Справа № 278/6892/24
2/296/1449/25
"09" травня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
20.12.2024 представник позивача Романенко М.Е. звернувся до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101215093 від 18.04.2021 у розмірі 39610,00 грн. з яких: 8500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 29835,00 грн - заборгованість за відсотками; 1275,00 грн - заборгованість за комісійними винагородами.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 18.04.2021 року між між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 101215093 із використанням одноразового пароля, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 8500 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок, строком на 30 днів, проте відповідачем не були виконані належним чином кредитні зобов'язання.
29.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міолан" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено Договір відступлення прав вимоги №05Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" свої права грошової вимоги до боржників за кредитним договором, у тому числі і за Кредитним Договором № 101215093 від 18.04.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" є новим кредитором та набуло право вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором становить - 39610,00 грн., з яких: 8500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 29835,00 грн - заборгованість за відсотками; 1275,00 грн - заборгованість за комісійними винагородами.
Станом на грудень 2024 року відповідач заборгованість за кредитним договором не сплатив, отже представник позивача звертається до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 31.01.2025 року відкрито провадження за даним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
09.05.2025 представник позивача у судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просив проводити розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти заочного рішення суду не заперечує.
06.03.2025, 02.04.2025 та 09.05.2025 відповідач до суду не з'явився. Заперечень проти позовуне надав
Про розгляд справи 02.04.2025 та 09.05.2025 був належним чином повідомленим про що свідчать матеріали справи.
Так відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте 26.07.2021 він був знятий з реєстрації про що свідчить відповідь №1082042 від 31.01.2025 (а.с60)
Так ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 06.03.2025 а також повістку-повідомлення направлено відповідачу за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_2 . Проте, 19.02.2025 до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти від 11.02.2025 причина невручення; "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.69).
Про судові засідання 02.04.2025 та 09.05.2025 відповідач повідомлений шляхом опублікування оголошення на сайті Судова влада України (а.с.73,79)
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
18.04.2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «МІЛОАН» https://miloan.ua подав анкету- заявку на кредит № 101215093. Де просив надати 8500,00 грн строком на 30 днів під 1,70 відсотків від суми кредиту та зі сплатою одноразової комісії в сумі 1275,00 грн., що становить 15 відсотків суми кредиту (а.с. 11). Цього ж дня заявку було погоджено.
18.04.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладено кредитний договір №101215093 яким погоджено такі умови:
- сума кредиту -8500,00 грн ( п.1.2 Договору);
- строк кредитування - 30 днів п.1.3Договору);
- дата повернення кредиту і сплати комісії - 18.05.2021 п.1.4 Договору);
- комісія за надання кредиту - 1275,00 грн. яка нараховується за ставкою 15% від суми кредиту одноразово ( п.1.5.1 Договору);
- проценти за користування кредитом - 4335,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 Договору).
-стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків відфактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 Договору).
Також в п 2.2.3 Сторони погодили, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.
Також було погоджено графік платежів в додатку №1 до Договору, а саме, що 18.05.2021 відповідач має сплатити 8500,00 грн кредиту, 1275,00 грн комісії за видачу кредиту та 4335,00 грн відсотків за користування кредитом (а.с.31)
Зазначений договір та його додаток не містить підписів та вказівок, що він підписаний (а.с.27-31)
18.04.2021 ТОВ "Мілоан" сформувало та підписало платіжне доручення № 26862131 про перерахунок ОСОБА_1 8500,00 грн (а.с.34) проте доказів що ці кошти перераховані матеріали справи не містять
ТОВ "Мілоан" нарахувало відповідачу відсотки за користування кредитними коштами 8500,00 грн в сумі - 29835, грн з яких 4335,00 грн з 18.04.2021 по 18.05.2021 включно на підставі п.1.5.2 Договору , тобто за 30 днів користування 8500,00 грн виходячи зі ставки 1,70 за день (8500,00 грн х 1,70% х 30 днів=4335,00 грн ) та з 19.05.204 по 17.07.2021 (60 днів) зі ставки 5% за день ( 8500,00 нрн х 5% +425,00 грн х 60 днів = 25500,00 грн , що разом становить 29835,00 грн ( 4335,00 грн + 25500,00 грн )
Згідно з договором відступлення прав вимоги №05Т 29.07.2021 ТОВ "МІЛОАН" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" свої права грошової вимоги до боржників за кредитним договором, у тому числі і за Договором про споживчий кредит № 101215093 від 18.04.2021 на загальну сума заборгованості 39610,00 грн, з яких тіло кредиту 8500,00 грн, відсотки - 29835,00 грн та 1275,00 грн комісія що підтверджується копією договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 (а.с. 16-20).
В матеріалах справи наявний лист від 27.09.2024 під назвою досудова вимога ОСОБА_1 на повернення заборгованості за кредитним договором 101215093 від 18.04.2021 проте доказів, її направлення відповідачу не надано.
Таким чином між сторонами склалися зобов'язальні, цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Згідно п.12 ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
За положеннями ст. 5-7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до ч.1 ст.12 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не можно вважати таким, що був укладений.
Матеріали цивільної справи не містять доказів, що кредитний договір №101215093 від 18.04.2021, додаток №1 до договору про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту № 101215093 (а.27-32) підписані будь яким чином.
Зокрема, як зазначалося судом , електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).
Також суд критично відноситься до платіжного доручення № 26862131 від 18.04.2021 оскількі віжсутні докази, що воно проведене.
Згідно із ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 42 розділу III Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018р. №75, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах:
-від 30.11.2022 у справі № 214/6975/15-ц; від 25.11.2022 у справі № 1512/2-214/11; від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21; від 01.08.2022 у справі № 369/11694/15-ц; від 06.07.2022 № у справі 128/2269/20; від 01.06.2022 у справі № 172/35/16-ц; від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц; від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16; від 25.05.2022 у справі № 645/59/16-ц; від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18; виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта та як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях
Таким чином представником позивача не доведено суду, що 18.04.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101215093 та додаток №1 до договору в виді графіку платежів оскільки відсутні будь які дані про їх підписання сторонами та що відповідач отримав грошові кошти в сумі 8500,00 грн.
А відтак є недоведеним, що ТОВ "Діджі фінанс", як новий кредитор, набуло права вимоги за договором № 101215093 від 18.04.2021 , оскільки ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, суд приймає рішення про відмову в задоволенні позову через недоведеність, що не перешкоджає повторному зверненню до суду за наявності інших доказів
Оскільки суд відмовив в задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають
Керуючись ст.2,13,76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Відмовити представнику позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - Романенку Михайлу Едуардовичу в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення
Повний текст судового рішення складено 09.05.2025 року
Cуддя В. М. Шкиря