21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
11 жовтня 2010 р. Справа 7/163-10
за позовом: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, м. Вінниця
до: Комунального підприємства "Гніваньводпостач", м.Гнівань, Тиврівський район Вінницької області
про відшкодування збитків в сумі 20739,15 грн., завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.
Представники:
позивача: Педченко Г.О. - головний спеціаліст юрисконсульт юридичного сектору, довіреність № 3 від 08.02.2010 року.
відповідача: Гордєєва Т.П. - юрисконсульт, довіреність № б/н від 27.09.10 року.
До господарського суду Вінницької області 26.07.210 року надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, м. Вінниця до Комунального підприємства "Гніваньводпостач", м.Гнівань, Тиврівський про відшкодування з відповідача збитків в сумі 20739,15 грн. завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Ухвалою від 27.07.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/163-10 та призначено до розгляду на 16.09.2010 року.
Ухвалою суду від 16.09.2010 року розгляд справи відкладено на 27.09.2010 року оскільки сторонами не надано в повному обсязі документів необхідних для вирішення даного спору по суті, а також з метою надання нових доказів.
В судовому засіданні 27.09.2010 року судом встановлено, що сторонами не подано в повному обсязі доказів, витребуваних попередніми ухвалами суду.
В зв'язку з наведеним, а також з метою витребування нових документів необхідних для вирішення даного спору по суті розгляд справи було відкладено до 11.10.2010 року.
Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що представниками сторін не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.
Державною екологічною інспекцією з охорони навколишнього середовища у Вінницькій області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України Гніванським КП "Гніваньводопостач" на підставі направлення № 748 від 24.07.2009 року за результатами якої було складено акт перевірки від 28.-30.07.2009 року.
Як вбачається із акту перевірки в її ході було виявлено, крім іншого, що відповідач в процесі виробничої діяльності здійснює спеціальне водокористування за відсутності дозволу на спецводокористування (а.с.5-6, т.1).
Крім того перевіркою було встановлено, що за період з 19.11.2008 року по 17.07.2009 року відповідачем було добуто із свердловин прісних підземних вод за грудень 2008 року 27682,00 м3, а за І півріччя 2009 року 189500,00 м3 , що підтверджено журналами первинної облікової документації водокористування та держстатзвітності (ПОД-11, 12 та 2 ТП-водгосп) (а.с.7-8, т.1).
Також перевіркою встановлено, що відповідачем отримано дозвіл на спеціальне водокористування 17.07.2009 року за № 3719 з терміном дії 16.06.2012 року.
В зв'язку із видобуванням прісних підземних вод без спеціального дозволу на користування ділянкою надр відносно головного інженера підприємства відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення від 14.04.2009 року № 007005 (а.с.9, т.1) та прийнято постанову про накладання адміністративного стягнення від 17.04.2009 року № 05/144 (а.с.10, т.1).
Позивачем здійснено розрахунок розміру збитків завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства згідно "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінекобезпеки України № 37 від 18.05.1995 року за наслідками чого відповідачу було нараховано 20739,15 грн. збитків (а.с.11, т.1).
03.08.2009 року позивачем було заявлено претензію за № 3734/05 з вимогою відповідачу сплатити заподіяну шкоду в розмірі 20739,15 грн..
У відповіді на претензію від 02.09.2009 року № 155 відповідач вказує на невірне визначення збитків позивачем, оскільки об'єм води вказаної в розрахунку збитків не відповідає даним відображеним в звіті форми № 2-ТП. Також у відповіді на претензію відповідач вказує на заключення між КП "Гніваньжитлокомунгосп" та КП "Гніваньводопостач" договору про спільну діяльність по підйому та розподілу води і водокористуванню в зв'язку з чим вважає заявлену претензію безпідставною.
В судових засіданнях заперечуючи проти позову відповідач вказує на те, що ним не було порушено природоохоронне законодавство, а тому відсутні підстави для стягнення збитків.
В обґрунтування наведеного відповідач зазначає, що 01.11.2008 року між ним та КП "Гніваньжитлокомунгосп" було укладено договір про спільну діяльність згідно якого сторони за даним договором зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти в сфері підйому та розподілу води, водокористування, збору і очищення вод.
Згідно п.п.2, 3 Розділу "Взаємні обов'язки сторін" Договору КП "Гніваньжитлокомунгосп" брала на себе зобов'язання відзвітувати за підняту та розподілену воду, водокористування, збору і очищення стічних вод, а КП "Гніваньводопостач" зобов'язувалось перераховувати на рахунок КП "Гніваньжитлокомунгосп" суму в розмірі 1 % від реалізованої води і суму згідно податкового розрахунку за спецводокористування. Перерахування коштів здійснюється один раз у квартал.
В п.п. 5, 6 розділу "Ведення спільних справ" Договору сторони домовились, що КП "Гніваньводопостач" є повноважним представником КП "Гніваньжитлокомунгосп", керує усією спільною діяльністю та виконує усі необхідні юридичні дії для досягнення поставленої за договором мети, усі фінансові операції по сумісній діяльності сторін здійснюються через розрахунковий рахунок КП "Гніваньводопостач".
Термін дії договору про спільну діяльність від 01.11.2008 року погоджено сторонами з моменту підписання до 31.10.2009 року (п.1 розділу "Термін дії даного договору").
Окрім того судом встановлено наступне:
- 08.08.2006 року Гніванському комунальному підприємству "Гніваньжитлокомунгосп" надано дозвіл на спеціальне водокористування за № 2870 на строк до 04.10.2010 року (а.с.45, 57, т.1);
- 19.11.2008 року виконавчим комітетом Гніванської міської ради прийнято рішення № 447 про затвердження актів приймання-передачі майна КП "Гніваньжитлокомунгосп" на баланс новоствореного КП "Гніваньводопостач", в тому рахунку міського водогону (а.с.59, т.1);
- державну статистичну звітність форми № 2-ТП (водгосп) та податковий розрахунок збору за спеціальне водокористування за 2008 рік та І півріччя 2009 року подавало КП "Гніваньжитлокомунгосп" (а.с.8, 40-44, 62-67, т.1);
- КП "Гніваньжитлокомунгосп" протягом 2008 року та І півріччя 2009 року було платником збору за спеціальне водокористування водних ресурсів, а також подавало протягом вказаного періоду звітність, що вбачається із довідки Вінницької МДПІ від 06.10.2010 року № 5100/16 (а.с.58, т.1).
Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.
Зміст позовної заяви Державної екологічної інспекції у Вінницькій області свідчить про пред'явлення останньою на підставі ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст.44-49, 109-111 Водного кодексу України позову про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення відповідачем при проведенні своєї господарської діяльності вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які полягають у здійсненні відповідачем спеціального водокористування без дозволу.
Згідно ст.42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
За приписами п.п.1, 6 ч.1 ст.43 Водного кодексу України водокористувачі мають право: здійснювати загальне та спеціальне водокористування; передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах тощо.
При цьому водокористувачі зобов'язані: здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства (а.а.7, 9, 11 ч.1 ст.44 Водного кодексу України).
Згідно ст.38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Аналогічна норма закріплена ст.46 Водного кодексу України в якій зазначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Частинами 1, 2 ст.48 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Нормами статті 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Згідно норм статті 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
За приписами ст. 55 Водного кодексу України право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється з поміж іншого у разі передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам.
Разом з тим, згідно ст.56 Водного кодексу України припинення права спеціального водокористування в такому випадку здійснюється за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.
Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Слід вказати, що відносини щодо застосування цивільної відповідальності врегульовані також ст.ст.68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища".
Згідно норм статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Частиною 1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно з п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав (п.8 ч.2 ст.16 ЦК України).
В п.1.3 листа Вищого господарського суду України від 01.01.2009 року "Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища" наголошено на тому, що загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України і що зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
За приписами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
В п.1.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено про те, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) шкоди;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права , має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В свою чергу, згідно з ч .2 ст.224 та ч.1 ст.225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Частина 2 ст.1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави-Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вказані положення позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач -спростувати доводи позивача.
В даному випадку суд приходить до висновку про те, що відповідачем згідно ст.33 ГПК України доведено в установленому порядку відсутність в його діях складу цивільного правопорушення, в тому рахунку і причинного зв'язку між діями відповідача та заподіяною шкодою.
При цьому суд виходив з того, що спеціальне водокористування протягом 2008 року - І півріччя 2009 року здійснювалось не відповідачем, а КП "Гніваньжитлокомунгосп" в якого наявний дозвіл на спеціальне водокористування.
Вказане підтверджується укладеним між сторонами 01.11.2008 року договором зміст якого не суперечить приписам ст.ст.1130, 1131 ЦК України, дозволом від 08.08.2006 року № 2870.
Слід зауважити, що сторонами не надано доказів припинення дії дозволу від 08.08.2006 року № 2870, як це встановлено ст.56 Водного кодексу України.
Суд звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується здійснення обліку забору та використання вод, подання звітності (податкового розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та звіту про використання води - форма № 2-ТП (водгосп)), сплата збору за спеціальне водокористування саме КП "Гніваньжитлокомунгосп".
Суд також наголошує на тому, що позивачем долучено до акта перевірки і відповідно до позовної заяви копію форми № 2-ТП (водгосп), яка подавалась КП "Гніваньжитлокомунгосп" (а.с.8, т.).
Беручи до уваги викладене вище, оцінюючи встановлені обставини справи та приписи законодавства в сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги із доводами, які обґрунтовують їх, не можуть слугувати підставою для задоволення позову.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд з огляду на приписи ст.19 Конституції України та ст.4 ГПК України не приймає до уваги та не застосовує, як такі, що не грунтуються на вимогах чинного природоохоронного законодавства та фактичних обставинах здійснення господарської діяльності відповідачем, акт перевірки від 28-30.07.2009 року, розрахунок збитків завданих державі, протокол про адміністративне правопорушення від 14.04.2009 року № 007005, постанову про накладення адміністративного стягнення від 17.04.2009 року № 05/144 тощо.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі судових витрат суд враховує припис, який міститься в п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого приймаючи рішення зі справи, у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого - якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується.
11.10.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115 ГПК України, суд-
1. В позові відмовити повністю.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 26 листопада 2010 р.
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.