смерті ОСОБА_6 . Вказав, що на початку липня 2024 року він на проспекті Незалежності зустрів ОСОБА_8 який дуже хотів з ним поговорити , але він відмахнувся від нього , нецензурно вилаяв і пішов далі. Пакарєва він знає дуже давно, вони часто разом випивали. Ввечері того ж дня , він зустрівся з ОСОБА_9 знову. Це було на проспекті Незалежності навпроти магазину «Тайстра». Там зібралося багато людей, які сиділи випивали. Всіх їх обвинувачений знає. Це був уже пізній вечір. ОСОБА_10 підійшов до нього знову і покликав поговорити. Поговорити він хотів про ОСОБА_11 , який живе зараз із колишньою дівчиною обвинуваченого ОСОБА_12 . Обвинуваченого дратували розмови про ОСОБА_11 та ОСОБА_13 . Обвинувачений , розмовляючи з ОСОБА_9 відійшли вбік. ОСОБА_7 стверджує, що ОСОБА_10 вдарив його кулаком у щелепу, на що обвинувачений дуже розлютився , бо має запальний характер, вийняв ніж із кишені штанів , та ножем вдарив потерпілого ОСОБА_6 . Ніж він носить з собою постійно, бо так зручно порізати собі яблуко, чи іншу їжу. Він відчув, що зачепив потерпілого ножем. Але це був не сильний удар, тому що він не прикладав великої сили. Він мав намір вдарити потерпілого у плече, щоб той злякався і не нападав на нього. Як так сталося, що він його вдарив у шию не знає. Зрозумів, що зачепив за шию, бо потерпілий зловився рукою за шию. Крові у потерпілого не бачив , бо було дуже темно. Потерпілий не падав і не казав, що йому боляче, лишень дуже сильно нецензурно лаявся, та ще більше скакав до обвинуваченого. Обвинувачений каже, що злякався того, що він поранив потерпілого , тому швидким кроком почав віддалятися від нього, зайшовши у темне місце , звідки спостерігав чи не йде потерпілий до аптеки. Але потерпілий до аптеки не йшов, він повернувся назад до компанії. Обвинуваченому було чути голоси. Складний ніж , яким обвинувачений поранив потерпілого , він згодом загубив. У нього не було причин і наміру вбивати потерпілого. Якби був намір вбивати, то він не нападав би на потерпілого коли порядд так багато людей, оскільки він дуже добре знає де потерпілий живе, крім того кожен день бачить його на проспекті Незалежності. Наступного дня обвинувачений зустрів потерпілого. Потерпілий знову наздоганяв його та хотів поговорити. Однак обвинувачений відмовився з ним розмовляти. Обвинувачений зрозумів , що поранив потерпілого у шию, бо у потерпілого була наліпка із лейкопластиру на шиї, потерпілий мав гарний вигляд , не був хворим, він пив пиво. Обвинувачений каже, що через два чи три дні навідувався до потерпілого додому, хотів розібратися у ситуації, поговорити, вибачитися, але двері йому ніхто не відкрив. Звинувачення у намірі вбити ОСОБА_8 називає нелогічним, бо сердився він на ОСОБА_11 і саме йому хотів «натовкти пику».Зараз жалкує, що тоді не втримався та спричинив ушкодження потерпілому.
Потерпілий ОСОБА_6 суду надав показання про те, що він того дня вперше зустрів ОСОБА_14 на проспекті Незалежності в м. Чернівці , біля школи. Вони перекинулися кількома словами. Ввечері , десь об 11.45 год вони зустрілися знову на мікрорайоні на Проспекті Незалежності. Там вони перебували в колі інших осіб, випивали. Потерпілий також вживав спиртне, випив десь 250 гр горілки. Всього було близько шести чоловік. ОСОБА_14 покликав його відійти вбік поговорити. Вони з ОСОБА_14 відійшли у двори, там зовсім нема освітлення, було дуже темно. При цьому вони нічого не говорили. Раптом ОСОБА_14 безпричинно його вдарив ножем у шию і втік. Думає, що крові ОСОБА_14 не бачив, бо він відразу втік. Він не погрожував йому фізичним насиллям ні тоді, ні раніше, не казав, що вб'є. Лісовського потерпілий знає давно. У них не було ворожих стосунків. Після удару потерпілий зняв із себе футболку, приклав її до шиї, звернувся в аптеку , купив бинт. Швидку не викликав , бо не вбачав у цьому потреби. Фізичну біль відчув у момент удару. До правоохоронних органів із заявою звернувся через два дні. В медичну установу звернувся через декілька днів. Лісовського після події конфлікту один раз бачив, вони просто розминулися на вулиці. Він нічого йому не казав, просто пройшов повз. Не знає чому ОСОБА_14 на нього накинувся, вказує, що нічим не провокував його на такі дії. Ніхто з сторонніх осіб не бачив самої події конфлікту. Після нанесення удару потерпілий повернувся до компанії , що випивала і розповів, що ОСОБА_14 його вдарив ножем. Друзі пропонували викликати швидку, але він відмовився, бо не вбачав потреби і дуже хотів додому. Прийшов додому, мама обробила йому рану. Вказує, що зрозумів , що рана йому була спричинена ножем, тому що ОСОБА_14 постійно з собою носить ніж. Вказує, що ОСОБА_14 слід суворо покарати, бо вважає, що він хотів його вбити.
Свідок ОСОБА_15 надала показання про те, що вона є матір'ю потерпілого ОСОБА_6 . Вказала, що 3 липня 2024 року вона не була присутня біля 7 школи, та нічого на власні очі не бачила, але син прийшов додому орієнтовно об 11:00-12:00 годині вечора та сказав, що обвинувачений його підрізав. Сказав, що не знає, що із ОСОБА_14 трапилось, але він був сам не свій. Рана була глибокою, розташована на шиї з правої сторони, довжиною 2-3 сантиметри в глибину та ширину і кровоточила. За медичною допомогою вони не зверталися, оскільки не було серйозної кровотечі. Вона надала сину першу допомогу самостійно, заклеїла рану пластирем. Їй, як матері, не відомо про існування будь-яких конфліктів між сином та ОСОБА_14 . Обвинувачений складав на неї завжди приємне враження, завжди вітався. Однак того дня, зі слів сина, був не в собі, можливо був під дією якихось речовин. Син запевняв її, що конфлікту між ними не було, і ОСОБА_14 раптово під час розмови дістав ніж та поранив його. ОСОБА_14 завжди мав ніж при собі для побутових потреб. Свідку не відомо, чи обвинувачений просив пробачення у потерпілого. Медичної освіти у неї нема, однак першу допомогу надала синові самостійно, бо має певні навики. Після конфлікту того вечора син більше нікуди не виходив із дому. У них є собака, з якою син гуляв того вечора, орієнтовно о 10:30-11:00 годині вечора.
Свідок ОСОБА_16 надала суду пояснення про те, що вона проживала з обвинуваченим напротязі 2024 року. Їхні сімейні відносини тривали рік. За час проживання з обвинуваченим не бачила щоб він носив із собою ніж. Під час спільного проживання вони часто сварилися та інколи билися. З потерпілим знайома десь протягом п'яти років. Очевидцем конфлікту потерпілого та обвинуваченого вона не була. Бачила потерпілого на наступний день після конфлікту з ОСОБА_17 . Потерпілий казав, що ОСОБА_14 вдарив його ножем у шию і, що причиною конфлікту була вона. Потерпілий, показував їй рану, яка їй здалася глибокою, проте потерпілий виглядав добре. Казав, що багато крові не було, в лікарню він не звертався, рану йому обробила вдома його мама .
Експерт ОСОБА_18 суду пояснив, що він оглядав ОСОБА_6 на 6 день після спричинення йому ушкодження. На шиї ОСОБА_6 була невелика різана рана розміром 1.5 см, розміщена вертикально. Рана, на час огляду, вже зарубцювалася , склеїлася і глибину рани він встановити вже не зміг, думає, що глибиною вона була десь 0.5 см. Рана не була небезпечна. Ніякої загрози для життя рана не мала і в момент спричинення також. Чи багато крові було з цієї рани в момент спричинення ушкодження сказати не може, бо це залежить від багатьох факторів , від організму , температури, тощо. Однак вказав, що в будь - якому разі рана не була небезпечна. Ця рана не могла кровоточити настільки щоб спричинити смерть. Шия є ділянкою тіла, і не є життєво важливим органом. В цій ділянці, навіть якщо б рана була глибшою і мала глибину 4см та дістала до кістки - від цього люди не помирають. Рана від сонної артерії знаходилася на відстані приблизно 4 см. На час огляду , рана не мала слідів йоду чи зеленки. Інших ушкоджень на тілі потерпілого не було. Почував потерпілий себе добре, на самопочуття не скаржився, про втрату свідомості під час ушкодження не повідомляв експерта. Ушкодження могло бути спричинене ножем, лезо ножа мабуть шириною 1.5 см. Ніж міг бути коротким. Ушкодження могло бути спричинене за обставин на які вказував потерпілий. При такому ушкодженні надається лікарняний приблизно на 6 днів. Дане ушкодження було легким, таким, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
На підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.115 КК України , що ставиться йому в провину, стороною обвинувачення надано і досліджено судом наступні докази, зокрема:
-Витяги з ЄРДР № 12024263020000649 від 06.07.2024 року, з яких вбачається, що ОСОБА_6 повідомив про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а саме про те, що ОСОБА_7 наніс йому один удар ножем правою рукою в область шиї з лівої сторонни та спричинив йому тілесне ушкодження (а.с.1-2);
-Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05.07.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_6 повідомив, що 03.07.2024 року біля 23 год. 45 хв. за адресою м. Чернівці проспект Незалежності його знайомий ОСОБА_7 наніс йому один удар ножем правою рукою в область шиї з лівої сторони внаслідок чого завдав йому тілесні ушкодження (а.с.16)
-Протокол огляду місця події від 05.07.2024 року, у ході проведення якого було оглянуто земельну ділянку загального користування за адресою АДРЕСА_2 . Поруч знаходиться житловий будинок сірого кольору та стежка довжиною 150 см., також знаходиться колонка із водою, біля якої було вчинене кримінальне правопорушення. Поруч близько 75 метрів було виявлено дерев'яну лавку жовтого кольору де поруч виявлено сліди бурого кольору біологічного походження. На огляді місця події присутній гр.. ОСОБА_6 , який показав безпосереднє місце вчинення кримінального правопорушення. Під час проведення огляду місця події не було виявлено камер візуального спостереження та на безпосередньому місці вчинення кримінального правопорушення нічого не було вилучено ( а.с.17-20)
- відеозапис слідчого експерименту від 08.07.2024 року, що проведений з участю потерпілого ОСОБА_6 , під час якого останній розповів, що 03.07.2024 року близько 23 год на проспекті Незалежності він разом із своїми знайомими сиділи на лавці та випивали. ОСОБА_7 підійшов і запропонував відійти вбік та поговорити . Перед цим у нього з ОСОБА_14 був незначний конфлікт, через дівчину, з якою раніше проживав ОСОБА_7 . Потерпілий розповів і показав, що коли вони з ОСОБА_7 відійшли вбік там де їх ніхто не бачив , у темному дворі, ОСОБА_7 наніс йому правою рукою удар в шию колючим предметом, думає, що то був ніж. Після цього ОСОБА_14 відразу втік. Потерпілий розповів, що зняв з себе футболку, приклав її до рани і повернувся назад до компанії та розповів, що трапилося. Потім він пішов додому, де мама йому обробила рану ( а.с.23-26)
-висновок експерта № 478 екс від 09.07.2024 року з якого встановлено, що при проведенні судово- медичної експертизи ОСОБА_6 виявлено наступні тілесні ушкодження : - колото -різана рана в ділянці шиї зліва .
Дане тілесне ушкодження виникло в результаті дії гостро-ріжучого предмета, по строку та обставинах може відповідати вказаному у постанові і відноситься до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я . Дане тілесне ушкодження могло виникнути за обставин, на які вказує гр. ОСОБА_6 у протоколі проведення слідчого експерименту від 08.07.2024 року( а.с.30)
- протокол огляду місця події від 15.07.2024 року в ході якого, в присутності потерпілого ОСОБА_6 , проведено огляд ділянки АДРЕСА_3 , а саме навпроти аптеки «Люля Пілюля», там розміщена дерев'на лавка жовтого кольору так як вказав потерпілий ОСОБА_6 .Саме на цій лавиці 03.07.2024 року ОСОБА_6 спільно зі своїми знайомими проводив дозвілля та вживав спиртні напої , при цьому він вказує, що подія про яку він розповідає мала місце біля 23 год , в цей час до потерпілого ОСОБА_19 підійшов раніше йому знайомий ОСОБА_7 , з пропозицією відійти в бік від компанії та обговорити якусь ситуацію. Так вони разом пішли в двір, пройшовши парковою зоною близько 400-500м. вони зупинилися та ОСОБА_20 одне ножове поранення в область шиї зліва , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втік у невідомому напрямку ( а.с.39-49)
- протокол проведення слідчого експерименту з участю потерпілого від 15.07.2024 року в ході якого потерпілий ОСОБА_6 за допомогою статистичного предмету та статиста розказав і показав як 03.07.2024 року близько 21 год він вийшов зі свого місця проживання для того щоб вигуляти собаку та перебуваючи по проспекту Незалежності № 107 біля магазину «Тайстра» він побачив, що на лавиці сидять його знайомі і розпивають алкогольні напої і він приєднався до них. Потім до їхньої компанії підійшов ОСОБА_7 та вони усі разом вживали спиртне. Потім ОСОБА_7 покликав ОСОБА_6 відійти вбік, для того щоб поговорити один на один і вони вдвох пішли у двори. Потім ОСОБА_21 вчинив з ним словесний конфлікт , в ході якого вийняв складного ножа та наніс йому один удар в область шиї із лівого боку своєю правою рукою після чого розвернувся в протилежному напрямку та покинув зазначене місце (а.с.59-64)
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.07.2024 року та довідка, з яких встановлено, що свідок ОСОБА_22 впізнав особу на фотознімку №2 як ОСОБА_7 , який попросив ОСОБА_6 відійти вбік ( а.с.72-74)
-протокол проведення слідчого експерименту від 16.07.2024 року з участю свідка ОСОБА_22 , в ході якого останній повідомив, що 03.07.2024 року він спільно із знайомими розпивав спиртні напої на території двору будинку №107 Проспекту Незалежності. В їх компанії перебував також ОСОБА_6 . В подальшому до них приєднався ОСОБА_7 , який через деякий час відкликав ОСОБА_6 поговорити наодинці. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відійшли вбік та були відсутні близько 5 хв. Згодом із -за автобуса білого кольору повернувся ОСОБА_6 , який рукою тримався за шию та із шиї текла кров ( а.с. 73-79)
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.07.2024 року та довідка, з яких встановлено, що свідок ОСОБА_22 впізнав особу на фотознімку №4 як ОСОБА_7 , який попросив ОСОБА_23 відійти вбік ( а.с.72-74)
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.07.2024 року та довідкою з яких встановлено, що свідок ОСОБА_24 впізнав особу на фотознімку №1, як ОСОБА_7 , оскільки зустрічався з ним до події , що мала місце 03.07.2024 року ( а.с.90-92)
- протокол проведення слідчого експерименту від 07.08.2024 року з свідком ОСОБА_24 , під час якого останній розказав про те, що 03.07.2024 року він розпивав спиртні напої спільно з своїми знайомими на лавиці поблизу будинку №117 по просп. Незалежності в м. Чернівці. Повідомив, також, що серед осіб, які розпивали алкоголь був ОСОБА_6 , який мав з собою собаку. Згодом до них приєднався ОСОБА_7 , який вживав разом з ними алкогольні напої близько 15 хв та в подальшому відкликав ОСОБА_6 подалі від компанії для того щоб поговорити. Свідком було продемонстровано де стояв у цей час ОСОБА_25 та ОСОБА_21 та куди саме вони вирушили після пропозиції ОСОБА_7 щодо розмови. Зазначає, що ОСОБА_25 та ОСОБА_21 були відсутні близько 5 хв. Також показав місце та маршрут яким повернувся ОСОБА_26 . Також вказав, що після повернення , у ОСОБА_27 з лівого боку шиї текла кров. В ході розмови ОСОБА_25 повідомив, що йому спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_17 . Також свідок показав, в якому напрямку вони пішли шукати ОСОБА_7 ( а.с. 93-97)
Згідно довідки Чернівецького обласного наркологічного диспансеру від 15.07.2024 року ОСОБА_7 03.12.2002, 20.02.2006, 23.09.2017, 10.02.2020 зареєстрований з діагнозом «гостра алкогольна інтоксикація, неодноразово лікувався стаціонарно, остання госпіталізація 15.12- 16.12.2023 року з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю , гостра інтоксикація ( а.с.108)
Згідно відповіді ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» ОСОБА_7 неодноразово звертався за спеціалізованою психіатричною медичною допомогою в поліклінічний підрозділ ЧОПЛ (а.с.109)
- висновок експерта №1134, згідно підсумків якого кров від ОСОБА_6 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти -В. На чоловічих шортах , футболці та кепці плям схожих на кров не знайдено ( а.с. 151-153)
-висновок судово-психіатричної експертизи № 1271 від 06.08.2024 року, згідно якого ОСОБА_7 на даний час виявляє ознаки психічного розладу у формі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин, вживання зі шкодою для здоров», за своїм психічним станом він може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ( а.с.167-168)
Суд частково погоджується з доводами сторони захисту, та з огляду на досліджені докази і встановлені обставини, вважає, невірною кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.115 КК України , враховуючи наступне.
За змістом ст. 24 КК Українинаявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності тапередбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб'єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Тобто із суб'єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом. При цьому ч. 2 ст. 15 КК України визначає, що замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного тілесного ушкодження, визначальним, є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тілесного ушкодження умислом винного охоплюється лише заподіяння таких ушкоджень за відсутності прямого наміру на вбивство. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони передбачалися ціллю його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальності за замах на вбивство. У випадку, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо припускає настання будь-яких наслідків, у тому числі смерті, вона також не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за замах на вбивство. Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках настає лише за наслідки, які фактично настали.
На необхідності врахування суб'єктивного ставлення винного до наслідків своїх дій неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах від 09.10.2018 у справі № 760/4968/15-к,від 18.10.2018 у справі № 348/1153/17, від 08.11.2018 у справі № 360/718/16-к, від 18.12.2018 у справі № 569/2944/16-к та інших.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.
Визначаючи форму вини, якою характеризується позбавлення життя потерпілого, необхідно виходити з обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема: характеру дій обвинуваченого, внаслідок яких потерпілого позбавлено життя; обстановки, яка передувала вчиненню злочину, знаряддя злочину; локалізації тілесних ушкоджень; поведінки підсудного стосовно потерпілого до та після вчинення злочину. При цьому доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
З огляду на встановлені обставини справи та досліджені докази, характеру дій обвинуваченого, обстановки, яка передувала вчиненню ним дій, поведінки обвинуваченого як до, так і після заподіяння ножового поранення потерпілому ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що формулювання обвинувачення щодо наявності у ОСОБА_7 умислу на протиправне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_6 не знайшло свого підтвердження. Так, обвинувачений в судовому засіданні зазначив про відсутність у нього умислу на вбивство ОСОБА_28 , вказавши, що захищався від нападів останнього.
Обвинувачений пояснив, що його удар був не цілеспрямований та незначної сили для того щоб вбити, що узгоджується з висновком експертизи про характер, глибину ушкодження та наданими в судовому засіданні поясненнями експерта.
Обставинами справи встановлено, що обвинувачений обмежився нанесенням лише одного удару . З пояснень обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_6 не встановлено, що останній перешкоджав обвинуваченому продовжувати нанесення тілесних ушкоджень , при цьому ніж був у руках обвинуваченого . І обвинувачений, і потерпілий в судовому засіданні пояснили, що обвинувачений ОСОБА_7 відразу після спричинення тілесного ушкодження втік. Показання обвинуваченого і потерпілого узгоджуються з протоколом слідчого експерименту, здійсненим з участю потерпілого ОСОБА_6 .
Викладені вище докази вказують на те, що обвинувачений, заподіявши удар та спричинивши потерпілому тілесне ушкодження, бачив, що останній не втратив свідомість, а самостійно пішов і повернувся до гурту друзів та продовжив з ними відпочивати; розумів, що поранення не привело потерпілого до стану, який би дав обвинуваченому підстави вважати, що він досяг злочинної мети, заподіявши таке поранення, яке має призвести до смерті потерпілого. Сам потерпілий в судовому засіданні пояснив, що свідомості він не втрачав і не вбачав необхідності скористуватися кваліфікованою медичною допомогою.
Суду не доведено та не надано доказів, наприклад, висновків експерта, на підтвердження того, що заподіяне потерпілому ОСОБА_6 тілесне ушкодження було небезпечним для його життя у момент його заподіяння і могло призвести до смерті. Також недоведеним є твердження сторони обвинувачення про те, що жадані для обвинуваченого наслідки у вигляді смерті потерпілого не настали з незалежних від нього обставин, зокрема в зв'язку з наявністю у ОСОБА_6 досвіду зупинення кровотечі , оскільки такі спростовуються висновком експерта № 478 екс від 09.07.2024 року та поясненнями експерта ОСОБА_18 , наданими у суді. Зокрема висновком експерта підтверджується наявність у ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілого, а також зазначений розмір рани, що на момент проведення експертизи становила 1.5 см. Як вказав в судовому засіданні експерт, глибину рани він не зміг виміряти , оскільки вона на час огляду ( шостий день) вже зажила, зарубцювалася та якщо б навіть рана була глибшою , вона жодної загрози для життя потерпілого, в момент виникнення , не мала, крововтрата з цієї рани не могла спричинити смерть. Судом взято до уваги те, що потерпілий жодного разу не звертався до медичних установ з приводу лікування наявного в нього поранення.
І обвинувачений, і потерпілий в судовому засіданні ствердили, що вони знайомі давно і, до цього, у них не було між собою ворожих, неприязних стосунків. Потерпілий в судовому засіданні вказав, що обвинувачений ніколи не висловлював йому погроз фізичною розправою.
Тому показання обвинуваченого про відсутність умислу на спричинення смерті потерпілому, суд визнає правдивими, достовірними, послідовними такими, що узгоджуються між собою та об'єктивно відтворюють обставини події, яка є предметом розгляду і, у сукупності з іншими доказами спростовують обвинувачення, як закінчений замах на умисне вбивство.
Органом досудового розслідування не було зібрано належних доказів про вчинення ОСОБА_7 закінченого замаху на умисне вбивство, а лише докази нанесення легкого тілесного ушкодження потерпілій особі. Сам по собі факт нанесення потерпілому ОСОБА_6 одного удару, що спричинило легке тілесне ушкодження, не може свідчити про наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 умислу на вбивство, тобто сила удару, поведінка обвинуваченого після завдання тілесних ушкоджень потерпілому, ставлення обвинуваченого до вчиненого не свідчать про спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_7 на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_6 .
Наносячи удар, обвинувачений, на переконання суду, достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров'ю потерпілому ОСОБА_6 . Водночас, ОСОБА_7 не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров'ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілому.
Відповідно , досліджені в судовому засіданні належні та допустимі докази дають обґрунтовані підстави стверджувати, що нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 було імпульсивним вчинком, одномоментною дією, умисел щодо якої виник раптово на підґрунті сварки та у ситуації конфлікту як наслідок суб'єктивного сприйняття у стані алкогольного сп'яніння ситуації, яка мала місце. Та такі дії ОСОБА_7 мають ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України
Показаннями потерпілого та свідків було встановлено, що саме ОСОБА_7 відкликав убік потерпілого ОСОБА_6 для розмови наодинці, однак це не є вирішальним для кваліфікації дій обвинуваченого. Тому доводи сторони обвинувачення , з даного приводу, суд до уваги не приймає.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
При кваліфікації дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», у п.43 якого Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених. У цій правовій позиції можна відокремити такі конститутивні ознаки: а) обов'язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено «поза розумним сумнівом».
Враховуючи всі встановлені судом обставини кримінального правопорушення, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 62 Конституції України, що усі сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого мають трактуватись на його користь, суд вважає, що доводи обвинуваченого про відсутність у нього умислу на вбивство не спростовані, його вина в замаху на вбивство не доведена відповідно критерію «поза розумним сумнівом».
Отже, дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 125 КК, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.65КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст.50КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд враховує особу обвинуваченого, який, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий, є осудним, хоч і виявляє ознаки психічного розладу у формі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки в судовому засіданні обвинувачений висловив жаль з приводу своєї протиправної поведінки.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд відповідно до ст. 67КК України визнає вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд, відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, у відповідності дост. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків, характер та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, зокрема те, що він в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судимий, перебуває на обліку в Чернівецькому наркологічному диспансері , неодноразово лікувався в Чернівецькій психіатричній лікарні та вважає за доцільне, призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за частиною 2 статті 125КК України у виді обмеження волі, яке йому належить відбувати реально.
На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50,65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає меті покарання, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, ч.5ст.72 КК України суд,
Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік і шість місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 , рахувати з моменту його затримання з 18.07.2024 року.
Відповідно до ст.72КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_7 перебування під вартою у кримінальному провадженні з 18.07.2024 року по 18.04.2025 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Запобіжний захід, обраний до обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, до набрання законної сили вироком суду необхідно змінити на на особисте зобов"язання, звільнивши ОСОБА_7 з-під варти, негайно, у зв'язку з повним та реальним вібуттям покарання на момент винесення вироку.
Покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
-прибувати до суду за першою вимогою
-не відлучатися за межі Чернівецької області без дозволу слідчого, прокурора та суду;
-утриматися від спілкування із потерпілим та свідками .
Роз'яснити ОСОБА_7 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
речові докази :
-паперовий конверт із зрізами нігтьових пластин із пальців обох рук ОСОБА_7 , що переданий до камери зберігання речових доказів РУП ГУНП в Чернівецькій області - знищити.
-шорти , футболку та кепку, що передані до камери зберігання речових доказів РУП ГУНП в Чернівецькій області - повернути засудженому ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПКУкраїни,якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1