АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючої судді Полтавцевої Г. А.
суддів Глиняного В.П., Мосьондза І.А.
прокурора Хоменка О.М.
захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року.
Цією постановою скарга захисника ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого військової прокуратури Київського гарнізону від 27 вересня 2010 року в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, залишена без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що в цій постанові вказано статтю Кримінального кодексу України, за якою порушено справу, подальше її спрямування, при порушенні кримінальної справи були виконані вимоги ст.ст.95-98 КПК України щодо наявності приводів та підстав до порушення кримінальної справи, рішення прийнято компетентною особою, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, не викликає сумнівів, а тому постанова про порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник скаржника подала апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що на момент порушення кримінальної не було для цього достатніх підстав, а тому висновки суду є надуманими і не відповідають фактичним обставинам справи.
Справа № 10-2085/10 Головуючий в 1 інстанції Отрош І.О.
Категорія ст.236-8 КПК Доповідач Полтавцева Г.А.
Крім того, апелянт посилається також на те, що в діях її підзахисного ОСОБА_3 відсутні ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, оскільки в постанові про порушення кримінальної справи відсутні будь-які дані, які б вказували на те, що ОСОБА_3 шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодів грошовими коштами ДП МОУ «Готель Козацький».
В запереченнях прокурор просить постанову суду залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого по справі рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника скаржника, яка підтримала апеляцію, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали за скаргою та матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, постановою старшого слідчого військової прокуратури Київського гарнізону від 27 вересня 2010 року порушено кримінальну справу щодо заступника директора з комерційних питань ДП «Готель Козацький» Міністерства оборони України ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК країни, відносно колишнього тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП «Готель Козацький» Міністерства оборони України ОСОБА_4 та колишнього головного бухгалтера даного підприємства ОСОБА_5, за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК країни.
З постанови про порушення кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_3, будучи заступником директора з комерційних питань ДП «Готель Козацький» Міністерства оборони України, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зловживаючи службовим становищем склали завідомо фіктивні акти про виконання ОСОБА_5 робіт по здійсненню консультацій з питань комерційної діяльності від 07, 10, 26 червня та 1 липня 2010 рок, на підставі яких в період з 21 червня по 2 липня 2010 року перерахували на банківський рахунок ОСОБА_5 192 780 гривень. В подальшому ОСОБА_5 зняла вказані грошові кошти з банківського рахунку та вони були розподілені між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, та використані на власний розсуд, завдавши даному підприємству матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», апеляційний суд, відповідно до вимог ст.382 КПК, при перевірці судових рішень, винесених щодо постанов про порушення кримінальної справи, має з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.
Як видно з протоколу судового засідання, суддя, розглядаючи дану скаргу, заслухав захисника скаржника, прокурора, дослідив матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи і обґрунтовано прийшов до висновку, що при порушенні кримінальної справи органами досудового слідства вимоги діючого законодавства України були дотримані.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає аргументованим і з ним погоджується.
Відповідно до вимог ст. ст.94, 97-99 КПК України прокурор чи слідчий за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказати в постанові ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.
Судом встановлено, що приводом для порушення кримінальної справи стали достатні дані, які вказували на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, а підставами - матеріали, які були зібрані в ході розслідування кримінальної справи, порушеної 29.07.2010 року за фактом вчинення злочину, і містяться вони в протоколах допитів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, а також в матеріалах справи, порушеної за фактом, а саме: в поясненнях ОСОБА_11, ОСОБА_5, протоколі допиту свідка ОСОБА_5, додатковому протоколі її допиту та інших документах, які були отримані з законних джерел.
Таким чином, вимоги ст. 236-8 КПК України при розгляді скарги судом було дотримано.
Доводи захисника скаржника про неналежну оцінку судом зібраних по справі доказів, не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст.236-8 КПК України, суддя при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи з'ясовує лише питання про те, чи були наявними приводи і підстави, передбачені в ст. 94 ч.1 КПК України, для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.
Досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, наявності в неї умислу на вчинення злочину, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року, якою скарга захисника ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на постанову старшого слідчого військової прокуратури Київського гарнізону від 27 вересня 2010 року в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, залишена без задоволення, залишити без змін , а апеляцію захисника ОСОБА_2 - без задоволення .
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
Полтавцева Г.А. Глиняний В.П. Мосьондз І.А.