29 листопада 2010 р. № 14/027-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М.,
суддів:Кролевець О.А.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агромарс" (відповідач)
на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2010 р.
(залишено без змін рішення господарського суду Київської області від 31.03.2010 р.)
у справі№14/027-10
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агромарс"
простягнення коштів
за участю представників:
від позивачаЄвстігнєєв А.С.
від відповідачаПроценко М.П.
У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" (далі -ТОВ "РосУкрЕнерго") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агромарс" (далі -ТОВ "Комплекс "Агромарс") та, з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог, поданого в порядку ст. 22 ГПК України, просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 101 665,80 грн. основного боргу, 3 910,15 грн. інфляційних втрат, 1 122,40 грн. трьох процентів річних, а також 9 800,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Рішенням господарського суду Київської області від 31.01.2010 р. у справі № 14/027-10 (суддя Бацуца В.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2010 р. (колегія суддів у складі: Сибіга О.М. -головуючий, Жук Г.А., Остапенко О.М.), позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Комплекс "Агромарс" на користь ТОВ "РосУкрЕнерго" 101 665,80 грн. основного боргу, 3 863,30 грн. інфляційних втрат, 1 122,40 грн. 3% річних, 9 702 грн. витрат на послуги адвоката, 1 066,51 грн. державного мита та 233,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 31.03.2010 р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2010 р., ТОВ "Комплекс "Агромарс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю, мотивуючи скаргу порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.11.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ТОВ "Комплекс "Агромарс" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 29.11.2010 р. о 12 год. 05 хв.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 26.11.2010 р. № 02.02.-10/659 перегляд у касаційному порядку судових рішень у справі № 14/027-10 доручено здійснити колегією суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Демидова А.М. -головуючий, судді Кролевець О.А. і Шевчук С.Р.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 05.01.2009 р. між ТОВ "РосУкрЕнерго" (Постачальник) та ТОВ "Комплекс "Агромарс" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 36Б/-09/09-03/50 (надалі -Договір), згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом -товар, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.
Згідно з п. 1.2 Договору номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється сторонами за обопільною згодою на основі заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачання та приймання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товаро-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.
Відповідно до п. 3.1 Договору загальна ціна Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару Покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається Постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.
Згідно з п. 3.2 Договору Покупець зобов'язується оплатити повну вартість товару, відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар, протягом 10 банківських днів з дати здійснення поставки товару.
В силу ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "РосУкрЕнерго" на виконання умов Договору поставило ТОВ "Комплекс "Агромарс" товар - дизпаливо на загальну суму 101 665,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № РУ-2541 від 10.10.2009 р., рахунком-фактурою № РУ-2915 від 10.10.2009 р. і довіреністю серії ЯПР № 325865 від 09.10.2009 р., виданою відповідачем на свого представника Пресіча В. В.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, ТОВ "Комплекс "Агромарс" за поставлений товар не розрахувалося, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 101 665,80 грн.
Посилання відповідача на те, що поставка товару позивачем здійснювалася поза межами дії Договору, обґрунтовано спростовані судами попередніх інстанцій, оскільки судами встановлено, що поставка відбувалася після укладення Договору та в період його дії, а товар, який передавався за видатковою накладною, відповідає товару, визначеному в предметі Договору.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно стягнув з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань та зробивши відповідний перерахунок сум, господарські суди попередніх інстанцій підставно стягнули з ТОВ "Комплекс "Агромарс" на користь ТОВ "РосУкрЕнерго" 3 863,30 грн. інфляційних втрат та 1 122,40 грн. 3% річних.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими та правомірними висновками судів попередніх інстанцій в частині вимог позивача про стягнення з відповідача сум основного боргу, інфляційних нарахувань та процентів річних та вважає, що суди з достатньою повнотою встановили обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін і, виходячи від встановленого та вимог закону, дійшли до правильного висновку про часткове задоволення позову, а тому, у цій частині рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката, то такі висновки судів попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, зроблені за неповного з'ясування всіх обставин справи, з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст.ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення в частині стягнення витрат на послуги адвоката таким вимогам в повній мірі не відповідають.
Так, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється, тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", котра визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам.
Проте висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката зроблені без урахування вищевикладеного та належної правової оцінки документів, поданих позивачем у якості доказів понесення ним таких витрат.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було заявлено про стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 9 800,00 грн. Водночас, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь позивача 9 702,00 грн. витрат на послуги адвоката. При цьому всупереч вимогам ст. 84 ГПК мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить доводів, за якими судом першої інстанції стягнуто витрати на послуги адвоката у розмірі меншому, ніж було заявлено позивачем, на що не звернув уваги апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з ТОВ "Комплекс "Агромарс" на користь ТОВ "РосУкрЕнерго" витрат на послуги адвоката є передчасними та необґрунтованими, з огляду на що в цій частині рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агромарс" задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2010 р. та рішення господарського суду Київської області від 31.03.2010 р. у справі № 14/027-10 скасувати в частині стягнення витрат на послуги адвоката.
Справу № 14/027-10 у цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.
В іншій частині постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2010 р. та рішення господарського суду Київської області від 31.03.2010 р. у справі № 14/027-10 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.А. Кролевець
С.Р. Шевчук