Справа № 346/1282/25
Провадження № 2/346/1150/25
08 травня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі: головуючого судді Сольського В.В.
за участі секретаря Біди Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що 28 травня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 28.05.2024-100001456, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 15 000 грн строком на 210 днів, зі сплатою процентів за фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Та за сплатою комісії, пов'язаної із наданням кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, яка дорівнює 3 000 грн та розраховується шляхом множення суми кредиту. Та зі сплатою неустойки у розмірі 150 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
На виконання взятих на себе зобов'язань позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі та на умовах визначених договором.
Натомість, відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з порушеннями умов договору, що спричинило виникнення заборгованості, розмір якої станом на 23 грудня 2024 року становить: 57 000 грн і складається із 15 000 грн - заборгованості по тілу кредиту; 31 500 грн - заборгованості по процентам; 3 000 грн комісії; 7 500 грн - неустойка.
Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі та понесені судові витрати, розгляд справи проводити у відсутності представника позивача.
28 квітня 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву в якому вказав, що матеріали справи не містять доказів укладення та підпису договору відповідачем. Вказує, що позивачем не надано доказу, що долучений до позовної заяви роздрукований примірник договору створювався в порядку ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом.
Відповідач стверджує, що він не укладав кредитного договору, який долучено до позовної заяви, він не погоджував процентну ставку та інші умови кредитування.
Крім того вказав, що нарахування неустойки можливе лише до 23 лютого 2022 року, тому заявлений розмір неустойки є безпідставний, оскільки період за який вона нарахована припадає на запроваджений в Україні воєнний стан.
Щодо нарахованої позивачем комісії вказав, що під виглядом комісії встановлено плату за послуги позивача, які за законом повинні надаватися безоплатно, тому умови про стягнення 3 000 грн комісії є нікчемними.
Відповідач вказав, що матеріали справи не містять доказів надання йому кредиту, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним підтвердженням виконання зобов'язання щодо надання кредитних коштів. В матеріалах справи відсутні відомості кому належать карткові рахунки на які було перераховано суму за тілом кредиту, відсутні будь-які дані, що ідентифікують надання коштів саме йому. А інформаційне повідомлення про перерахування коштів не є первинним документом, що підтверджує перерахування кредиту та користування ним.
Тому, вважає позов необґрунтованим і просить відмовити в його задоволенні, судові витрати покласти на позивача.
28 квітня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій щодо заперечень відповідача про укладення кредитного договору вказав наступне.
Відповідачем ОСОБА_1 28.05.2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора - A529, E529 отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , який вказаний при його ідентифікації на сайті підписано Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформовану на сайті Кредитора - https://sgroshi.com.ua.
Оригінал кредитного договору № 28.05.2024-100001456 від 28.05.2024 позивачем - ТОВ «Споживчий центр» був наданий при направленні до суду позовної заяви.
Матеріали справи свідчать про те, що заявки, які є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), були підписані відповідачем двома способами, а саме: одноразовими ідентифікаторами (A529, E529), надісланими смс-повідомленнями на належний відповідачу фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Електронний кредитний договір № 28.05.2024-100001456 з ОСОБА_1 укладені у тому ж порядку, що і електронний кредитний договір, який аналізується Верховним Судом у справі №561/77/19, тому правовий висновок зроблений Верховним Судом у справі №561/77/19, має безпосереднє значення і у даній справі та не може бути проігнорований. Як доведено вище, один з дозволених законом видів підпису було використано при укладенні кредитного договору № 28.05.2024-100001456 крім того під час укладення вищезазначеного договору Позичальником використовувались одночасно - електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Крім того додає до Відповіді на відзив "Log File" який надається на підтвердження укладення електронного кредитного догвору.
Щодо розрахунку суми спірної заборгованості, то належний розрахунок додається. Картка субконто відповідає всім вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і є зведеним обліковим документом.
Щодо нарахованої комісії, вона пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахуванням Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.
На заперечення відповідача щодо правомірності нарахування неустойки вказав, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Даний пункт виключено відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Стосовно наявності у боржника відповідного рахунку повідомляє, що ОСОБА_1 в особистому кабінеті зареєстрований наступний картковий рахунок - 4441-11XX-XXXX-0335. У ТОВ «Споживчий центр» не має можливості надати повні реквізити банківської картки у зв'язку з тим, що відповідно до п. 64 Розділу 3 Постанови Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» (яка діяла на час укладення кредитного договору № 28.05.2024-100001456 від 28.05.2024) - суб'єкт господарювання зобов'язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.
Також представник позивача на спростування посилання відповідача про не доведення факту надання кредиту зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр» та АТ КБ «Приватбанк» 01.11.2020 укладено договір № 4507 про надання послуг в системі LiqPay. Однією з складових предмету вищезазначеного договору є «Масові виплати» це один з методів оплати в системі LiqPay, суть якого полягає в здійсненні переказів грошових коштів від Клієнта (тобто Позивача - ТОВ «Споживчий центр») на поточні або карткові рахунки юридичних осіб, фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців на підставі одного платіжного доручення та реєстру отримувачів або через виклики системного інтерфейсу (API).
Також вказав, що разом з подачею позову було надано квитанцію, що підтверджує перерахування коштів Відповідачу, в якій зазначені як дата так і номер здійснення транзакції, деталі транзакції.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Суд, враховуючи, що ч. 3 ст. 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, розглянув справу за відсутності представника позивача.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28 травня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 28.05.2024-100001456 (а.с. 19-26).
Договір укладено за допомогою одноразового ідентифікатора - A529 E529 отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 ., який вказаний при його ідентифікації на сайті підписано Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформовану на сайті Кредитора - https://sgroshi.com.ua.
Особливості вказаних кредитних договорів в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2, 4 ст. 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Згідно ст. 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 15 000 грн строком на 210 днів, зі сплатою процентів за фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Та за сплатою комісії, пов'язаної із наданням кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, яка дорівнює 3 000 грн та розраховується шляхом множення суми кредиту. Та зі сплатою неустойки у розмірі 150 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується квитанцією № 2468189922 від 28 травня 2024 року (а.с. 18).
Судом перевірено правильність нарахування позивачем заборгованості за кредитним договором та процентів.
Отже, зазначені умови цілком відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо розміру процентів, то такий розмір, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Тлумачення змісту вказаних пунктів кредитного договору дає підстави для висновку, що сторонами погоджено два види відсоткової ставки, базову та знижену, в залежності від періоду користування кредитними коштами, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В силу ч. 1, ч. 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо посилань відповідача на безпідставність нарахування пені та комісії слід зазначити наступне.
Згідно із п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан дія якого, на момент розгляду справи не припинений.
Відповідно до п. 6 Прикінчцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Таким чином, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Оскільки договір між сторонами укладено 28 травня 2024 року, тому вимога про стягнення з відповідача пені, яка визначена умовами договору, з якими останній був ознайомлений є підставною та підлягає до задоволення.
Щодо нарахованої комісії слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана.
Наведена відповідачем у відзиві судова практика з цього питання вбачається судом нерелевантною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором внаслідок не повернення кредиту у встановлений договором строк, також позивачем доведено розмір заборгованості станом на 23 грудня 2024 року, який становить: 57 000 грн і складається із 15 000 грн - заборгованості по тілу кредиту; 31 500 грн - заборгованості по процентам; 3 000 грн комісії; 7 500 грн - неустойки.
Тому позов ТОВ «Споживчий центр», є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача 2 422,20 грн судового збору, що сплачений позивачем при зверненні до суду оскільки позов задоволено в повному обсязі.
На підставі наведеного та статей 525, 536, 610, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 28.05.2024-100001456 від 28 травня 2024 року в розмірі 57 000 (п'ятдесят сім тисяч) гривень і складається із 15 000 грн - заборгованості по тілу кредиту; 31 500 грн - заборгованості по процентам; 3 000 грн комісії; 7 500 грн - неустойки.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, 01032, ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , житель АДРЕСА_1 .
Суддя: Сольський В. В.