01 грудня 2010 р. № 24/154/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги Державної організації "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.10.2010р.
у справігосподарського суду Запорізької області
за позовомДержавної організації "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області"
доприватного підприємця ОСОБА_4
простягнення 20583 грн. 97 коп.
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився
Державна організація "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_4 20583 грн. 97 коп., з яких 18495 грн. 00 коп. сума основного боргу, 1173 грн. 80 коп. пеня, 171 грн. 78 коп. -3% річних, 743 грн. 39 коп. втрат від інфляції.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 р. у справі №24/154/10 позовні вимоги задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2010р. рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2010р. з даної справи скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, Державна організація "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі з підстав наведених у касаційній скарзі.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Державною організацією "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" (Фонд) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (підприємець) було укладено договір про вступ Учасника в Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області № 141 від 20.12.2006 р. (далі -Договір), згідно п.п. 1 якого сторони зобов'язуються спільно діяти в рамках своєї статутної діяльності з метою виконання задач Фонду.
Відповідно до положень розділу 2 зазначеного Договору у рамках виконання даного договору сторони здійснюють: представництво інтересів один одного в установах, організаціях, підприємствах у реалізації спільних проектів і програм; забезпечення один одного інформацією, необхідною для здійснення діяльності сторін; спільну діяльність по організації і проведенню тематичних семінарів з юридичних, економічних та інших питань стосовно ведення підприємницької діяльності; спільну діяльність з випуску інформаційних матеріалів з питань підприємництва.
Згідно п.2.3 Договору учасник зобов'язався виконувати положення Статуту Фонду та сприяти Фондові в здійсненні його діяльності.
Згідно п.3.1 Договору відповідно до п. 5.2 Статуту Фонду, у зв'язку з вступом у Фонд, Підприємець здійснює безповоротну фінансову допомогу (внесок) і перераховує на розрахунковий рахунок виконавчої дирекції Фонду суму у розмірі 86400 грн. 00 коп..
Додатковою угодою № 01 від 20.05.2008р. до Договору було зменшено загальний розмір безповоротної фінансової допомоги до 63060,00 грн. та встановлено термін внесення безповоротної фінансової допомоги до 20.12.2009 р.
Спір виник з огляду на те, що, як вважає позивач, станом на 12.04.2010 р. у відповідача згідно з умовами Договору є заборгованість у розмірі 18495 грн. 00 коп.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В ході перегляду справи суд апеляційної інстанції, проаналізувавши умови Договору, встановив, що укладений сторонами Договір не містить в собі грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, а свідчить тільки про здійснення відповідачем позивачу безповоротної фінансової допомоги (внеску) в зв'язку зі вступом у Фонд.
В матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та не доведено наявність зобов'язань майнового характеру відповідача: благодійництво або оплата наданих позивачем послуг при спільній діяльності.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, апеляційним господарським судом під час перегляду справи встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду попередньої інстанції про відмову в позові, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.
При цьому колегія зазначає, що апеляційним господарським судом під час перегляду справи дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судове рішення відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для його скасування відсутні.
З урахуванням встановленого та керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2010р. у справі №24/154/10 залишити без змін.
Головуючий суддя : В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко