Справа № 357/6522/25
1-кп/357/794/25
09.05.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Білоцерківської окружної прокуратури в Київській області: ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_4 ,
обвинувачений: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Біла Церква, Київської області, кримінальне провадження №12025111030000576 від 01.03.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівка Білоцерківського району Київської області, громадянина України, із середньою-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
До суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та угода про визнання винуватості.
Так, встановлено, що 27.02.2025 близько 15 години 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , де він спільно проживає з ОСОБА_6 на протязі останніх орієнтовно тридцяти років, вчинив сварку із останньою.
Під час сварки ОСОБА_5 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, через ревнощі, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, діючи умисно з метою спричинення шкоди здоров'ю потерпілої, відчуваючи свою фізичну перевагу, передбачаючи можливість настання наслідків у виді завдання шкоди здоров'ю потерпілої, вчинив фізичне насильство щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, а саме наніс ОСОБА_6 чотири удари долонею правої руки в область обличчя та чотири удари кулаком правої руки в область голови.
В подальшому ОСОБА_6 , побоюючись за своє здоров'я, вибігла на подвір'я будинку та попрямувала в бік хвіртки.
В цей час, ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , наздогнав останню та штовхнув ногою в область спини, внаслідок чого потерпіла впала на земельну ділянку асфальтованого покриття на лівий бік. Після цього, ОСОБА_5 умисно наступив своєю правою ногою на стегно правої ноги ОСОБА_6 , в ході чого остання відчула різкий біль. Надалі ОСОБА_5 продовжив наносити тілесні ушкодження ОСОБА_6 , а саме наніс декілька ударів ногою і рукою в область тіла та голови, а також наніс один удар кухонним ножом в область лівого передпліччя, спричинивши ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: саден на верхніх кінцівках, рани на лівому передпліччі, струсу головного мозку, а також закритого перелому правої стегнової кістки, яке відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як таке, що спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, а саме за ознаками умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
30.04.2025 під час досудового слідства відповідно до вимог ст. 472 КПК України, між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_5 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, розкаювався та визнав всі фактичні обставини, які викладені у формулюванні обвинувачення та від надання показань відмовився. Наполягав на затвердженні укладеної угоди від 30.04.2025 з іспитовим строком на 1 рік.
Потерпіла в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву відповідно до якої не заперечувала проти затвердження угоди. Матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має.
Прокурор у судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання з іспитовим строком на 2 роки з застосуванням обмежувального заходу згідно ч. 1 ст. 91-1 КК України.
Захисник у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання.
За умовами цієї угоди сторони, а саме прокурор - ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість за ч. 1 ст. 122 КК України у зазначених діях. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_5 , за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки із звільненням від його відбування з випробуванням із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_5 , обвинувачення, обставинами, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставинами, що обтяжують покарання є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану та вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Крім цього при призначенні покарання сторонами угоди враховані дані про особу обвинуваченого, а саме, що останній у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, раніше не судимий, не одружений, не працевлаштований, має постійне місце проживання, яке співпадає з місцем реєстрації, у якого відсутні на утриманні члени сім'ї, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім.
Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65, 68 КК України, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд зважає на таке.
Згідно зі ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Суд встановив, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Також суд переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови цієї угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Крім того, у цій справі суд зауважує наступне.
Як зазначається у ч. 6 ст. 28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.
Згідно вказаного Закону, кривдник це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
З урахуванням того, що згідно Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Також, Конституція декларує право кожного на повагу до його гідності, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що, у даній конкретній ситуації, обвинувачений вчинив злочин, пов'язаний із домашнім насильством.
Як зазначено у ч. 2 ст. 76 КК України, на осіб, засуджених за злочини, пов'язані з домашнім насильством, суд може покласти обов'язки та заборони, передбачені ст. 91-1 КК України.
Частини 1 та 3 ст. 91-1КК України встановлюють, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки, зокрема: направлення для проходження програми для кривдників. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
А тому, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, з метою реалізації комплексного підходу до вирішення проблеми насильства, суд вважає за необхідне направити ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників, контроль за виконанням якої віднесений до повноважень органу місцевого самоврядування за місцем його проживання.
Запобіжний захід ОСОБА_5 під час досудового слідства не обирався.
Таким чином судом установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись статтями 314 ч. 3 п. 1, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
Угоду від 30.04.2025 про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 30.04.2025 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.
На підставі п. 1 п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Застосувати до ОСОБА_5 обмежувальний захід згідно п. 5 ч. 1 ст.91-1 КК України - направлення на проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці до органу місцевого самоврядування за місцем проживання ОСОБА_5 .
Роз'яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ст. 473 КПК України.
Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Суддя: ОСОБА_7