Справа № 359/8855/24
Провадження №2/359/594/2025
28.04.2025р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі Кулик Т.В.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача Дроботько О.В.
представника відповідача Журавської М.О.
представника третьої особи Берліни О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Служба у справах дітей Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, Служба у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, Чугуївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністертва юстиції про скасування усиновлення та поновлення первинного актового запису про народження,
У серпні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дроботько О.В. звернулась до Бориспільського міськрайонного суду із позовом у якому просила скасувати усиновлення ОСОБА_2 та внести до актового запису №30 від 04 жовтня 2010 року, про народження ОСОБА_2 первинні записи про народження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 була усиновлена 25 червня 2019 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 які перебували у зареєстрованому шлюбі. На підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області внесено відповідні зміни в актовий запис про народження дитини, а саме змінено прізвище, по батькові дитини на ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті чоловіка у позивача погіршились стосунки з донькою, вона намагаюсь, але не може знайти з нею спільної мови, не має психологічного контакту з дитиною. Залишившись без моральної та матеріальної підтримки чоловіка, вона не має можливості постійно бути з донькою наглядати за нею, оскільки їй необхідно працювати, щоб матеріально забезпечувати сім'ю. По мірі дорослішання дитини, у доньки стали проявлятися певні ознаки розладу поведінки, з'явилась замкненість, безпричинний сміх. З 2022 року позивач не може взагалі знайти з нею спільну мову. Будь які методи виховання та впливу на дитину не діють. Дитина повністю ігнорує її, не відкликається на її звернення, контакт з дитиною відсутній. Дитиною було вчинено спробу суїциду. За результатами всіх обстежень, донька ОСОБА_2 має встановлений діагноз F92.8, змішаний розлад поведінки і емоцій. Між позивачем та дочкою ОСОБА_5 склалися стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання та не залежно від волі позивача і виконання нею як усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 03.12.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, замінено неналежного відповідача на службу у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Журавська М.О. , позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи Берліна О.В. у судовому засіданні заперечила проти пред'явленого позову та просила у його задоволенні відмовити.
Заслухавши думку позивача та її представника, представників відповідача та третьої особи, допитавши свідка, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 грудня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , Лівобережним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним центром розвитку сім'ї було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 (а.с.30).
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області 25.06.2019 року постановлено про усиновлення громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши їх батьками в актовому записі про народження дитини. Також внесено відповідні зміни в актовий запис про народження дитини, а саме: змінено прізвище і по батькові дитини на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце народження: місто Київ. Ім'я, та дату народження дитини залишено без змін (а.с.35-38).
З вказаного рішення сліду, що під час усиновлення позивачу було відомо, що стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (після усиновлення ОСОБА_2 ), має шифр - 134,2 j 35,0 (за МКХ - 10) група здоров'я - основна, має хронічний тонзиліт, скривлення носової перетинки. Медико - педагогічної та медико - психологічної корекції не потребує.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , видане Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м. Київ) (а.с.31).
25.03.2024 року ОСОБА_2 проходила обстеження у КНП «Клінічна лікарня Психіатрія» у місті Києві, за результатами яких їй було встановлено діагноз F92.8 Змішаний розлад поведінки і емоцій /підтверджується епікризом (виписний) з медичної карти стаціонарного хворого №3228 відділення №12 від 25.03.2024 року (41-42).
ОСОБА_2 повторно прозодила обстеження та лікування у КНП «Клінічна лікарня Психіатрія» у місті Києві, з 04.07.2024 р. по 23.07.2024 р. Згідно до обстеження психолога: на перший план виступає порушення процесів уваги, ригідність та виснажуваність психічних процесів, емоційно - вольова незрілість. Вказана обставина підтверджується епікризом (виписний) з медичної карти стаціонарного хворого №8827 відділення №12 від 23.07.2024 року (а.с.55-56).
Згідно до картки про стан здоров'я і розвиток дитини, поведінка у ОСОБА_5 ризикована та демонстративна. Потребує психосоціальної підтримки та роботи з психологом, спільних дитячо - батьківських зустрічей для налагодження взаємного контакту. Стан емоційно - вольової сфери не стійкий. У класному колективі ОСОБА_5 знаходиться в ізоляції, хоча має позитивне ставлення та підтримку від однокласників. За методикою ДВОР (вади особистісного розвитку) має високий рівень агресивності та підвищений рівень імпульсивності, що проявляється у необдуманих діях та поведінці (а.с.45-48).
Відповідно до характеристики ОСОБА_2 , наданої директором Гнідинського ліцею імені Петра Яцика, Дівчина буває веселою, емоційною, але в неї часто змінюється настрій. Невпевнена в собі, проявляє підвищену тривожність. Від початку II семестру відкрито демонструє суїцидальні дії. Вчителі, практичний психолог стурбовані поведінкою дівчини. Регулярно повідомляють матір про випадки негативних проявів у поведінці (а.с.44).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовує його тим, що між нею та дочкою ОСОБА_5 склалися, незалежно від її волі, відносини, які роблять неможливим їхнє спільне проживання, виконання нею батьківських обов'язків - пункт 3 частини першої статті 238 СК України.
Мотиви, з яких виходив суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до змісту статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Зазначені положення закріплені в статті 207 СК України.
В контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов'язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.
Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах. З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України визначено виключений перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.
Згідно з частинами першою, другою статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
У частині першій статті 238 СК України передбачено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
За змістом пункту 13 вказаної постанови усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов'язків.
Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім'ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Свідок ОСОБА_2 вказала, що вона не проти скасування усиновлення, мами їй не подобається, тому що вона її не чує. Назвати конкретнішу причину не може. Натомість повідомила, що мати батьківські обов'язки виконує.
Так, посилання позивача та його представника на те, що поведінка дитини ОСОБА_2 змінилася в негативну сторону та настала з ускладненими особливостями настання у дитини перехідного віку та погіршення відносин в сім'ї суд до уваги не приймає, оскільки вказане не є підставою для скасування усиновлення, враховуючи те, що усиновителі з 2019 року займалися її вихованням.
За змістом частин 4, 5 статті 19 СК України при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
На виконання вимог статті 19 СК України, відповідачем підготовлено висновок від 24.02.2025 № 101-1787, відповідно до якого Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладено повноваження органу опіки та піклування, вважає за недоцільним скасування усиновлення ОСОБА_2 громадянкою ОСОБА_1 .
З вказаного висновку слідує, що матір'ю дитини ОСОБА_1 , не вжито всі можливі заходи щодо подолання труднощів та налагодження стосунків з донькою.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини, передбачені статтею 238 СК України, які слугують для скасування усиновлення відсутні, оскільки позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено того, що між ними як усиновлювачем і усиновленою дитиною склалися, незалежно від їх волі, стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання нею як усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, відтак позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПКУкраїни, ст. 238-241 Сімейного Кодексу України, -
Позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.05.2025 року.
Суддя Чирка С.С.