Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/1770/25
Провадження №2-а/279/33/25
08 травня 2025 року м.Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Райвахівською Л.В., розглянувши в приміщенні суду адміністративну справу №279/1770/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову зазначає, що 19 березня 2025 року, він ОСОБА_1 , слюсар ТзОВ «Омелянівський кар'єр», маючи бронь на період воєнного стану, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі т.в.о.начальника ОСОБА_2 для розгляду адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн. за неявку по повістці, яку він не отримував під час перебування у відпустці для уточнення облікових даних. Згідно з Протоколом про адміністративне правопорушення від 26.02.2025 року, складеного командиром взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_3 ОСОБА_1 в умовах дій особливого періоду воєнного стану, будучи військовозобов'язаним, «отримав повістку» не з'явився для проходження ВЛК під час бронювання, чим порушив вимоги ч.3 ст. 210-1 КУпАП України.
В призначений день 18.03.2025 року на 10 годину ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , надав докази та пояснення з приводу неотримання та неявки за неодержаною повісткою на підприємстві, так як перебував в черговій відпустці по місцю роботи ТзОВ «Омелянівський кар'єр», яке віднесено до критично важливого для фунціювання економіки та забезпечення життєдіяльності населення Житомирської області в особливий період (Розпорядження ОДА Житомирської обласної військової адміністрації №422 від 14.02,2025 року, копію Наказу про відпустки № 61/к/тр від 07,02,2025 року, копію Витягу з реєстру заброньованих осіб, копію витягу з Оберігу Міністерства оборони України бронювання до 26,02,2026 року додав до позову). ТВО ІНФОРМАЦІЯ_4 нехтуючи даними доказами наклав на нього незаконно штраф в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з чим погодитися не можливо, а саме в протоколі та в оскаржуваній Постанові вказано що повістка була направлена 16.02.2025 року за якою слід прибути на 9 годину 16.02.2025 року (кому і куди була направлена повістка не вказано, він перебував у черговій відпустці).
Звертає увагу суду що дані уточнені через ІНФОРМАЦІЯ_5 проходив ВЛК за направленням ІНФОРМАЦІЯ_3 , він має бронь на підприємстві, відділ кадрів щомісячно звітується про кількість військовозобов'язаних які працюють/звільнені на критично важливому підприємстві у відповідача, перед отриманням броні всі працівники пройшли ВЛК (дані передані головою ВЛК - відповідачу) з в протокол внесені неправдиві дані про не явку та отримання повістки, тому т.в.о.ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , зловживаючи своїми повноваженнями наклав адміністративне стягнення всупереч законодавству.
Вважає постанову у справі про адміністративне правопорушення незаконною, та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
По-перше, він не отримував повістки від ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В матеріалах справи міститься розписка за повістку на його ім'я, яка не містить його підпису про її отримання.
Згідно повістки, яка знаходиться у справі, він мав би з'явитися 16.02.2025 на 9-00 для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно витягу з Резерв+ він уточнив свої дані станом 06.12.2024 року, а наразі має бронювання до 14.02.2026 року.
Зазначає, що він працює на ТОВ «Омелянівський кар'єр» і з 10.02.2025 по 16.02.2025 він перебував у відпустці, повістку не отримував, доказів протилежного в матеріалах справи немає. ТОВ «Омелянівський кар'єр» відноситься до критично важливих. На підприємстві має бронювання. Оскільки він не отримував повістки, тому складання протоколу і винесення оскаржуваної постанови відносно нього є безпідставним та незаконним.
Сам по собі опис адміністративного правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
В іншому випадку, є підстави вважати, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Він не вчиняв жодного адміністративного правопорушення, а т.в.о.за ВП начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_4 безпідставно вказує на порушення ним законодавства про мобілізацію, а тому його доводи є надуманими та безпідставними.
Таким чином, постанова т.в.о.за ВП начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_4 №1/124 від 19.03.2025 року не є обґрунтованою та законною, а його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З постановою про притягнення до адміністративної відповідальності не погоджується, вважає її незаконною, просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, провадження по справі закрити, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, одночасно просить стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.03.2025 року відкрито провадження у адміністративній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Учасники справи належним чином повідомлялися про судовий розгляд справи шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивач письмово просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач ухвалу про відкриття провадження отримав 01.04.2025 року, правом подачі відзиву на позов у встановлений судом строк не скористався, будь яких заяв, клопотань, що стосуються розгляду справи до суду не подав.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження у відсутність сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 288 КУпАП передбачений порядок оскарження, зокрема п.3 ч.1 цієї статті визначено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, може бути оскаржено: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно із ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
В силу ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Місцевим судам, як адміністративним підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п.1 ч.1 ст.20 КАС України).
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що постановою т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_5 від 26.02.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що адміністративне стягнення накладено за те, що ОСОБА_1 16.02.2025 року об 09 годині 00 хвилин був зобов'язаний з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно повістки, яка була направлена йому 16.02.2025 року. У вказаний час ОСОБА_1 не з'явився, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно з диспозицією ст. 210-1 КУпАП відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 вказаної норми Закону передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст.1 Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 року "Про часткову мобілізацію".
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними указами і діє на час розгляду справи.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 "Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.3 цього Додатку 2 до Порядку №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст.22 цього Закону громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Порядок складання РТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення визначено Наказом МОУ №3 від 01.01.2024, яким затверджено відповідну відомчу Інструкцію, згідно п.2 розділу 1 "Загальні положення" якої визначено, що уповноважені особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, протокол та постанова ТЦК не можуть слугувати єдиними доказами оповіщення про необхідність з'явитись до ТЦК, а мають узгоджуватися також з іншими доказами у справі на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач не з'явився за викликом по повістці, яка була йому направлена 16.02.2025 року. Датою явки зазначено також 16.02.2025 року на 09 годин. Матеріали справи не містять відомостей про спосіб направлення (вручення) повістки військовозобов'язаному.
Так, у матеріалах справи відсутня копія повістки із особистим підписом позивача про її отримання, відеозапис процесу вручення повістки чи ознайомлення з її змістом, акт про відмову від її отримання, повідомлення (зворотне повідомлення) від установи поштового зв'язку про її надсилання та отримання також у справі відсутні.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За таких обставин постанова №1/124 про адміністративне правопорушення за ч.3 с.210-1 КУпАП від 26.02.2025 року прийнята з порушенням вимог ст.245, 278, 280 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини "доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки "кримінальним обвинуваченням" у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа "Лучанінов проти України" рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).
Суд також враховує положення ч.4 ст.159 КАС України, відповідно яких подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на наведене відповідачем не спростовано доводів, а також достовірності та правдивості аргументів, наведених у позовній заяві.
Отже, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не доведено відповідачем та не підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами.
Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на той факт, що відповідачем не доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1КУпАП, суд дійшов висновку, що постанова №1/124 від 26.02.2025 року про адміністративне правопорушення, винесена, відносно ОСОБА_1 , т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_5 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, без додержання законності, є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За вимогами ст.4 ЗУ "Про судовий збір", з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, за оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір, в розмірі 605,60 грн.
Отже на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань, необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.2, 5, 8, 9 ,72-79, 139, 194, 229, 241-246, 286, 295, 297 КАС України та ст. 9, 247,251,283 КУпАП,
Позов задовольнити.
Постанову №1/124 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 26.02.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони та учасники:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 06.10.2010 року Коростенським МВ УМВС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя : Оксана ІВАШКЕВИЧ