Справа № 357/12283/24
1-кп/357/104/25
09.05.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_4 ,
представника потерпілої (цивільного відповідача) ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Біла Церква Київської області обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами у кримінальному провадженні № 12024111030002768, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. москва російської федерації, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонер, освіта вища, розлучений, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024111030002768, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Водій ОСОБА_7 18.08.2024 близько 11 год 10 хв, керуючи технічно-справним автомобілем марки «KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Я. Мудрого зі сторони площі Соборної в напрямку до вул. Гоголя, де на нерегульованому пішохідному переході вул. Я. Мудрого, 7, що в м. Біла Церква Київської області, порушив вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі», п. 18.1 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», проявив неуважність та безпечність, не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не зменшив швидкості та не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, в результаті чого здійсним наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному перехідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля та мала перевагу в русі.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесне ушкодження у вигляді латерального виростку лівої великогомілкової кістки; пошкодження обох менісків лівого колінного суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я більше 21 дня.
Сукупність допущених водієм ОСОБА_7 порушень вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
За таких обставин ОСОБА_7 порушив правила безпеки дорожнього руху будучі особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
3. Позиції сторін.
Прокурор підтримала обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті з урахуванням проведеної додаткової судової медичної експертизи та уточненого діагнозу. Зазначила, що докази, надані суду стороною обвинувачення, є належними, достовірними та допустимими, а у своїй сукупності достатніми для доведення обставин, викладених в обвинувальному акті. Просила визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмір 3 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 51 000,00 грн з позбавленням права керування строком на 2 роки. Щодо заявленого цивільного позову просила задовольнити в частині, що документально підтверджується.
Представник потерпілої підтримав позицію прокурора та просив притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності. Уточнив вимоги цивільного позову, та з урахуванням позиції цивільного відповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України, просив стягнути на користь потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_4 :
з відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України:
1) майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням (відшкодування витрат на лікування), у розмірі - 12 472,40 грн;
2) шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, у розмірі - 307 527,60 грн;
з відповідача ОСОБА_7 :
1) моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі - 50 000,00 грн;
2) шкоду пов'язану з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, у розмірі - 12 472,40 грн;
3) процесуальні витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі - 30 000,00 грн.
Потерпіла підтримала позицію свого представника
Захисник вказав, що обвинувачений повністю визнає свою вину та погоджується на запропоновану прокурором міру основного покарання. Зазначив, що обвинувачений частково визнає цивільний позов в частині: матеріальної шкоди у розміорі 11 172,40 грн; моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Обвинувачений визнав свою вину. Підтримав позицію свого захисника, однак просив не застосовувати щодо нього додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування, зауваживши, що автомобіль йому життєво необхідний для поїздок до магазинів та аптек, а також іншому обслуговуванні себе.
Представник МТСБ у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу буз його участі.
4. Формулювання статті (частин статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Частина 1 статті 286 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
4.1. Оцінка доказів
Відповідно до статті 84 КПК України доказами у провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Всі докази, якими сторони обґрунтовують чи спростовують пред'явлене обвинувачення, мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності і достатності.
Учасники не заявляли клопотання щодо недопустимості доказів, які досліджені судом. Водночас судом не встановлені підстави визнавати надані сторонами докази недопустимими.
4.2. Щодо суб'єкта кримінального правопорушення.
Диспозиція частини 1 статті 286 КК України передбачає вчинення кримінального правопорушення загальним суб'єктом - фізична осудна особа, якій виповнилося 16 років та яка керує транспортним засобом.
ОСОБА_7 1962 року народження, медичну допомогу у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не отримує. Відомостей про його неосудність суду не надано. Обставина його керування транспортним засобом учасниками не оспорювались. Відтак обвинувачений є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
4.3. Щодо об'єктивної сторони.
Об'єктивна сторона цього кримінального правопорушення передбачає наявність таких складових: 1) діяння (дія або бездіяльність), що полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом; 2) наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень; і 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.
Сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_7 18.08.2024, керуючи технічно-справним автомобілем марки «KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Я. Мудрого зі сторони площі Соборної в напрямку до вул. Гоголя, де на нерегульованому пішохідному переході вул. Я. Мудрого, 7, що в м. Біла Церква Київської області, порушив вимоги п. 1.5, 2.3 (б), 18.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність та безпечність, не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не зменшив швидкості та не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, в результаті чого здійсним наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному перехідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля та мала перевагу в русі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесне ушкодження у вигляді у вигляді латерального виростку лівої великогомілкової кістки; пошкодження обох менісків лівого колінного суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що потягло тривалий розлад здоров'я більше 21 дня. Таке твердження підтверджується дослідженими матеріалами справи, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка повідомила, що 18.08.2024 приблизно о 10 годині ранку вона хотіла перейти дорогу в напрямку магазину АТБ. Перед початком руху подивилась наліво, направо, бачила, що машина була далеко від переходу. Однак після початку руху відчула удар та опинилась на землі. В подальшому до неї підійшли інші перехожі, приїхала швидка медична допомога та її госпіталізували;
- показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 , який вину повністю визнав за вказаних в обвинувальному акті обставин. Уточнив, що рухався зі швидкістю 20-25 км на год. Також повідомив, що має 35 років водійського стажу. Припускає, що не помітив пішохода внаслідок засліплення сонцем та закриття частини дороги стійкою автомобіля, однак уточнив, що це його не виправдовує. Після події він підбіг по потерпілої. Потім з сином заїхали до неї в лікарню та відвезли додому, спитав чи потрібно щось, на що потерпіла відповіла, що буде збирати чеки, оскільки не знає скільки коштуватиме лікування;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.08.2024, відповідно до якого встановлено вид події - наїзд транспортного засобу на пішохода; місце ДТП розташовано за адресою вул. Я. Мудрого, 7, на нерегульованому пішохідному переході, що обладнаний дорожніми знаками 5.35.1; 5.32.2 - пішохідний перехід. Дорожньо-транспортна пригода трапилась за участю транспортного засобу KIA RIO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому виявлені такі пошкодження: деформація капоту, потертість бруду на передньому бампері. Відповідно до долученої до протоколу схеми, транспортний засіб KIA RIO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зупинився за пішохідним переходом на відстані 2,4 м від задньої частини автомобіля (том 1, а.с. 180-193;
- відеозаписами з камери зовнішнього відеоспостереження, розташованих в межах нерегульованого пішохідного переходу за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 7, від 18.08.2024, на яких зафіксовано, що автомобіль марки «KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 18.08.2024 здійснив наїзд на пішохода - ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу (том 1, а.с. 199);
- висновком експерта № 223Д від 23.08.2024, відповідно до якого:
1) при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження: закритий перелом медіальної кісточки великогомілкової кістки лівого гомілково-ступеневого суглобу; забійна рана чола; забій поперекового відділу хребта; садна кінцівок;
2) описані ушкодження, заподіяні ОСОБА_4 утворились від дії тупого предмета (-ів), і могли утворитись внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в термін і за обставин, вказаних в постанові, про що свідчить характер і локалізація тілесних ушкоджень;
3) за ступенем тяжкості описані тілесні ушкодження у вигляді забійної рани чола, саден кінцівок, забою поперекового відділу хребта, заподіяні ОСОБА_4 , відносяться до легких тілесних ушкоджень;
4) за ступенем тяжкості описане тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому медіальної кісточки великогомілкової кістки лівого гомілково-ступеневого суглобу, заподіяне ОСОБА_4 , відноситься до середньої тяжкості, що потягло тривалий розлад здоров'я більше 21 дня (том 1, а.с. 200);
- висновком експерта № 346/Е від 21.02.2025, відповідно до якого:
1) згідно наданої медичної документації, проведеного контрольного рентгенологічного обстеження та заключень консультантів рентгенологів ДСУ «Київське ОБСМЕ» у ОСОБА_4 , 1966 року народження, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: а) перелому латерального виростку лівої великогомілкової кістки; пошкодження обох менісків лівого колінного суглобу - відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі що спричинили тривалий розлад здоров'я, так як для зрощення переломів такого характеру необхідний термін більший за 21 день; б) рана на чолі; саден на кінцівках; деструкції скловидного тіла, відшарування заднього гіалоїду лівого ока (без втрати функції органу) - які відносяться до легких тілесних ушкоджень;
2) всі виявлені тілесні ушкодження утворились від контакту з тупими предметами, якими могли бути виступаючі частини зовнішнього каркасу автомобіля, тверде дорожнє покриття тощо, могли утворитись в термін та за обставини, вказаних в ухвалі суду, тобто 18.08.2024 під час ДТП при знаходженні ОСОБА_4 в ролі пішохода збитого легковим автомобілем;
3) діагноз «Забій поперекового відділу хребта» відповідно до п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6, встановлений на основі суб'єктивних факторів і не підтверджується об'єктивними відомостями, а тому не враховується при оцінці наявності та ступеня тяжкості;
4) діагноз «МЧТ, Струс головного мозку (під питанням)» не підтверджений об'єктивною неврологічною симптоматикою (в медичній документації відсутній опис об'єктивної патологічної неврологічної симптоматики, яка виникає при спричиненні черепно-мозкової травми та при її наслідках, а також відсутній опис вогнищевої неврологічної симптоматики в динаміці), у зв'язку з чим не може прийматись до уваги при визначенні наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (том 2, а.с. 28-31).
Відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Пунктом 2.3 (б) ПДР передбачено, що для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі. Крім того згідно з п. 18.1 ПДР водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Однак, як вбачається з досліджених матеріалів ОСОБА_7 не дотримався вказаних ПДРЮ внаслідок чого допустив наїзд на пішохода.
Відтак, досліджені докази підтверджують отримання потерпілою ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середньої тяжкості внаслідок порушення обвинуваченим ОСОБА_7 правил дорожнього руху, що призвело до наїзду на пішохода.
4.4. Щодо суб'єктивної сторони.
З суб'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 286 КК України, характеризується необережною формою вини.
У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом, порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, яка спричинила шкоду потерпілій ОСОБА_4 . При цьому дії обвинуваченого не мали ознак умислу, натомість характеризуються як вчинені з необережності, що повністю узгоджується з ознаками злочинної недбалості відповідно до ч. 2 ст. 25 Кримінального кодексу України.
Судом встановлено, що обвинувачений повинен був і міг передбачити суспільно небезпечні наслідки своєї поведінки - з огляду на умови дорожнього руху, відсутність обмеження видимості, та наявність відповідних дорожніх знаків. Однак, попри наявну можливість, він не вжив необхідних заходів для уникнення наїзду на потерпілу.
Наявність причинного зв'язку між не дотриманням ОСОБА_7 вимог п. 1.5, 2.3 (б), 18.1 ПДР та отриманням потерпілою ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середньої тяжкості внаслідок наїзду на неї, об'єктивно підтверджується наданими та перевіреними в судовому засіданні доказами, достовірність в яких в Суду не викликає сумнівів.
За викладених обставин Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правила безпеки дорожнього руху будучі особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
5. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , Суд у відповідності до статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Обставин, що пом'якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального провадження.
Суд бере до уваги поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про його щире каяття. Під щирим каяттям у правозастосовній практиці розуміється не формальне визнання провини, а внутрішнє усвідомлення протиправності своєї поведінки, виражене у відповідній поведінці після вчинення злочину. В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений добровільно визнав свою вину, не намагаючись перекласти провину на інших, а також демонстрував повагу до суду і учасників процесу.
Відсутність спроб ухилитися від кримінальної відповідальності, добровільна поява до органів досудового розслідування, а також щирі пояснення, дані з власної ініціативи, свідчать про позитивну динаміку внутрішнього переосмислення поведінки обвинуваченого. У сукупності це дає підстави визнати щире каяття таким, що має не лише моральну, а й правову значущість, і обґрунтовано враховується судом як обставина, що пом'якшує покарання згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.
Крім того, судом встановлено, що обвинувачений надавав органу досудового розслідування повне сприяння в з'ясуванні обставин кримінального правопорушення. Таке сприяння проявилось у наданні правдивих, послідовних показань, які стали підґрунтям для збирання належних доказів, встановлення всіх учасників події, уточнення механізму вчинення діяння та кваліфікації правопорушення. Крім того, обвинувачений добровільно передав речі та предмети, що мали доказове значення у справі (автомобіль), чим значно полегшив процес доказування вини.
Враховуючи, що дії обвинуваченого сприяли розкриттю кримінального правопорушення, суд визнає наявність ще однієї обставини, що пом'якшує покарання - активного сприяння розкриттю злочину, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України. Зазначене свідчить про бажання особи не лише понести відповідальність, але й допомогти відновленню правопорядку, що має бути враховано при визначенні міри покарання.
Обставини, що обтяжують покарання відсутні.
Також Судом враховано, що обвинувачений має постійне місце проживання, не одружений. За медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався. Має статус учасника бойових дій та є військовим пенсіонером, раніше не судимий.
Отже, з урахуванням вказаних обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_7 , його ставлення до вчиненого, Суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень можливе без його ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити найменш суворе покарання з передбачених.
Водночас Суд зауважує, що у ч. 1 ст. 286 КК України, за якою засуджується ОСОБА_7 , додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами є обов'язковим до призначення. Зауваження обвинуваченого, що право керування йому потрібно для нормального повсякденного життя судом не може бути розцінено як підстава для незастосування додаткового виду покарання.
Суд наголошує, що призначення покарання є не лише формальним реагуванням держави на вчинення кримінального правопорушення, а й одним із ключових інструментів кримінально-правової політики, спрямованим на досягнення цілей справедливості, превенції та правової визначеності. Покарання неминуче передбачає певні обмеження особистих прав і свобод особи, оскільки за своєю сутністю є державною санкцією за порушення встановленого правопорядку.
Такі обмеження не мають на меті приниження людської гідності або помсту за скоєне, а служать засобом відновлення соціальної справедливості, запобігання новим правопорушенням та формування у засудженої особи належного ставлення до закону. У цьому контексті обраний вид і міра покарання мають відповідати тяжкості вчиненого, особі винного та обставинам, що впливають на рівень його суспільної небезпечності.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що тяжких наслідків не настало, ОСОБА_7 визнав вину повністю, раніше не судимий, пенсіонер. Відтак Суд доходить висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк один рік.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Саме таке покарання сприятиме становленню справедливості, рівності перед законом, забезпеченню добропорядності та відповідальності осіб за вчинювані ними діяння.
6.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.
6.1. Цивільний позов.
Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, підставами для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди
До початку судового розгляду від представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 надійшов цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди, яка складається з витрат на лікування та доходу, втраченого внаслідок ушкодження здоров'я, а також моральної шкоди.
Щодо матеріальної шкоди внаслідок витрат на лікування.
Представником цивільного позивача зазначено, що внаслідок ДТП, що сталась 18.08.2024 позивач (потерпіла) була доставлена до лікувального закладу КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2», і в подальшому проходила додаткові обстеження та амбулаторне лікування. Загальний розмір витрат на медичні препарати, ліки та проходження обстеження склав 12 472,40 грн. Зазначені вимоги заявлені до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
У своєму відзиві від 18.11.2024 (том 1, а.с. 233-288) Моторне (транспортне) страхове бюро України позов в цій частині не визнало, аргументуючи відсутністю підтвердження відповідних витрат.
Однак з долучених до цивільного позову документів вбачається, що ОСОБА_4 18.08.2024 доставлена до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2», де їх встановлено діагноз закритий перелом латерального виростка лівої великогомілкової кістки без зміщення. Забійна рана чола. Забій поперекового відділу хребта. Садно кінцівок. Та призначено лікування із зазначенням препаратів (том 1, а.с. 76).
В подальшому вона також у зв'язку з отриманими травмами зверталась до медичних установ, що підтверджується відповідними консультативними висновками від 09.09.2024, 14.09.2024, 25.09.2024 (том 1, а.с. 83-85), де їй також призначене відповідне лікування.
Як підтверджено наданими документами вартість послуг з обстеження склала 3 050,00 грн, зокрема:
- проведення МРТ-обстеження - 1 950,00 грн (чек № 2708 від 27.08.2024, том 1, а.с. 84);
- консультація лікаря-травматолога - 500,00 грн (акт та товарний чек від 09.09.2024, том 1, а.с 85-86);
- консультація невролога - 500,00 грн (акт та чек від 14.09.2024, том 1, а.с. 91-92);
- огляд очей - 100 грн (чек від 25.09.2024, том 1, а.с. 94).
Водночас підтвердження оплати огляду очей на суму 1200 грн позивачем не надано.
Відповідно до вказаних призначень позивачем придбані лікарські засоби на загальну суму 10 172,40 грн, що підтверджується:
- квитанцією від 19.08.2024 на суму 2 566,20 грн (том 1, а.с. 83);
- фіскальним чеком від 18.08.2024 на суму 493,16 грн (том 1, а.с. 87);
- фіскальним чеком від 18.08.2024 на суму 782,30 грн (том 1, а.с. 87);
- фіскальним чеком від 18.08.2024 на суму 250,00 грн (том 1, а.с. 87);
- фіскальним чеком від 19.08.2024 на суму 36,00 грн (том 1, а.с. 88);
- фіскальним чеком від 19.08.2024 на суму 251,40 грн (том 1, а.с. 88);
- фіскальним чеком від 22.08.2024 на суму 64,20 грн (том 1, а.с. 88);
- фіскальним чеком від 23.08.2024 на суму 398,90 грн (том 1, а.с. 89);
- фіскальним чеком від 27.08.2024 на суму 169,50 грн (том 1, а.с. 89);
- фіскальним чеком від 27.08.2024 на суму 229,70 грн (том 1, а.с. 89);
- фіскальним чеком від 28.08.2024 на суму 104,00 грн (том 1, а.с. 90);
- фіскальним чеком від 30.08.2024 на суму 109,50 грн (том 1, а.с. 90);
- фіскальним чеком від 14.09.2024 на суму 3 640,00 грн (том 1, а.с. 93);
- фіскальним чеком від 17.09.2024 на суму 83,00 грн (том 1, а.с. 95);
- фіскальним чеком від 17.09.2024 на суму 994,54 грн (том 1, а.с. 95).
Відтак Судом встановлено, що позивачем понесені витрати на лікування у розмірі 13 222,40 грн. Водночас зважаючи на закріплений принцип дизпозитивності, оскільки позивачем визначена менша сума, цивільний позов в цій частині підлягає задоволенню на суму 12 472,40 грн.
Як вбачається з досліджених матеріалів ОСОБА_7 є ветераном війни - учасником бойових дій (том 1, а.с. 207), і його цивільна-правова відповідальність не була застрахована.
Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Абзацом 2 п. 22.1 ст. 22 вказаного закону передбачено, що у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином цивільний позов ОСОБА_4 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 12 472,40 грн підлягає задоволенню.
Щодо матеріальної шкоди внаслідок втраченого доходу.
Частиною 1 ст. 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов'язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.10.2022 (справа № 906/1318/19) звертає увагу, що законодавство виокремлює різні правові режими відшкодування шкоди, завданої життю або здоров'ю фізичної особи.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, - цивільно-правовий інститут, який покликаний захистити майнові та немайнові права, порушені заподіянням фізичній особі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я та втратою нею працездатності.
За своїм характером втрата працездатності може бути стійкою або тимчасовою. У свою чергу, стійка втрата працездатності може бути повною чи частковою. До стійкої втрати працездатності відноситься інвалідність.
При цьому основною вимогою для розрахунку заробітку, що втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності є визначення відсотку втрати такої працездатності.
Натомість до позовної заяви не додано документів, які б свідчили про зменшення професійної або загальної працездатності (висновків експертизи, акту огляду медико-соціальної експертної комісії тощо).
Саме по собі зменшення отриманого позивачем доходу як фізичною особою-підприємцем у 2024 році (том 2, а.с. 43-46) в порівнянні з доходом в 2023 році (том 1, а.с. 121-125) на 7 % не є підтвердженням зменшення саме професійної або загальної працездатності.
Тому цивільний позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
В позовній заяві зазначено, що позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди також спричинена моральна шкода, яка полягає у сильних душевних стражданнях та фізичному болі, погіршенні стану здоров'я, нормального сну, життєдіяльності, гармонії, відпочинку. Враховуючи характер і тяжкість отриманих травм, розмір завданої моральної шкоди позивач оцінила в 50 000,00 грн, та просила стягнути їх з обвинуваченого (цивільного відповідача).
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунків.
На підтвердження отриманих потерпілим (цивільним позивачем) тілесних ушкоджень судом були досліджені докази, зазначені в п. 4.3 цього вироку.
Відтак суд вважає, що потерпілій була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення кримінального правопорушення щодо неї вона зазнала фізичних, душевних, психічних переживань, було завдано шкоди її здоров'ю, що потягло за собою вимушені зміни в її житті. Потерпіла була вимушена витратити час та зусилля для відновлення попереднього стану.
При вирішенні питання щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 відносно потерпілої ОСОБА_4 необережного діяння, яке є кримінальним правопорушенням з додатковим об'єктом - життя та здоров'я особи, а також характер страждань потерпілого, наявність негативних змін у її житті, відсутність пропозиції обвинуваченого на стадії досудового розслідування або судового розгляду надати грошову допомогу або ж оплатити лікування наслідків тілесних ушкоджень, вина ОСОБА_7 в заподіянні яких доведена у цьому кримінальному провадженні, тому суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог потерпілої (цивільного позивача) щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 копійок).
Щодо вирішення питання про професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Потерпілий (цивільний позивач) просить стягнути з обвинуваченого (цивільного відповідача) витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з долучених до позовної заяви документів 04 вересня 2024 року між потерпілою (цивільним позивачем) ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_5 укладено договір про надання правничої допомоги (том 1, а.с. 127).
Відповідно до додаткової угоди від 02.10.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.09.2024, сторони за взаємною згодою вирішили, що загальний розмір наданих послуг складає 30 000,00 грн (том 1, а.с. 130). Аналогічна сума зазначена в Акті приймання-передачі наданих послуг від 02.10.2024, в якому деталізовані надані послуги (том 1, а.с 131).
Крім того понесені витрати на правничу допомогу підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру від 02.10.2024, відповідно до якої ОСОБА_4 сплатила на користь ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн за надання правничої допомоги у цьому кримінальному провадженні (том 1, а.с. 132).
Зважаючи, що обвинувачений (цивільний позивач) добровільно шкоду не відшкодував, звернення за правничою допомогою потерпілою (цивільним позивачем) вбачається виправданою. Відтак цивільний позов у цій частині підлягає задоволенню.
6.2.Процесуальні витрати.
Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Питання про відшкодування понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення чи стороною захисту не піднімалось. Відповідно до змісту обвинувального акта витрати на залучення експерта відсутні.
6.3.Винагорода викривачу.
Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.
6.4. Спеціальна конфіскація.
Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.
6.5.Заходи забезпечення кримінального провадження.
6.5.1.Запобіжні заходи.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Запобіжні заходи у цьому кримінальному провадженні не застосовувались.
6.5.2.Арешт майна.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації щодо майна, на яке накладено арешт.
У цьому провадженні арешт на майно не накладався, а тому відсутні підстави для скасування арешту майна.
6.5.3.Щодо речових доказів і документів.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відповідно до постанови про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 21.08.2024 у цьому кримінальному провадженні визнаний речовим доказом автомобіль марки «KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до розписки від 29.08.2024 переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 .
Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує речовий доказ, а саме автомобіль марки «KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , залишити останньому та вважати повернутим.
Керуючись статтями 100, 124, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, Суд
1. ОСОБА_7 , який 27.07.1962, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
1.2. Призначити ОСОБА_7 покарання:
- за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000,00 грн (п'ятдесят одна тисяча гривень 00 копійок) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
2. Речові докази - автомобіль марки «KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , залишити останньому та вважати повернутим.
3. Цивільний позов потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_4 до обвинуваченого (цивільного відповідача 1) ОСОБА_7 та цивільного відповідача 2 Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення витрат на правничу допомогу, задовольнити частково.
Стягнути з цивільного відповідача 2 Моторного (транспортного) страхового бюро України (ідентифікаційний код юридичної особи - 21647131) на користь потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) майнову шкоду. Завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 12 472,40 грн (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дві гривні 40 копійок).
Стягнути з обвинуваченого (цивільного відповідача 1) ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з обвинуваченого (цивільного відповідача 1) ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок).
У решті позовних вимог потерпілої (цивільного позивача) відмовити.
4. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
5. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
6. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя: ОСОБА_8