Справа № 344/8227/25
Провадження № 1-кс/344/3568/25
09 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в межах кримінального провадженя, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091010000816 від 07.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України,-
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в обґрунтування якого покликався на те, що 25.02.2022 наказом № 35 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого сержанта запасу ОСОБА_6 було призначено на посаду старшого інструктора відділення рекрутингу та комплектування
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також 19.04.2024 наказом №110 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдата ОСОБА_7 було призначено на посаду оператора групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі наказу № 8 від 24.05.2024 коменданта Івано-Франківського району, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було наділено повноваженнями щодо перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану та території Івано-Франківського району.
07 травня 2025 року, у післяобідню пору доби, ОСОБА_6 , якому присвоєно військове звання «старший сержант» та ОСОБА_7 , якому присвоєно військове звання «солдат», будучи військовослужбовцями, наділеними службовими повноваженнями з метою виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу за мобілізацією в особливий період, спільно із працівниками ГРПП ВП №2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - старшим сержантом поліції ОСОБА_8 та сержантом поліції ОСОБА_9 , перебуваючи у форменому одязі із розпізнавальними знаками, несли службу по здійснюванню оповіщення військовозобов'язаних громадян під час дії воєнного стану.
Як зазначено у клопотанні, цього ж дня, близько 16 год 00 хв, ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_10 та працівником поліції ОСОБА_8 на службовому автомобілі здійснювали патрулювання по вул. Романа Левицького в м. Івано-Франківську. Під час патрулювання військовослужбовцями виявлено особу чоловічої статі, яким, в подальшому виявився ОСОБА_4 . ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_4 , представився та запропонував йому надати для перевірки військово-облікові документи. У відповідь ОСОБА_4 повідомив, що його документи знаходяться в автомобілі, який був припаркований поряд. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підійшли до автомобіля марки «Volkswagen Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 червоного кольору, ОСОБА_4 сів в автомобіль на місце водія та зачинив за собою двері. В подальшому до вказаного автомобіля підійшов працівник поліції ОСОБА_8 та запропонував ОСОБА_4 пред'явити документи, що засвідчують його особу, на що ОСОБА_4 пред'явив посвідчення. Перевіривши дані ОСОБА_4 по ІПНП було встановлено, що останній з лютого 2025 року перебуває у розшуку за ст. 210 КУпАП (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку). Після встановлення вказаної інформації, ОСОБА_11 неодноразово пропонувалось ОСОБА_4 проїхати до ООМЦ, однак останній продовжував залишатись в автомобілі та ігнорувати законні вимоги працівників РТЦК та СП та поліції.
Через деякий час до місця перебування транспортного засобу марки «Volkswagen Golf» на допомогу ОСОБА_6 прибули військовослужбовець ОСОБА_7 , спільно із ОСОБА_12 та працівником поліції ОСОБА_9 . Неодноразові законні вимоги працівників РТЦК та СП і поліції ОСОБА_4 ігнорував та продовжував залишатись в автомобілі.
Зазначено, що у подальшому ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що перед ним знаходяться військовослужбовці, які перебували у військовому однострої з шевронами, знаками розрізнення, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають при виконанні службових обов'язків та наділені службовими повноваженнями, діючи умисно у зв'язку з службовою діяльністю військовослужбовців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, привів у робочий стан двигун автомобіля та різко розпочав рух прямо, у зв'язку з чим здійснив наїзд переднім лівим колесом автомобіля на стопу ОСОБА_6 , після чого передньою частиною автомобіля здійснив наїзд на ОСОБА_7 , який стояв попереду транспортного засобу, в результаті чого ОСОБА_7 впав на капот вказаного автомобіля. Надалі ОСОБА_4 , діючи умисно, та усвідомлюючи, що на капоті автомобіля знаходиться військовослужбовець, продовжив рух транспортним засобом по вул. Левицького, та через деякий час різко зупинив транспортний засіб, в результаті чого ОСОБА_7 впав на землю.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_7 , відповідно до довідки КНП «МКЛ № 1 ІФ МР», заподіяні тілесні ушкодження у вигляді часткового розриву зв'язок правого гомілкового ступеневого суглобу, потерпілому ОСОБА_6 , відповідно до довідки КНП «МКЛ № 1 ІФ МР», заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забою середньої третини правої гомілки.
Матеріалами клопотання зазначається, що 07 травня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України затримано в порядку ст. 208 КПК України.
08 травня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити. Зважаючи на характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечив щодо клопотання, вказавши на безпідставність наведених у клопотанні ризиків. Зазначив, що дії, вчинені ОСОБА_4 не умисно, а внаслідок переляку.
Просить врахувати, що ОСОБА_4 є законопослушним громадянином, має на утриманні маму-інваліда, працює неофіційно на будові. Підозрюваний надав слідству покази.
На переконання сторони захисту запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим для підозрюваного. Просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Як слідує з матеріалів клопотання, у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Івано-Франківськ, житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, не одружений, не працевлаштований, раніше не судимий.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними в ході кримінального провадження доказами, а саме: відомостями, які містяться у протоколах допиту потерпілих, свідків та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відповідно до ст. 12 КК України, злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відноситься до нетяжких злочинів, за вчинення якого, відповідно до ч. 2 ст. 350 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.
Прокурором у судовому засіданні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, наведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
можливість підозрюваного ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, може намагатись уникнути покарання;
можливість підозрюваного ОСОБА_4 незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні зумовлюється тим, що підозрюваному відоме місце проживання, тому він шляхом вмовляння, залякування може схиляти потерпілих та свідків до зміни власних показань, що може істотно вплинути на досудове розслідування.
Також слідчий суддя зважає на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 , враховує наведені стороню обвинувачення ризики, тяжкість та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , з огляду на що відсутні підстави для застосування до підозрюваного інших запобіжних заходів.
У той же час обставини, які зазначені стороною захисту не можуть бути підставою для відмови у задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених у судовому засіданні ризиків.
Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Разом із тим, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно слідчий суддя приходить до переконання, що в засіданні доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому клопотання підлягає задоволенню без визначення розміру застави.
Згідно протоколу затримання, ОСОБА_4 затримано 07.05.2025 року, а тому строк тримання під вартою належить обчислювати з цієї дати.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 197, 309, 395 Кримінального процесуального Кодексу України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів - до 05 липня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Строк дії ухвали - шістдесят днів.
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 09.05.2025 року.