Справа № 357/3086/25
Провадження № 2/357/2582/25
09 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізовій А. Р.,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування, -
У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування, в якому просила: встановити факт спільного проживання без реєстрації - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2017 року по день смерті ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,7 кв.м. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помела ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на час смерті була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_1 . За час свого життя померла ОСОБА_3 мала сина, що помер у 2021 році, інших близьких родичів не мала, тому постійний догляд, підтримку та піклування ОСОБА_3 надавала та забезпечувала ОСОБА_1 , що була близькою подругою померлій. Позивачка проживала разом з померлою ОСОБА_3 без реєстрації з 2017 року і до її смерті. Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, а саме, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,7 кв.м., вартістю 178 500 грн, що належала померлій на підставі договору купівлі-продажу кватири. Позивачка після смерті ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса Юрченко І.О., із заявою про прийняття спадщини та отримала відмову у зв'язку з тим, що пропущені строки на подання відповідної заяви та про необхідність встановлення інших юридичних фактів. Інші спадкоємці у померлої відсутні, із заявою про відкриття спадкової справи більше ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась. Зважаючи на те, що позивачка із померлою не перебувати в родинних стосунках, а також враховуючи той факт, що оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно у позивача відсутні, ОСОБА_1 звертається до суду з даним позовом, як належним та ефективним способом захисту її прав, який в повній мірі забезпечить в даній ситуації захист прав позивача на отримання спадкового майна після померлої ОСОБА_3 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 11 березня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Судом 24.04.2025 р. за вх..№22522 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні позовних вимог та розгляд справи проводити у відсутності представника Білоцерківської міської ради. У відзиві зазначила, що особи, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом, повинні проживати зі спадкодавцем однією сім'єю та вести спільний побут протягом п'яти років саме на день відкриття спадщини. Як доказ спільного проживання з померлою ОСОБА_3 , позивач надає, зокрема, копію акту №28 від 10 травня 2024 року, в якому значиться, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживала спільно без реєстрації із померлою з червня 2017 року по день її смерті без реєстрації, за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний акт складений 10 травня 2024 року, тоді як ОСОБА_3 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, відповідно до Витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 20 серпня 2021 року, встановлено, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Біла Церква. Також факт піклування та догляду за померлою позивач обґрунтовує декларацією від сімейного лікаря, де уповноваженою особою померлої зазначено позивачку. Однак, сам факт надання допомоги іншій особі, яка є одинокою особою похилого віку, не є безумовним підтвердженням наявності факту проживання однією сім'єю та не свідчить про наявність підстав для застосування статті 1264 ЦК України. Жодних інших письмових доказів, які б підтвердили наявність у позивача з ОСОБА_3 взаємних прав та обов'язків, зокрема: різного роду заяви, які подаються для одержання субсидій, пільг; документи про спільне придбання рухомого чи нерухомого майна; документи про наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, інші письмові докази, які б підтверджували ведення спільного господарства та в який конкретний період, тощо, позивач не надає. Позивач не надає належні докази факту її спільного проживання з померлою ОСОБА_3 , ведення ними спільного побуту, здійснення ними спільних витрат, не надає докази її тривалого матеріального забезпечення з боку позивача, здійснення нею опіки над померлою, а також того, що саме позивач здійснювала сторонній догляд за ОСОБА_3 , тому відсутні підстави як для задоволення позовної вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім'єю, так і визнання права власності в порядку спадкування.
В судовому засіданні позивач та представник позивача кожен окремо підтримали позовні вимоги, надали пояснення та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Також, в судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника, враховуючи свідчення свідків, які були допитані під час розгляду справи, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 10.05.2024 р. за №15.2-03/10530, ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.05.1962 по 22.06.2021.
Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, а саме квартира за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 35,7 кв.м., що належала померлій на підставі договору купівлі-продажу кватири від 19.06.2021 р., що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
З довідки від 19.07.2024 р. за №126, виданої старостою Сквирської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
Також судом встановлено, що позивач разом з померлою ОСОБА_3 з 2017 року по день смерті останньої, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 проживали без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом №28 від 10.05.2024 р., виданого начальником юридичного відділу КП БМР ЖЕК №7 Прохацькою Т.О.
З декларації №0001-НХ62-12А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу вбачається, що ОСОБА_3 зазначила уповноваженою особою ОСОБА_1 .
Позивач звернулась до Другої білоцерківської нотаріальної контори ЦМУ МЮ (м.Київ) із усним зверненням щодо прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 та державним нотаріусом Інною Юрченко було видано роз'яснення від 02.07.2024 р. за №1333/01-16, в якому нотаріус зазначив, що ОСОБА_1 не було надано документів, що підтверджують родинні стосунки, та позивач вважається такою, що пропустила встановлений законом строк для подачі заяви про прийняття спадщини, тому їй рекомендовано звернутися до суду з позовною заявою про продовження строку для прийняття спадщини та встановлення факту родинних стосунків.
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 22.04.2025 р. за №80905971 вбачається, що спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 не відкривалася.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона була подругою ОСОБА_3 та є подругою ОСОБА_1 . Позивач із ОСОБА_3 проживали разом з 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 . Свідок зазначила, що вона часто була в гостях у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вони проживали однією сім'єю.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що вона є є донькою позивача, її мати з ОСОБА_3 проживали разом з 2017 р., вели спільне господарство, мати піклувалася про покійну.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
З вимог ст. 1264 ЦК України вбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
З наявних матеріалів справи вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася. Осіб, що мають право на обов'язкову частку у спадщині, не встановлено.
Судом встановлено, що заявниця на момент смерті ОСОБА_3 проживала разом зі спадкодавцем за однією адресою та нотаріусом їй було роз'яснено, що юридичний факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом п'яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину, як члена сім'ї, тощо.
Тобто, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Покази свідків та інші матеріали справи у їх взаємозв'язку свідчать про те, що заявник не менше п'яти років перебувала зі спадкодавцем ОСОБА_3 у близьких відносинах, які мали тривалий сімейний характер, принаймні з 2017 року, вони жили в одній квартирі, разом харчувалися, мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, заявник опікувалася станом здоров'я спадкодавця та доглядала за нею, здійснила поховання сина спадкодавця та її самої.
Отже наявні у справі докази та фактичні обставини вказують на те, що між заявником та померлою ОСОБА_3 протягом тривалого часу склались усталені сімейні стосунки, які існували до часу смерті спадкодавця.
Заявник та спадкодавець на час відкриття спадщини проживали разом, заявник повністю опікувалась життям спадкодавця, що з огляду на їх тривале спільне проживання та наявність спільних інтересів, є ознакою ведення спільного господарства.
За таких обставин, оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає, що між заявником та спадкодавцем виникли відносини, які є більш близькими, аніж надання допомоги одинокій літній людині. З огляду на те, що спадкодавець не переоформлював право користування своєю квартирою на заявника, їх відносини ґрунтувались на довірі та не мали формального характеру.
З урахуванням вищевказаного слід визнати доведеним юридичний факт, що заявник була пов'язана зі спадкодавцем ОСОБА_3 спільним побутом та взаємними правами і обов'язками - проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а тому відповідно до статті 1264 ЦК України має право спадкування за законом у четверту чергу.
Відповідно до положень статті 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями частини 2 статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.
Відповідно до роз'яснень у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (п. 3.3) зазначається, що найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
У постанові Верховного Суду від 22.09.2021 року по справі № 227/3750/19 вказано, що відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Тобто звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування передбачає факт прийняття спадкоємцем спадщини та неможливість її оформлення.
При обранні способу відновлення порушеного права позивачів суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, враховуючи відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно в позивача, вимоги позову є цілком обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення, тож суд вважає за необхідне визнати за позивачами право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно після померлої ОСОБА_3 , отже позовну заяву слід задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання без реєстрації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2017 року по день смерті ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,7 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Білоцерківська міська рада; адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, м. Біла Церква, Київська обл., 09117; код ЄДРПОУ: 26376300.
Суддя Б. І. Кошель