Справа № 357/5522/25
Провадження № 2-а/357/89/25
09 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Любченко А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 5 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
17.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № БЦРТЦК/698 від 08.04.2025 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн. за ч.3 ст.210 КУпАП.
Позов обґрунтований тим, що 08.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення за протоколом № 698 про порушення ч. 3 ст. 210 КУпАП від 20.03.2025, складеного командиром 3 роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 , відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким установлено, що ОСОБА_1 , оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14 годину 30.01.2025 р., однак не з'явився у визначену дату і час, порушивши вимоги порушивши п.п.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Зі змісту постанови слідує, що ОСОБА_1 була направлена повістка на адресу його місця проживання, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач викликався повісткою на 30.01.2025, тому саме цей день є датою учинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення. Однак протокол відносно ОСОБА_4 складений відповідачем 20.03.2025, тобто з порушенням відповідного 24-годинного строку що є порушенням ст. 254 КПпАП.
Позивач зазначає, що він не був належним чином чином поінформований про надходження «Повістки ТЦК». 25.01.2025 року у своїй поштовій скриньці знайшов повідомлення про надходження до відділення поштового зв'язку Укрпошта, рекомендованого відправлення, а саме: «лист з ТЦК», і жодним чином не був повідомлений про «Повістку ТЦК». Та 25.01.2025 року позивач отримав травму ноги - травматичний розрив лівого силового сухожилку, а 26.01.2025 року був госпіталізований на стаціонарне лікування к КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2». А тому фізично не міг отримати протягом 3 робочих днів поштове відправлення - лист, а подруге він не був поінформований, що це повістка ТЦК.
Отже, через хворобу і перебування в стаціонарі БМЛ №2, позивач не отримав лист ТЦК, і 29.01.2025 ПАТ «Укрпошта» повернуло його відправнику з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Також зазначено, що 28.01.2025 року позивач склав і надіслав на адресу керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлення про те, що він перебуває на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні КНП БМР Білоцерківська міська лікарня №2» та долучив довідку БМЛ №2. Дане повідомлення було надіслано відповідачу поштовим відправленням, яке було вручено 29.01.2025 року представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 - на прізвище ОСОБА_5 .
Таким чином, позивач у належний термін і у належний спосіб повідомив відповідача про свою хворобу і причину неявки до ТЦК для з'ясування змісту їхнього листа, що цілком відповідає приписам ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 05.02.2025 року, в день виписки зі стаціонару БМЛ №2, на шляху з лікарні до дому, дружина позивача доставила його на власному автомобілі до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та пояснила, черговому, що ОСОБА_1 прибув до РТЦК та знаходиться в автомобілі на парковці РТЦК, так, як не може пересуватися самотужки. Після вивчення медичних документів, черговий повідомив дружину позивача, щоб останній їхав далі лікуватися, а після видужання сам без виклику прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
20.03.2025 року позивач оновив свій електронний військово-обліковий документ «Резерв+» і з'ясував, що в його документі міститься запис про порушення правил військового обліку і що йому необхідно негайно з'явитися до ТЦК. Тієї ж дати, 20.03.2025 року, у другій половині дня, позивач за допомогою сторонніх осіб з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою з'ясування причин виклику, але на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БЦРТЦК/698. До протоколу було долучено надані позивачем пояснення, документи про хворобу, і копія повідомлення про перебування на лікуванні, надіслане до ІНФОРМАЦІЯ_2 рекомендованим відправленням від 28.01.2025 року. При цьому з'ясовано, що позивач згідно даних військово-облікового документа «Резерв+» перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчасно уточнив свої дані 20.05.2024 року, має право на відстрочку, тип відстрочки: бронювання.
Також позивач зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, позивач повторно повідомив відповідача, що він мав поважну причину неявки і не зміг з'явитися у визначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на лікуванні в БМЛ №2, та виконав приписи ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і письмово повідомив відповідача про причини неявки.
Позивач зазначає, що відповідачу достеменно було відомо, що позивач має відстрочку. Позивач, посилаючись на Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зазначає, що відповідач не в повному обсязі з'ясував обставини справи, не врахував обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, та виніс незаконну постанову про притягнення позивача до відповідальності. Позивач просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 за № БЦРТЦК/698 від 08.04.2025 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 головуючим суддею визначено Ярмолу О.Я. (а.с. 25-26) та матеріали були передані для розгляду 18.04.2025р.
Ухвалою судді від 18.04.2025 року відкрито провадження у зазначеній справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами ст.286 КАС України з повідомленням учасників справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, 28.04.2025 р. подав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав, судові витрати просив стягнути з відповідача.
Відповідач був повідомлений належним чином про день та час розгляду даної справи, зокрема, 22.04.2025р., 05.05.2025 відповідач отримав засобами поштового зв'язку ухвалу про відкриття провадження у справі та повістку з додатками, але в судове засідання відповідач не направив свого представника, не подав заяв чи клопотань і не скористався правом на подачу відзиву на позов.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Витягу з додатку «Резерв +» відносно ОСОБА_1 наявна інформація, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ТЦ, має номер в реєстрі «Оберіг», з підтвердженням статусу військового обліку, дані уточнені 20.05.2025 р., позивач має тип відстрочки: «бронювання» до 26.02.2026 року ( а. с.14 ).
Встановлено, що 20.03.2025 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП серії серії БЦРТЦК № 698 (а.с. 11), зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 був повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 14:00год. 30.01.2025, однак не з'явився у визначену дату та час, порушивши вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1487 від 30.12.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
08 квітня 2025 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , відносно ОСОБА_1 було винесено постанову БЦРТЦК №698 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с.10).
В оскаржуваній постанові зазначено, що відповідно до протоколу, громадянин ОСОБА_1 був повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 14:00 годину 30.01.2025, однак не з'явився у визначену дату та час, порушивши вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1487 від 30.12.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень, копія постанови була вручена позивачу 15.04.2025 року.
Згідно з виписки із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 з 26.01.2025 по 05.02.2025 проходив лікування у стаціонарі в ортопедо-травматологічному відділенні КНП БМР «БІЛОЦЕРКІВСЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ №2». Діагноз закритиий підшкірний травматичний розрив лівого силового сухожилку (а.с. 19, 25-26 ).
З наданих матеріалів справи вбачається, що 28.01.2025 року ОСОБА_1 направив на адресу керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлення про те, що він перебуває на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні КНП БМР «БІЛОЦЕРКІВСЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ №2» та долучив довідку БМЛ №2, що підтверджується поштовим відравленням з трек-номером 0911400317359, яке було вручено 29.01.2025 року представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 Криворот, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового підправлення (а.с.20,21).
Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до частини третьої статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що у відповідності до положень ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно вимог ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі ( ч. 2, 3, 4 ст. 256 КУпАП).
Отже, за змістом наведених правових норм КУпАП притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, а також проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, 1) організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; 2) здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; 3) виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; 4) організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до п.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу підчас мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Порядок №560).
Пунктом 34 Порядку № 560 визначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Суд звертає увагу, що Постановою КМУ №1147 від 08.10.2024 внесені зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку.
Відтак, у пункті 82 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Відповідно до п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
У даній справі судова повістка безпосередньо ОСОБА_1 вручена не була та докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні. Роздруківка АТ «Укрпошта» містить запис «лист з ТЦК», 23.01.2025 повернулося до відправника з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Матеріали справи містять докази направлення позивачем 27.01.2025 повідомлення з довідкою про перебування на лікуванні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Матеріали справи містять докази, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Категорія обліку «військовозобов'язаний», вказано номер в реєстрі «Оберіг». Також позивач уточнив всі свої дані 20.05.2025р., що слідує з додатку «РЕЗЕРВ +», позивач має відстрочку «бронювання» до 26.02.2025.
Також, матеріали справи містять докази, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що є поважною причиною не прибування у визначений строк до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Слід зазначити, що позивач виконав приписи ст. 22 Закону граїни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто письмово повідомив відповідача про причини неявки. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 не уникав свого обов'язку та виконав вимоги Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Суд звертає увагу, що представники БЦ РТЦК не зазначили, ні в протоколі про адміністравтине правопорушення, ні в оскаржуваній постанові про надані/надіслані позивачем докази та письмові пояснення про причини неявки до БЦ РТЦК.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а, в якій зазначив, що «процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
В свою чергу, відповідач в судове засідання свого представника не направив, будь-яких доказів в спростування позиції позивача не надав, не скористався своїм правом надати відзив на позов у даній справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Отже, факт вчинення позивачем правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено.
Аналізуючи зібрані по справі докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутня належна доказова база, яка б об'єктивно підтверджувала факт порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню, з закриттям провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови є такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 124, 126, 132, 139, 159, 171, 205, 242, 268, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову № БЦРТЦК/698 від 08.04.2025 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП України скасувати.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_6 /ЄДРПОУ / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_1 / судові витрати по справі у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень, 60 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 /.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 / АДРЕСА_2 /
Рішення складено 09.05. 2025 року.
СуддяО. Я. Ярмола