Справа № 274/125/25
Провадження № 2/0274/25/25
Іменем України
"09" травня 2025 р. м. Бердичів
в складі: головуючого судді Хуторної І. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Дерманської О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 2511737 у розмірі 24 019, 74 грн.
Суть позову
Позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» обґрунтовує тим, що 26.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 уклали договір позики № 2511737, за умовами якого позикодавець надав відповідачці у власність грошові кошти відповідно до п. 1 договору.
14.06.2021 було укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за договором № 2511737.
Відповідно до реєстру боржників № 26 до договору факторингу № 14/06/21 від 24.06.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за договором позики № 2511737 у сумі 24 019, 74 грн, з яких: 6575, 14 грн заборгованість за основною сумою та 17 444, 60 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідачка свої зобов'язання за укладеним договором належним чином не виконує внаслідок у неї наявна заборгованість по договору позики № 2511737 у сумі 24 019,74 грн (6575, 14 грн основна сума та 17 444, 60 грн - відсотки).
Вказаний розмір заборгованості позивач просить стягнути з відповідачки.
У відзиві на позовну заяву поданому через підсистему «Електронний суд» відповідачка ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог.
Зазначає, що твердження позивача про те, що у неї відсутній електронний кабінет не відповідає дійсності.
Також вказує, що позивач не надав жодного доказу видачі грошових коштів за договором позики № 2511737 первісним кредитором на рахунок відповідачки та доказів існування заборгованості у заявленому позивачем розмірі, посилається при цьому на ч. 1 с. 1051 ЦК України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Крім того, посилаючись на статті 512, 514, 1077 ЦК України, на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, постанови Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 761/33403/17 зазначає, що позивач не довів факт відступлення права грошової вимоги до відповідачки за договором позики № 2511737 від 26.01.2024 від первісного кредитора ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідачка зазначає, що позивач до позовної заяви подав неповний текст договору факторингу, а також не надав жодного доказу оплати за відступлені права вимоги. Додана копія витягу з реєстру боржників не містить підписів сторін договору.
Також позивачем не надано належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження факту наявності у позивача прав вимоги відповідача за вказаним договором позики, та на підтвердження факту наявності відповідача заборгованості перед попереднім позикодавцем ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в розмірі, який позивач вказав у своїй позовній заяві.
Розмір заявленої до стягнення позивачем заборгованості не підтверджена, а надані розрахунки заборгованості відповідача фактично є іншою інтерпретацією даних витягів з реєстру прав вимоги до договору факторингу.
Таким чином, проаналізувавши твердження позивача та сукупність наданих позивачем доказів, відповідачка вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 17.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» у позовній заяві просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідачка про час і місце слухання справи повідомлена належним чином, за адресою зареєстрованого місця проживання, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
У зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що 26.01.2024 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 2511737 (з фіксованою процентною ставкою), за умовами якого, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалось надати ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 8000, 00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, строком на 15 днів, дата повернення позики 10.02.2024, з фіксованою базовою процентною ставкою в розмірі 2, 5 % за день користування, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) 2, 70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 4345, 22 %, орієнтовна загальна вартість позики 9350, 00 грн. Договір підписаний електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором fvT1SuIVNf (а.с. 8-10).
Відповідно до Додатку № 1 до договору позики № 2511737 (з фіксованою процентною ставкою) від 26.01.2024, який є невід'ємною частиною договору про надання споживчого кредиту встановлено графік розрахунків, де вказано, що строк, на який надано кредит становить 15 днів, дата видачі кредиту 26.01.2024, дата повернення 10.02.2024, сума кредиту 8 000, 00 грн, проценти за користування кредитом 1350, 00 грн, реальна річна процентна ставка 4345, 22 % загальна вартість кредиту 9350, 00 грн. Вказаний додаток підписаний електронним підписом електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с. 22).
14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників. (а.с. 12-13).
До договору до договору факторингу № 14/06/21 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» були укладені 28.07.2021 додаткова угода № 2 та 24.06.2024 - додаткова угода № 30 (а.с. 14, 15).
До позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» долучило акт прийому - передачі реєстру боржників від 24.06.2024 за договором факторингу № 14/06/21 від 24.06.2024 (а.с. 16).
З витягу з реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 вбачається, що ОСОБА_1 вказана у списку боржників за договором позики № 2511737, за яким загальна сума заборгованості становить 24 019, 74 грн, з яких: заборгованість за основною сумою - 6575, 14 грн, заборгованість за відсотками - 17 444, 60 грн (а.с. 17).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 2511737 від 26.01.2024 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість за період з 24.06.2024 по 30.11.2024 у розмірі 24 019, 74 грн, з яких: заборгованість за основною сумою - 6575, 14 грн, заборгованість за відсотками - 217 444, 60 грн (а.с. 18).
Застосовані норми права
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Аналіз доводів сторін, висновки суду
Дослідивши докази, з'ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову, з таких підстав.
Звертаючись з позовом, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилалось на те, що через невиконання відповідачкою своїх зобов'язань утворилась заборгованість за договором позики № 2511737 у розмірі 24 019, 74 грн, яку позивач просив стягнути як правонаступник кредитора у спірних правовідносинах.
На підтвердження позовних вимог позивачем було долучено копії договору позики з додатками, копію Договору факторингу, Акт прийому-передачі реєстру боржників, Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу, розрахунок суми заборгованості.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача.
Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77 - 80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7статті 81 ЦПК України).
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст. ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком чи фінансовою установою суд враховує те, що вони є професійними учасниками ринку надання фінансових послуг, у зв'язку з чим до них висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком чи фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.
Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.
У разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано жодного доказу який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачці в розмірах, що передбачені договорами № 1877369, № 10946-04/2024, а відповідачка ці кошти отримала.
Позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. Проте позивач не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Крім того, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за договором позики, складений представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» за період із дати відступлення права вимоги 24.06.2024, та який містить інформацію про те, що розмір заборгованості за договором позики № 2511737 складає 24 019, 74 грн (6575, 14 грн - основний борг та 17 444, 60 грн - проценти) (а.с. 18).
Однак долучений до позову розрахунок заборгованості не містять відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення договору позики, який би дозволив суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов'язань).
Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідачки за укладеним договором позики, зокрема, розрахунків боргу первісних кредиторів, виписок по рахунках, тощо позивачем суду не надано.
Таким чином, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази на підтвердження заявленої позивачем до стягнення заборгованості за договором позики.
Крім того, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
У справі встановлено, що договір позики № 2511737 укладено 26 січня 2024 року, тобто значно пізніше ніж було укладено Договір факторингу від 14.06.2021 № 14/06/21 та договорі факторингу чітко домовлено про передання від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги щодо погашення заборгованості, які виникли на підставі договору позики, тобто існуючого зобов'язання на час укладення договору.
Тому слід дійти висновку, що на час укладення Договору факторингу від 14.06.2021 № 14/06/21 року у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було відсутнє право вимоги до відповідача, оскільки договір позики ще не був ускладнений.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком чи фінансовою установою суд враховує те, що вони є професійними учасниками ринку надання фінансових послуг, у зв'язку з чим до них висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком чи фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, що є його процесуальним обов'язком, на підтвердження права грошової вимоги позивача до відповідачки та щодо визначеного позивачем у позовній заяві розмірів заборгованості за договорами.
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором позики № 2511737 (за фіксованою процентною ставкою).
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» суд відмовив, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;
відповідачка - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя І. Ю. Хуторна