Справа № 366/3208/24
Провадження № 1-кс/366/288/25
08.05.2025 с-ще Іванків
Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_2 про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю у кримінальному провадженні № 42024112330000040, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 09.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,
Прокурор звернувся в суд із зазначеним клопотанням.
Розглянувши подане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про повернення через невідповідність вимогам КПК України, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів.
Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 160 КПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Прокурор додав до клопотання матеріали кримінального провадження, які відповідають ознакам документів, однак жоден з таких документів не завірений належним чином.
У постанові ККС ВС від 24.01.2023 в рамках справи № 727/9754/18 (касаційне провадження № 51- 3102 км 19) Верховний Суд, надаючи оцінку доводам сторони захисту про надання суду копій матеріалів кримінального провадження прийшов до таких висновків.
«За змістом ст.99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.
Як убачається з матеріалів справи, стороною обвинувачення загалом подавалися оригінали протоколів слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, а ті з них, які були подані в копіях, завірені належним чином».
Такими чином, КПК України допускає надання як доказів слідчому судді, суду копій матеріалів кримінального провадження, за умови, що вони є завіреними належним чином. Надання належним чином завірених копій документів не становить їх недопустимість.
Питання про те, яким чином мають бути завірені копії документів було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.
Частиною 20 пункту 1 статті 1 Закону України «Про стандартизацію» визначено, що стандарт - нормативний документ, а не нормативно-правовий акт.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про стандартизацію» національні стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов'язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.
Порядок оформлення копій документів унормований Наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях». У пункті 1 Розділу 1. Глави І Правил організації діловодства зазначено, що ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності.
Пунктом 8 Розділу 10 Глави 2 Правил організації діловодства встановлено, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
Слід звернути увагу на те, що у п. 11 Розділу 1 Глави ІІ Правил організації діловодства міститься посилання на необхідність застосування положень Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженому наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 квітня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003).
Згідно з пунктом 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.07.2020 №144, який набрав чинності з 1 вересня 2021 року, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 18.12.2018 у справі №761/5894/17, від 08.05.2019 року у справі №160/7887/18, від 01.06.2021 у справі №640/6758/20, від 01.07.2021 у справі №750/5843/19, від 01.06.2021 у справі №640/6758/20 та постанові ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.07.2023у справі № 233/4365/18.
Подані матеріали кримінального провадження не містять жодного з вище перелічених елементів, якими мають завірятись копії.
Отже, надання в обґрунтування поданого клопотання копій документів, які не завірені належним чином суперечить положенням ст.ст. 99, 132 КПК України.
Наведене не становить собою наслідком визнання наданих документів недопустимими доказами, оскільки слідчий суддя не вправі вирішувати такі питання, так як вони вирішуються судом, однак свідчить про невідповідність поданого клопотання вимогам КПК України.
Відповідно до п. 10 листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 05.04.2013 № 223-559/0/4-13, після розгляду клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя вправі постановити ухвалу про: 1) задоволення клопотання; 2) відмову у задоволенні клопотання; 3) повернення його для усунення недоліків, якщо клопотання подано слідчому судді без додержання вимог, визначених відповідною нормою КПК. Підстави повернення клопотання мають бути належним чином обґрунтовані, а недоліки, які потребують усунення, такими, що могли перешкодити постановленню слідчим суддею законного та обґрунтованого рішення.
Кримінальним процесуальним законодавством не визначено, яка саме за формою та змістом має бути постановлена ухвала слідчим суддею (судом) у разі, якщо клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження подане з недотриманням вимог КПК.
З огляду на звернення до слідчого судді з клопотанням, яке не відповідає вимогам КПК України, то його слід повернути.
Постановлення такої ухвали прямо не передбачено главою 15 кримінального процесуального кодексу, однак узгоджується із його іншими положеннями, які передбачають постановлення такого судового рішення (ч. 3 ст. 151, ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 172, ч. 4 ст. 244, ч. 2 ст. 295-1, ч. 3 ст. 297-3 КПК України).
За змістом ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст. 7 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до переконання, що постановлення ухвали про повернення клопотання не суперечитиме загальним засадам кримінального провадження та відповідатиме його завданням, закріпленим у ст.2 КПК України.
У постанові від 12.10.2017 у справі № 757/49263/15-к Верховний Суд України сформулював висновок про те, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України.
Аналогічні правові позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справах № 237/1459/17 та 243/6674/17-к.
Тому, постановлена ухвала про повернення клопотання може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Керуючись ст. 41, 110, 131, 132, 159, 160, 162-166, 218, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_2 про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю у кримінальному провадженні № 42024112330000040, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 09.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, повернути прокурору.
Роз'яснити прокурору його право на звернення з таким клопотанням до слідчого судді після усунення обставин, які стали підставою для його повернення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1