Справа №705/5489/24
2/705/872/25
02 травня 2025 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого судді Піньковського Р.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів на утримання неповнолітньої дитини,
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дем'нова К.О. звернулася до суду позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 04 лютого 2022 року було зареєстровано шлюб між сторонами. Подружжя має спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час сторони проживають окремо, відповідач матеріально доньці не допомагає, участі у вихованні не приймає, внаслідок чого позивач сама повністю утримує та забезпечує її усім необхідним.
На момент подачі позову дитина проживає з позивачем у м.Брілон (Німеччина) та ходить до дитячого садочку.
Враховуючи викладене, просить суд винести рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сумі 4000 грн. з дня подання позовної заяви і до досягнення нею повноліття та стягнути на її користь витрати на правову домомогу.
Ухвалою судді від 01.11.2024 відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також роз'яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред'явити зустрічний позов до позивача у визначений строк з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також суддею визначено строки для подання позивачем відповіді на відзив та подання відповідачем заперечень.
Відповідачу було направлено копію ухвали судді про відкриття провадження та примірник позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
У встановлений судом строк відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву відповідач не подав.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до п.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: батьком - ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 . Актовий запис № 6.
Відповідно до договору про догляд за дитиною, що укладений між «законним опікуном» ОСОБА_4 та установою «Степ Кідз КіТАС гГмбх», що розташована Віттенер ШТР.324,42279 Вушперталь, - дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває в м.Бріліон в дитячому садочку Вассермюле, догляд за дитиною починається з 01.08.2024 до 31.07.2025.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Стаття 184 Сімейного кодексу України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті (Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі). Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення.
При отриманні доходу в натурі проводиться грошова оцінка такого натурального надання особі, а потім з отриманих сум стягуються аліменти. Проте вартість натурального надання може суттєво варіюватися, а крім того, щомісяця вчиняти переоцінку натурального надання дуже складно. Тому замість частки від доходу платника аліментів у якості аліментів суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. Неможливість визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) може виникнути, наприклад у випадках, коли платник аліментів постійно проживає на території іноземної держави та відомості про його доходи отримати неможливо. Ускладненим та водночас таким, що порушує інтереси дитини, є стягнення аліментів у випадках, коли платник аліментів приховує свої доходи з метою ухилення від їх сплати.
Термін "тверда грошова сума" є умовним та позначає відповідну суму аліментів на утримання дитини, що чітко визначена за домовленістю між платником та одержувачем аліментів або за рішенням суду. Наприклад, визначено розмір аліментів у 1000 гривень; ця сума є стабільною, можливо і на певній період часу, але вона не буде змінюватися автоматично у випадку зміни розміру заробітку або доходу платника аліментів.
Стаття 184 Сімейного кодексу України передбачає можливість визначення та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі як за заявою платника, так і за заявою одержувача. Зокрема, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі може ініціювати їх платник, наприклад, якщо він отримує доходи із багатьох джерел, і постійне надання відомостей про такі є важким як для нього, так і для державного виконавця. Такий порядок стягнення аліментів відповідає інтересам одержувача аліментів в тих випадках, коли платник аліментів отримує надвисокі доходи.
При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 17).
Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, може бути згодом збільшений чи зменшений судом на вимогу як платника аліментів, так і одержувача аліментів.
Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років з 1 січня 2024 року складає 2563 гривні 00 копійок.
За приписами ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд бере до уваги, що позивачем не доведена належними та допустимими доказами можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини саме в зазначеному позивачем розмірі 4000 грн., тому виходячи із розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру аліментів, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, визначивши до стягнення аліменти в розмірі 2000 грн., що є розумним, достатнім і відповідатиме інтересам дитини та не буде порушувати прав та інтересів відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Враховуючи викладене, суд проходить до висновку про відмову в задоволенні вимог про відшкодуваннявитрат на правничу правову допомогу в розмірі 5000 грн., оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження понесених витрат у зазначеному розмірі.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь держави, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення аліментів.
На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 180-183, 191 СК України, ст. ст. 19, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 2000 гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 27.09.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Р. В. Піньковський