Справа № 357/2978/25
Провадження № 2-а/357/39/25
09 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ільницька І. П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду в м. Біла Церква адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,-
05 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1693112 від 18 лютого 2025 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Позов обґрунтовано тим, що 18 лютого 2025 року поліцейським 1 батальйону 1 роти 1 взводу Полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Марченко Владиславом Ярославовичем відносно ОСОБА_1 винесена постанова серії ЕГА № 1693112. Відповідно до винесеної Постанови позивач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП. Згідно постанови 18 лютого 2025 року в Київській області, Білоцерківському районі, м. Біла Церква на АД М-05 Київ-Одеса 78 км. ОСОБА_1 перебував в громадському місці в п'яному вигляді та своєю поведінкою ображав людську гідність і громадську мораль, що виражалась в розхитуванні даної особи при ходьбі зі сторони в сторону , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 85 грн. Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а тому постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів. Вказав, що 18 лютого 2025 року близько 01 години позивач в якості пасажира легкового автомобіля разом зі своїм знайомим повертався з міста Києва в місто Біла Церква, відпочивав та заснув. Прокинувся від голосу невідомого та зрозумів, що їх зупинив працівник поліції на КПП при в'їзді в м. Біла Церква зі сторони м. Києва, 78 км автодороги Київ-Одеса. Працівники поліції повідомили водієві, що вбачають ознаки алкогольного сп'яніння. Водій пройшов огляд на місці зупинки на стан алкогольного сп'яніння, виявилось, що він тверезий. На думку позивача працівники поліції упереджено ставились як до нього, так і до водія. Крім позивача, водія та працівників поліції на місці зупинки більше нікого не було, він вів себе адекватно, не хитався зі сторони в сторону, як зазначено в постанові. Крім іншого він не перебував в громадському місці, своєю поведінкою не ображав людську гідність чи мораль. Всупереч нормам КУпАП в постанові не зазначено часу вчинення правопорушення, невірно зазначено прізвище позивача « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_3 ». Тому ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову серії ЕГА № 1693112 від 18 лютого 2025 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
06.03.2025 ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано надати до суду належним чином засвідчену копію постанови від 18 лютого 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 178 КУпАП та в копіях всі матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
13 березня 2025 року до суду надійшов відзив від представника відповідача Пєтухова Сергія Сергійовича, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказали, що позивач звертає увагу суду про перебування в п'яному вигляді не в громадському місці, однак подія мала місце на стаціонарному поліцейському посту, за адресою: дорога для автомобілів загального користування М-05 Київ-Одеса, 78 км, який доступний та відкритий для населення вільно, де поліція згідно ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію». Окрім цього, переглядаючи долучені відеоматеріали, було встановлено, що поведінка позивача не відповідала обстановці, а саме позивач агресивно та зухвало себе поводив, вживав нецензурну лексику в бік поліцейського, проявляв неповагу з особливим цинізмом, ймовірно причиною чого було саме вживання алкоголю, що і сам підтвердив на 01 год 48 хв. 31 сек. запису (камера 477430), також під час цього грубого спілкування та висловлення образ в бік працівників поліції під час виконання ними службових обов'язків, яке зафіксоване на портативні відео реєстратори поліцейських можливо встановити факт порушення координації рухів.
Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не зверталися, у встановленні судом строки надійшов відзив на позов, у встановленні судом строки на адресу суду відповідь на відзив не надходила тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В силу вимог ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
18 лютого 2025 року поліцейським 1 батальйону 1 роти 1 взводу ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області рядовим поліції Марченко Владиславом Ярославовичем було винесено постанову серії ЕГА № 1693112 по справі про адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що 18.02.2025 в Київській області Білоцерківському районі, м. Біла Церква траса АД М-05 Київ-Одеса 78 км громадянин ОСОБА_1 перебував в громадському місці у п'яному вигляді та своєю поведінкою ображав людську гідність і мораль, що виражалась у розхитуванні даної особи при ходьбі зі сторони в сторони. Зафіксовано на БК Моторола 476282, 477430. Враховуючи , що громадянин ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказаною постановою на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органу державної виконавчої служби стягнути з правопорушник подвійний розмір штрафу 170 грн.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За приписами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 183 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Тобто, органи національної поліції мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі щодо накладення адміністративного стягнення за завідомо неправдивий виклик поліції.
Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст 276 КУпАп справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника.
При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Так, згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст. 252 цього Кодексу встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 80 КУпАП).
Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідачі як представники державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Отже, як зазначено вище, та відповідно до вимог статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП представник відповідача надав диск з відеозаписом з бодікамери Моторола 476285, 477430.
Суд, дослідивши відеозапис з бодікамери Моторола 476285, 477430 встановив, що ОСОБА_1 18 лютого 2025 року з 01 год 08 хв на АД М-05 Київ-Одеса 78 км перебував у п'яному вигляді та своєю поведінкою ображав людську гідність і громадську мораль, що виражалась у нецензурній лайці в бік поліцейських, похитуванні зі сторони в сторону.
Поліцейські здійснили адміністративне затримання позивача та на вимогу затриманого викликали адвоката з безоплатного центру надання правової допомоги, після чого позивача доставили у відділ поліції, де була винесена оскаржувана постанова.
Частина 1 статті 178 КУпАП встановлює відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у виді попередження або накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2020 року по справі №536/2056/16-а роз'яснив, що об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у появі в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль (формальний склад). Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу.
В той же час, диспозиція ч.1 ст.178 КУпАП містить відповідні ознаки, за якими певні дії можна кваліфікувати як вчинення адміністративного правопорушення, а саме: місцем вчинення правопорушення є громадське місце; суб'єкт правопорушення має бути у п'яному вигляді, тобто перебувати в стані алкогольного сп'яніння;суб'єкт правопорушення має вчиняти дії, які ображають людську гідність та громадську мораль.
Об'єктивна сторона даного правопорушення передбачає поведінку особи у стані сп'яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав'язливе ставлення до громадян тощо); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп'яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п'яний повністю безпорадний (у непритомному стані). До того ж не має значення вид ужитого напою, що містив алкогольну складову (це може бути пиво або інший слабоалкогольний напій), які не віднесені до спиртних напоїв та розпивання яких у громадських місцях не заборонено.
Відповідно до наведеного в ч.1 ст.1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під'їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги.
Дійсно, з наявного в матеріалах справи диску з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського вбачається, що спілкування співробітників поліції з позивачем дійсно відбувалось у громадському місці - автодорозі М-05 Київ-Одеса, яка доступна та відкрита для населення.
Поведінка позивача свідчила про те, що він явно перебував в стані алкогольного сп'яніння та своєю поведінкою ображав людську гідність і громадську мораль, а саме проголошував непристойні висловлювання, грубі вигуки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП є недоведеним, а відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Крім того, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17)
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята внаслідок всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд вважає, що відсутні підстави для скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КупАП.
Посилання позивача на неправильність написання в постанові його прізвища « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_3 » є опискою та не може слугувати підставою для скасування такої постанови.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 19 Конституції України,ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 241, 242, 244, 246,255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 33, ст.188-6, 230-1, 245, 251, 252, 280, 283, 289, 293 КУпАП, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції. Місце знаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3. Код ЄДРПОУ: 40108646.
СуддяМ. М. Бебешко