Провадження №2/359/1196/2025
Справа №314/3383/24
Іменем України
06 травня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Журавського В.В.
при секретарі Алфімовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визначення місця проживання дитини, -
1. Короткий зміст позовних вимог.
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . Від цього шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час шлюбні відносини між ними припинені та проживають вони окремо. 07 жовтня 2015 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ). Від цього шлюбу вони мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_6 , 2013 року народження, та сина ОСОБА_7 , 2021 року народження. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем та з 8-го класу навчається в Дружелюбівській філії опорного закладу освіти «Матвіївський загальноосвітній навчально-виховний комплекс «Всесвіт» Матвіївської сільської ради. Мати неповнолітнього ОСОБА_3 з 2016 року не приїжджає до сина, не відвідує його, не телефонує синові, самоусунулась від його виховання, в навчальному закладі матір'ю дитини вважають ОСОБА_4 . Тому позивач вказав, що в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його місце проживання слід визначити разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2024 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, до участі у справі був залучений орган опіки та піклування виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області (а.с.40-41).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2025 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_8 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.55-56).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.60).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив проводити заочний розгляд цивільної справи, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України.
3. Ставлення учасників цивільного процесу до пред'явленого позову.
Представник позивача ОСОБА_8 підтримала пред'явлений позов та просила суд його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася. Відзив на позов не надала та про причини неявки суд не повідомила. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник третьої особи ОСОБА_9 направила до суду лист з проханням розглянути цивільну справу за відсутності представника служби у справах дітей Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області та зазначила, що заперечень проти позовних вимог немає (а.с.45).
4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно 23 червня 2016 року серії НОМЕР_1 (а.с.12).
Згідно акту обстеження відносно громадянина ОСОБА_1 від 31 липня 2024 року, складеного комісією Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, з 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_4 , а також з дітьми: сином ОСОБА_3 , 2009 року народження, сином ОСОБА_7 , 2021 року народження, та дочкою ОСОБА_6 , 2013 року народження (а.с.13)
За змістом рішення виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області №162 від 04 вересня 2024 року, яким затверджений висновок про доцільність проживання неповнолітньої дитини разом з батьком, вбачається, що ОСОБА_1 спроможний виконувати обов'язки з виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доглядати за ним. Тому орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.47-49).
Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.13 «Особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей» СК України.
5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
Відповідно до ч.2 ст.29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ст.160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
За змістом правого висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі №351/611/21 (провадження №61-990св23) вказано, що у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України. У справі, яка переглядається, встановлено, що народився син і на час звернення до суду з позовом та розгляду справи у суді першої інстанції йому виповнилося 14 років. Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства він може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині. Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, колегія суддів Верховного Суду вважає, що підстави для визначення судом місця проживання дитини, якій виповнилось 14 років, відсутні, тому у задоволенні позовних щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини, необхідно було відмовити. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі №537/5119/15-ц (провадження №61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі №753/6498/15 (провадження №61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі №686/18140/21 (провадження №61-6611св22).
Згідно з ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду в серпні 2024 року з вимогою про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав на те, що мати неповнолітнього сина не приїжджає до дитини, не відвідує його, не телефонує, повністю самоусунулась від виховання дитини. Тому, на переконання позивача, визначення місця проживання неповнолітнього сина разом з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Разом з цим, положеннями чинного ЦК України та СК України не передбачено можливості визначення місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцятирічного віку, з одним із батьків. В силу ч.3 ст.160 СК України неповнолітній ОСОБА_3 може вільно обирати собі місце проживання з кимось з батьків. Зокрема, в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 пояснив, що він проживає разом за батьком.
Зважаючи на викладене, судом не встановлено підстав для втручання у порядок фактичного місця проживання неповнолітньої дитини, який склався між сторонами по справі.
З цих підстав вимога про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з батьком за адресою його місця проживання є необґрунтованою та в її задоволенні належить відмовити.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З квитанції від 05 серпня 2024 року (а.с.24) вбачається, що при пред'явленні позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 968 гривень 96 копійок. Зважаючи на те, що у задоволенні пред'явленого ним позову відмовлено, тому підстави для відшкодування понесених судових витрат, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст.29 ЦК України, ст.160, ч.1 ст.161 СК України, ч.1 та ч.6 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного заочного рішення суду - 09 травня 2025 року.
Суддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський