Справа № 357/2431/25
Провадження № 2-о/357/143/25
08 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізовій А. Р., ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Біла Церква в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: ОСОБА_2 , в якій просила встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із земельних ділянок та будинку АДРЕСА_1 . Положеннями ст. 1217 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до заповіту від 27.03.2018, посвідченого секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області Кардаш Г.В., ОСОБА_4 на випадок смерті зробила розпорядження: все майно, що їй належало за життя заповісти ОСОБА_1 . ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Соколюк О.В. з метою оформлення права на спадщину, проте, приватний нотаріус роз'яснила заявниці, що її дівоче прізвище та прізвище матері мають відмінність в одну літеру.? ОСОБА_5 прізвище заявниці (до укладання шлюбу) та при народженні - ОСОБА_6 . Батьки заявниці згідно свідоцтва про народження - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Відповідно свідоцтва про шлюб, прізвища її батьків також зазначене - ОСОБА_9 . Натомість, в паспорті матері, заповіті та свідоцтві про смерть зазначено прізвище - ОСОБА_10 . Вказані розбіжності унеможливлюють підтвердження родинних відносин із спадкодавцем та позбавляють можливості скористатися правом на оподаткування спадщини за нульовою ставкою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 року головуючим суддею визначено суддю Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 26 лютого 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження та призначено судове засідання. Витребувано у приватного нотаріуса Соколюк О.В. належним чином завірену копію спадкової справи на ім'я спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (№ у нотаріуса 15/2023, № у Спадковому реєстрі 70884824).
Судом 12.03.2025 р. за вх..№13172 отримано від приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Оксани Соколюк, копію спадкової справи №15/2023 на ім'я спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом 08.04.2025 р. за вх..№18594 отримано заяву, в якій заявник просила розгляд справи проводити у її відсутності, заяву про встановлення факту родинних відносин підтримує в повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 направив до суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 24.03.2025 р. за вх..№15557, в якій зазначив, що заявниця є дійсно його сестрою та донькою ОСОБА_4 , заяву про встановлення факту родинних відносин підтримує та просить її задовольнити.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За умовами п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Грузьке Конотопського району Сумської області, місце смерті м. Біла Церква, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із земельних ділянок та будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до заповіту від 27.03.2018, посвідченого секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області Кардаш Г.В., зареєстрованого в реєстрі за №33, ОСОБА_4 на випадок смерті зробила розпорядження: все майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповісти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Соколюк О.В. з метою оформлення права на спадщину, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №73070745 від 04.07.2023 р., спадкова справа № 15/2023 у нотаріуса, у Спадковому реєстрі № 70884824.
З матеріалів спадкової справи №15/2023, щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звенулася ОСОБА_1 . Інших спадкоємців за заповітом немає. Спадкоємець, який має право на обов'язкову частку, що передбачено ст. 1241 ЦК України, є син померлої, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який подав заяву, в якій відмовився від прийняття спадщини, яка залишилася після померлої матері - ОСОБА_4 .
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин заявник зазначає, що оскільки в її дівочому прізвищі є розбіжності з прізвищем її матері, а саме дівоче прізвище заявника « ОСОБА_9 », а прізвище матері зазначено « ОСОБА_10 », вона позбавлена можливості підтвердити родинні відносини із спадкодавцем та позбавлена можливості скористатися правом на оподаткування спадщини за нульовою ставкою.
Так, з наявного в матеріалах справи свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_11 13.05.1957 року зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 ».
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб 08.07.1978 р., прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_13 », що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_4 .
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15 квітня 2020 року справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20.
Поняття «родинність» розглядається як родинні зв'язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв'язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура.
Враховуючи вищенаведене, судом достовірно встановлений факт родинних відносин між заявником та померлою ОСОБА_14 , що належним чином підтверджується доказами, що знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України - у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (суд ураховує роз'яснення Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»: "суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину").
Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.
Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин. Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для підтвердження такого факту. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи, що Законом не передбачено порядку встановлення факту родинних відносин та іншого способу у заявника немає, суд вважає заяву обґрунтованою та доведеною.
Статтею 129 1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (суд ураховує також роз'яснення Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" - рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76, 77, 81, 89, 256, 259, 263-265, 293, 294, 297, 315, 316, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, постановою Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_6 .
Суддя Б. І. Кошель