Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2007/24
Провадження № 1-кп/935/224/24
08 травня 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060000000460 від 30.08.2023, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України,
встановив:
До суду від прокурора Житомирської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060000000460 від 30.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України,
Захисником ОСОБА_7 до суду подано клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, яке обґрунтовано тим, що зміст обвинувального акту не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Крім того, частина 1 ст. 297-1 КК є злочином із матеріальним складом, що обов'язково передбачає завдання значної шкоди її законному володільцю або власнику, розмір якої має становити сто і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, інакше, це адміністративне правопорушення (ст. 53-1 КУпАП). Враховуючи те, що ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 обвинувачуються у самовільному зайнятті земельної ділянки (ч. 2 ст. 197-1 КК), де наявність значної шкоди є обов'язковою, власником якої є Житомирська ОДА, в обвинувальному акті не зазначено ні розмір шкоди, ні відомості про потерпілу особу, що є порушенням вимог п. 3, п.7 ч.2 ст. 291 КПК України. Окрім цього, у порушення п.3-1 ч.2 ст. 291 КПК, відсутні відомості про наявність чи відсутність викривача. Таким чином, зміст обвинувального акту не відповідає вимогам п. 3, п.3-1, п.7 ч.2 ст.291 КПК України, що є безумовною підставою для його повернення прокурору для усунення недоліків. Також, обвинувачення є неконкретним, не відповідає за змістом вимогам ст.197-1 КК України. Склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, обов'язково передбачає матеріальну шкоду у розмірі понад 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проте, в обвинуваченні за ч. 2 ст. 197-1 КК України відсутні відомості про заподіяння ОСОБА_9 значної шкоди, що виключає притягнення їх до кримінальної відповідальності, адже це може бути діяння, передбачене ст. 53-1 КУпАП. Як зазначено вище, потерпілим від злочинів, передбачених ч. 1 і ч. З ст. 197-1 КК, є законний володілець або власник самовільно зайнятої земельної ділянки. Стверджуючи в обвинуваченні про самовільне зайняття земельної ділянки та будівництво на самовільно зайнятих землях будівель, прокурором не зазначено, кому заподіяно шкоду, адже, у разі відсутності потерпілих, відсутні й ознаки діяння, передбаченого ч. 1 і ч. 3 ст. 197-1 КК України. В своїй ухвалі від 12.09.2018 року у справі №1-179/1 1 Верховний Суд вказав, що «вважає за необхідне зазначити, що обов'язковою факультативною ознакою об'єкта злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, є предмет злочину, а саме земельна ділянка, і вищенаведені індивідуальні ознаки (власник земельної ділянки та її точна адреса, кадастровий номер) є обов'язковими для її індивідуалізації.» Проте, в обвинувальному акті відсутні вказані індивідуальні ознаки земельної ділянки, що є предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК, оскільки в обвинуваченні не зазначений кадастровий номер ділянки, яку самовільно зайняли мої клієнти. Визначення самовільно зайнятої земельної ділянки як « по периметру власної земельної ділянки з кадастровим номером. 182....0004» не є точною індивідуальною ознакою предмету злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК. Стверджуючи, що ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 вчинили діяння групою осіб, в обвинуваченні не зазначено, які саме кожен із них вчинив дії, хто з них є організатором, пособником, виконавцем тощо.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримали подане захисником клопотання, просили повернути обвинувальний акт.
Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав подане клопотання, вважав його обґрунтованим.
Прокурор у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України. Щодо відсутності відомостей про потерпілу особу прокурор зазначила, що в обвинувальному акті вказано, що потерпілим у відповідності до положень ч. 2, 3, 7 ст. 55 КПК України, жодна особа в кримінальному провадженні не визнавалась. Щодо відсутності відомостей про розмір заподіяної шкоди, прокурор зазначила, що ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачуються за ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28 ч. 3 ст. 197-1 КК України. Згідно позицій Верховного Суду (справа № 743/2194/19) кваліфікуючими ознаками самовільного зайняття земельної ділянки є вчинення цього злочину: 1) особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 197-1 КК; 2) групою осіб; 3) щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель (ч. 2 ст. 197-1 КК України). Щодо неконкретного обвинувачення, прокурор зазначила, що в обвинувальному акті наведено обставини, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію дій кожного з обвинувачених з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення. Наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, даг можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акта в частині викладення фактичних обставин та формулювання обвинувачення спрямовані на затягування розгляду справи, що може призвести до порушення положень ст. 28 КПК України щодо розумності строків судового розгляду справи, є безпідставними, передчасними та такими, що порушують, передбачений ст. 26 КПК України, принцип диспозитивності, згідно якого суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які внесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, ознайомившись з обвинувальним актом і реєстром матеріалів досудового розслідування в додаток до нього, приходить до таких висновків.
Відповідно до частини 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Згідно положень п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Згідно положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Таким чином, у наведеній статті, окрім викладення в обвинувальному акті обставин кримінального правопорушення, прямо вказується на необхідність викладення також формулювання обвинувачення, оскільки формулювання обвинувачення - це юридичний висновок, заснований на фактичних обставинах справи, зміст якого складають правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції застосовуваної норми КК, тому що саме формулювання обвинувачення визначає конкретний обсяг і межі судового розгляду і надає можливість обвинуваченому у повній мірі реалізувати своє право на захист, оскільки дозволяє точно визначити обсяг і межі свого захисту в рамках конкретного кримінального провадження.
Доктриною кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» частини третьої ст. 6, є негайна та детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. При цьому є пріоритетним неформальне розуміння поняття «обвинувачення».
Практика Європейського Суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
Суд приходить до висновку, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Положеннями ч. 4 ст. 291 КПК України надання суду інших документів, не передбачених цією статтею, до початку судового розгляду забороняється.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України можна дійти висновку, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Закон уповноважує прокурора на викладення в обвинувальному акті обставин справи на власний розсуд. При цьому, прокурор керується внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повній та всебічній оцінці доказів, що були отримані під час досудового слідства, у їх сукупності. Разом з тим суд, при розгляді справи по суті, має право самостійно та безпосередньо дослідити докази, надати їм відповідну правову оцінку, виклавши висновки у прийнятому рішенні.
Обґрунтування, викладені стороною захисту, як підстава повернення обвинувального акту, виходять за межі вимог ст. 314 КПК України, пов'язаних з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, які суд має право вирішити.
Тому, у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору слід відмовити.
Під час досудового розслідування та при проведенні підготовчого судового засідання від учасників кримінального провадження ініціативи про укладення угоди в порядку ст. 468-475 КПК України до суду не надходило. Кримінальне провадження підсудне Коростишівському районному суду Житомирської області. Підстави щодо закриття кримінального провадження, передбачені п. 4-8 ч. 1 ст. 284, ч. 2 ст. 284 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні вважала за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечували щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Підстав для розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.
Клопотань про обрання запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 не надходило.
У відповідності до вимог ст. 314-316 КПК України наявні підстави для призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження
Відповідно до положень ч. 2 ст. 314? КПК України слід зобов'язати Житомирський районний сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області Міністерства юстиції України підготувати досудову доповідь щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314 -316, 372 КПК України, суд,
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору.
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060000000460 від 30.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України на 14 травня 2025 року о 15:00 год. у приміщенні Коростишівського районного суду Житомирської області.
Судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України здійснювати у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Доручити Житомирському районному сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області Міністерства юстиції України скласти, підготувати і надати суду в строк до 14.05.2025 досудову доповідь щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1